Стебницьке ДГХП Полімінерал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стебницьке державне гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал»
Попередник(и) Стебницький калійний комбінат
Наступник(и) (спадкоємці) ПАТ Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал»
Заснування 1946
Закриття (ліквідація) 14 січня 2013 року перетворене у ПАТ
Штаб-квартира Стебник, Україна Україна
Галузь гірничо-хімічна
Продукція калійні добрива

Стебницьке ДГХП «Полімінерал» – державне гірничо-хімічне підприємство (ДГХП), розташоване в м.Стебник Дрогобицького району. Попередні назви: Стебницький калійний завод (не плутати з ТОВ «Стебницький калійний завод»), Стебницький калійний комбінат. Відомча підпорядкованість: Державний комітет України з промислової політики[1]. Видобуток руди із шахт не ведеться.

Стебницьке ДГХП «Полімінерал» належить до екологічно небезпечних об’єктів Львівської області.[2] Площа гірничого відводу становить 1290 га. згідно з гірничо-відвідним актом за № 208. Родовище розроблялося двома рудниками – № 1 та № 2. На 1986 рік родовище налічувало запаси калійних руд у обсязі 1,1 млрд тон.

У свій час на підприємстві побували перший віце-прем'єр України Василь Дурдинець, міністр промисловості України Валерій Мазур, прем'єр-міністр України Валерій Пустовойтенко, прем'єр-міністр Віктор Янукович, голова Комітету Верховної ради з питань безпеки та оборони Анатолій Гриценко.

Теперішній стан[ред.ред. код]

Станом на 20 липня 2010 податковий борг підприємства становив 1 млн 587 тис. грн.; заборгованість із виплати зарплати на 1 липня 2010 – 350 тис. грн.; на підприємстві працює 221 людина[3]. Виробничу діяльність ДП припинило 1988 році[3]. Підприємство є збитковим починаючи з 2007 року[3]. Розглядається можливість подання цього об'єкту на приватизацію[3].

За словами директора ДГХП «Полімінерал» Миколи Яковлєва з 2009 року йде процес приватизації майнового цілісного комплексу підприємства.[4]

Стебницьке державне гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» вирішено розділити на два підприємства. Одне з них буде створене на базі першого рудника, яке і планується приватизувати і відновити виробництво.[5]

З 1998 року Фонд державного майна України робив спроби продати підприємство як цілісний майновий комплекс, так і окремо перший рудник. На оглядини приїжджали вітчизняні та зарубіжні інвестори — німці, італійці, росіяни, китайці. Зацікавленими інвесторами були також італійська фірма «Італкалій», американська фірма IMC Clobal.

У 2010 році ФДМУ двічі намагався продати підприємство — 15 липня та 28 жовтня, але кожного разу конкурси скасовувались через відсутність заявок[6] з огляду на велику стартову ціну. Стартова ціна мала скласти 227 млн грн. — саме в таку суму було оцінено підприємство експертною організацією.[5]

У січні 2010 року Кабінет Міністрів виключив Стебницьке державне гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» з переліку стратегічних підприємств[6].

Станом на 29 квітня 2011 підприємство заборгувало бюджету 554 тис. грн. земельного податку[7].

Фонд державного майна України 16 червня 2011 року прийняв рішення про приватизацію Стебницького ДГХП «Полімінерал».[4]

У жовтні 2012 року приватизацію Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства «Полімінерал» знову відклали і вирішили його спочатку акціонувати — Фонд державного майна України видав наказ про акціонування «Полімінералу».[8]

18 січня 2012 у приміщенні Львівської облдержадміністрації відбулася зустріч з представниками потенційного інвестора Jian Enterprises Group і Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України.[9]

У Львівській ОДА планують залучити німецьких інвесторів до подальшої розробки одного з родовищ калійної солі в Стебнику.[10] Головою постійної комісії з питань екології, природних ресурсів та рекреації є Ірина Сех.

За наказом Фонду держмайна України від 14 січня 2013 року ДГХП «Полімінерал» перетворене у публічне акціонерне товариство «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал».[11] Відбулася зміна форми власності підприємства і зміна назви підприємства. Після зміни статусу підприємства Мінфін України дав вказівку Державному казначейству про призупинення фінансування за бюджетною програмою роботи природоохоронного комплексу. Призупинення фінансування призведе й до виникнення річної заборгованості з обов'язкових платежів усіх рівнів: із зарплатні — на 4 млн грн., по Єдиному внеску — на 1,6 млн грн., по електроенергії — на 1,4 млн грн., по платежах і послугах — на 1,2 млн грн.[11] Станом на 25 травня 2013 р. жодної акції новоствореного публічного акціонерного товариства не випущено.[11]

Історія[ред.ред. код]

До 1939 року[ред.ред. код]

Рудник № 1 функціонує з 1922 р.

Після 1939 року[ред.ред. код]

Підприємство сформовано на базі Стебницького родовища калійних солей у 1946 році.

До 1939 р. в Стебнику щорічно добували кілька сотень тисяч тонн калійної руди, то з 1946 р. її видобуток зріс до 1 млн т. У наступних роках проведено розшуково-розвідувальні роботи й на базі нових розвіданих запасів калійних солей в околицях Стебника побудовано рудник № 2, де видобували до 3 млн тон руди за рік.[12] Рудник № 2 функціонує з 1965 р. Виробки рудника №2 розташовані на 5 горизонтах. Відпрацьовано два верхніх горизонти. Обсяг виробленого простору 15,8 млн м3.

Стебницьке родовище калійних солей відроблялось двома підземними рудниками загальною потужністю 4 млн т в рік. Система розробки була камерно-підповерхова, висота камер 40-60 м., ширина – 15-22 м., довжина – 30-150 метрів.

У 1958 році почався приплив розсолів в рудник № 1 (повторний прорив – 19.05.1997 р.).

До 1966 р. Стебницький калійний комбінат випускав лише сиромелений каїніт (без збагачення) з вмістом K2O близько 10% та кухонну сіль.

У 19661967 рр. побудовано хімічну збагачувальну фабрику, яка випускала калійно-магнієве мінеральне добриво (калімагнезію) з вмістом K2O до 17-18%.

Технологічну схему переробки калійно-магнієвих руд розроблено у Всесоюзному науково-дослідному інституті галургії (Санкт-Петербург, Росія). Суть цієї технології полягала в розчиненні калійних соляних порід гарячою водою, осадженні нерозчинного глинистого залишку і відокремленні від осаду висвітленої висококонцентрованої ропи та кристалізації з неї калімагнезії. Проте полімінеральний склад калійних руд і високий вміст у них глинистого матеріалу (10-15%, іноді до 20%) значно ускладнювали технологію їх переробки. Практично ця технологія виявилася дуже недосконалою. У відходи потрапляли не тільки глинистий матеріал, недорозчинені полігаліт і галіт, а й ропа з високим вмістом хлористого натрію та калійно-магнієвих солей. [12]

На основі результатів екологічного моніторингу території впливу стебницького ДГХП «Полімінерал» встановлено, що основною причиною його згубного впливу на довкілля є неефективна технологія перероблення полімінеральних руд, що супроводжується утворенням величезної кількості відходів, які стали причиною екологічної катастрофи.[13]

Хвостосховище[ред.ред. код]

Відходи хімічної збагачувальної фабрики транспортували по трубопроводу у хвостосховище, розміщене на північно-східній околиці м.Стебника поблизу р. Солониці, правої притоки р. Тисмениці.
Хвостосховище являє собою обваловані дамбами техногенні водойми, у які скидали рідкі відходи флотаційного збагачення руд.

При застосування прийнятої технології розробки родовища, рідкі відходи представляли пульпу з глинистого матеріалу, недорозчинені полігаліт і галіт, ропу з високим вмістом NaCl та калійно-магнієвих солей. У хвостосховищі відбувалось, з одного боку, осадження твердої фази — глини і недорозчинених соляних мінералів, а з іншого, — кристалізація й осадження галіту в нижній, високомінералізованій частині водної товщі.

Об'єм відходів становив 900 м3 за добу і, відповідно, 328 тис. м3 за рік. Хвостосховище складається з двох секцій загальною площею близько 125 га. Площа першої секції — 69 га. Друга секція заповнена ропою і розділена перемичкою на дві ділянки — південну та північну, площею, відповідно, 28,9 та 26,9 га.

На всю площу хвостосховища щорічно випадає в середньому 1612 тис. м3 атмосферних опадів, а випаровується з неї близько 572 тис. м3 , тобто надлишок води становить 1 040 тис. м3 за рік. Загальний об'єм відходів разом з атмосферними опадами зростав у хвостосховищі в середньому на 1 368 тис. м3 за рік.[12]

Після Бухарестського землетрусу у Румунії в 1978 році на руднику №2 було виявлено водопритоки, дебіт яких швидко збільшувався і згодом стабілізувався на величині біля 1000 м3 на добу (приблизно 300 тис. кубометрів на рік).

З метою утилізації цих вод (фактично вже розсолів, бо води поступаючи з поверхні насичувались солями, розчиняючи шахтні породи) для убезпечення рудника від затоплення було споруджено дослідно-промислову установку закачування їх до відпрацьованих підземних газових горизонтів в с.Кавське Стрийського району.

На даний час транспортна і енергетична інфраструктура підприємства та дослідно-промислова установка в с. Кавське знищені.

Вміст солей в ропі хвостосховищ[ред.ред. код]

Вміст солей у ропі хвостосховищ з глибиною зростає від 151,26 г/л на поверхні соляного басейну до 437 г/л у його донній частині.[12]
   Характеристики ропи її хімічний склад в перерахунку на сольовий за відомою методикою (Методы анализа рассолов и солей / Под ред. Ю. В. Морачевского и Е. Н. Петровой. Л., 1965)[12] подано в таблиці:

   Сольовий склад ропи хвостосховища Стебницького ДГХП «Полімінерал», г/л. Секція 2, південна ділянка, ПК

Номер проби Глибина, м Ca(HCO3)2    CaSO4     MgSO4     MgCl2
    (Na2SO4)   
   KCl       NaCl    Сума солей Вміст K-Mg солей, %
1 0,1 0,16 0,68 27,14 11,91 24,68 92,98 157,55 40,45
2 0,5 0,09 0,75 39,23 1,21 24,67 121,97 187,92 34,65
3 1,0 0,12 0,71 42,12 4,58 26,42 135,56 209,51 34,91
4 1,5 0,19 0,68 44,99 9,09 29,55 124,83 208,79 40,05
5 2,0 0,16 0,68 45,00 4,54 29,66 129,83 209,87 37,74
6 2,5 0,25 0,61 65,06 (20,10) 36,23 142,87 265,12 45,79
7 3,0 0,32 0,54 107,99 (16,59) 55,39 191,32 372,15 48,36
8 3,5 0,27 0,61 119,13 3,63 63,30 203,02 389,96 47,72
9 4,0 0,23 0,61 122,00 10,46 67,24 210,59 411,13 48,58
10 4,5 0,24 0,61 119,13 9,33 65,23 202,34 396,87 48,80
11 5,0 0,19 0,64 125,37 6,66 67,25 204,02 404,13 49,31
12 6,0 0,23 0,61 126,26 8,23 67,25 202,14 404,72 49,85
13 9,0 0,27 0,58 122,30 (46,74) 69,04 198,00 436,98 54,49

Внаслідок несанкціонованованого скиду розсолів з хвостосховища Стебницького ДГХП «Полімінерал», який проводився 26-30 липня 2008 року, через потрапляння 16700 куб.м. розчинених розсолів у гідрографічну сітку річок Солониця-Тисмениця-Дністер забруднилася вода: вміст забруднюючих речовин у стічній воді перевищував допустимі норми сульфатів – у 25 разів, хлоридів – у 6, мінералізації – у 18,5 разів.[14] Відомо, що для розчинної частини соляних порід характерні мікроелементи бром, йод, манган, бор, стронцій, барій.[15]

Екологічна катастрофа[ред.ред. код]

Небезпека порушення гідрогеологічного режиму на родовищі виникла ще при проведенні геологорозвідувальних робіт. Пройдені в соляному тілі свердловини і закладені шахтні стовбури сприяли внаслідок неналежної гідроізоляції гідравлічному зв'язку між аґресивними водами й соленосними відкладами.[16] За період експлуатації копалень до 1952 р. (копальня № 1) випадків просочування розсолів у гірничі виробки глибинних горизонтів не було. У 1952 р. у квершлазі 4/1 на копальні № 1 був виявлений перший великий приплив води.

У листопаді 1978 р. копальні № 2 стався прорив надсолевих вод у відпрацьовані камери 115— 116, а згодом у камеру 122 на північно–східному і південно–східному флангах течії.[16] Воду почали відпомповувати в уже переповнене хвостосховище під Болехівці.

14 вересня 1983 р. після сильного дощу відбувся прорив ґрунтової дамби хвостосховища між пікетами 7 та 8. Величезна маса висококонцентрованої ропи та твердих відходів (мулу) ринула у басейн р. Солониці, а з неї — у р. Тисменицю, й далі, у Дністер та Чорне море. Сумарна маса цього викиду становила понад 5 млн т, це був селевий потік з потужним гідравлічним напором. Величезна маса соляних відходів забруднила всю навколишню територію (річки, сади, городи, поля, ліси). Це завдало величезної шкоди флорі й фауні району, а також гідробіонтам річок Солониці, Тисмениці, Дністра та Чорного моря.

Видобуток руди, згідно з початковими проектами, здійснювався без закладки відпрацьованих порожнин, внаслідок чого утворилося близько 33 млн м3 пустот, що призводить до просідання земної поверхні і утворення провалів. Рішення про обов'язковість закладки було прийняте міжвідомчою комісією тільки в 1978 році. Збудований на підприємстві закладувальний комплекс загальною потужністю 300 тис. м3 в рік дозволив провести закладку 1,8 млн м3 шахтних пустот, однак в наш час[Коли?] комплекс не працює. Закладка здійснюється лише породою від проходки і становить всього 1,5 — 2 тис. м³ в рік.[12]

З того часу об'єм виробництва калійних мінеральних добрив у Стебнику зменшився. За умов позитивного водного балансу — переважання опадів над випаровуванням у хвостосховищі, немає гарантії нового прориву дамби після сильних дощів. Тому частину ропи з хвостосховища, яка перевищує проектні позначки, за погодженням з контрольними органами, періодично скидали в р. Солоницю.

У Стебнику на ДХГП «Полімінерал» у хвостосховищі накопичено 11,2 млн м3 відходів.[12] Відходи викликають засолонення підземних вод, водоймищ на ділянках розміщення ставків накопичувачів та шламосховищ, що відбувається шляхом інфільтрації розсолів через їх днища, борти й основи дамб. Крім ропи, у хвостосховищі міститься близько 20 млн т твердої фази — соляно-глинистих відходів флотаційного збагачення.[12]

Загальний об'єм підземних карстових порожнин, які становлять значну небезпеку і можуть призвести до техногенної катастрофи, становить 440 тис. м³, тампонажні роботи припинено У 1993 році. За 2002 — 2004 рр. активізація поверхневого карсту тричі фіксувалася в межах 3-го поясу ЗСО курорту Трускавець.[17] Збільшення у часі припливів агресивних вод у гірничі виробки посилило формування карстових форм, які представлені порами вилуговування, щілинами, промивинами, кавернами, понорами, камерами. Карстові явища порушили цілісність функціонуючих споруд і будівель, інженерних комунікацій.[16]

У рудник № 2 Стебницького ДГХП Полімінерал з 1978 року потрапляють агресивні розсоли, які до 2001 активно збирали та відкачували, з 2001 р. відбувається затоплення шахти.[18] Відбувається самозатоплення рудника. В зоні харчування водоносного горизонту в долині річки Вишниці виникла серія провалів і утворилося озеро.[19] В зоні Шахтного поля західного флангу рудника № 2 відбуваються деформаційні процеси, які визнано такими, що активізувалися і дана ситуація загрожує виникненню провалів земної поверхні та можливою руйнацією автодороги Львів-Трускавець, водогону Гірне-Дрогобич (водогін знаходиться в межах впливу гірничих робіт на шахтному полі рудника № 2), лінії електропередач.[19] Водопостачанням та водовідведенням займається «Підприємство водопостачання та водовідведення Стебницького ДГХП "Полімінерал"».

Див.також: Сучасна екологічна ситуація

Закриття збагачувальної фабрики[ред.ред. код]

Після роботи багатьох державних комісій врешті-решт 1988 р. прийнято рішення про закриття хімічної збагачувальної фабрики Стебницького калійного заводу.
Після зупинки збагачувальної фабрики «Полімінералу» в зв’язку із запланованою реконструкцією, з 01.01.1988 р. рудник №2 був зупинений і перебував у стадії консервації. Реконструкція збагачувальної фабрики не відбулася. Залишкові промислові запаси по руднику становлять 15,4 млн т.

Закриття рудника №2[ред.ред. код]

Закриттю рудника №2 ДГХП «Полімінерал» послужила також аварія шахтного 12-тонного електровозу, який впав до клітьового стволу та вивівши його повністю з ладу.

Згідно з рішенням Міністерства промполітики України (протокол від 29.01.2002 р.) рудник № 2 підлягає «Мокрій» консервації шляхом заповнення гірничих виробіток третього-четвертого горизонтів насиченими розсолами, а простір відроблених запасів вище розташованих горизонтів — гідрозакладкою накопиченими в хвостосховищі відходами збагаченої калійної руди.

Розробкою «Комплексного проекту консервації рудника № 2 і рекультивації порушених земель Стебницького ДГХП «Полімінерал» займається ВАТ «Гірхімпром».

Зупинка рудника №1[ред.ред. код]

Рудник №1 припинив видобуток руди у травні 2003. Шахтне поле першого рудника займає площу понад 9 км кв. Рудник має п'ять вертикальних стволів: «Новий», «Кюбек», «Ляриш», «Західний» і «Південний».

«Мокра консервація»[ред.ред. код]

Внаслідок технічних і екологічних проблем рудника №2, що недостатньо вирішувались під час експлуатації і з роками загострились під впливом двох факторів: наявністю великого об'єму незакладених порожнин відпрацьованих камер (міжкамерні цілики по своїх стійкісних характеристиках розраховані на тимчасову роботу без закладки порожнин камер і за межами розрахункового часу існування вони поступово втрачають несучу здатність та не можуть забезпечувати стійкість гірничого масиву та донної поверхні) і водопритоку в рудниках, ліквідувати вище перераховані процеси можна лише шляхом заповнення виробленого простору твердими матеріалами шляхом:

  • 1) самоліквідації або ліквідації рудника;
  • 2) консервації рудника шляхом заповнення порожнин насиченими розсолами з хвостосховищ для майбутнього видобутку калійної сировини способом свердловинного методу вилуговування.[20]

Консервація дає змогу: запобігти небезпеці провалів поверхні внаслідок розвитку соляного карсту, припинити скиди солоної води з шахти і з хвостосховища у річки, забезпечити можливості відробки запасів калійної сировини шляхом вилуговування, і, крім того, проводиться рекультивація земель, зайнятих хвостосховищем і відвалами.[20]

Після затоплення рудника розсолом, закладки дренажного горизонту і великих карстових порожнин, тампонажу зон розущільнення, фільтрація поверхневих вод в соляний масив стане неможливою.[20] Зникне остання з умов і тому карстовий процес припиниться.[20]

24 березня 2004 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження «Про затвердження комплексного проекту консервації рудника N 2 і рекультивації порушених земель Стебницького державного гірничо-хімічного підприємства "Полімінерал"» з строком виконання робіт — 8 років, вартість 162,4 млн грн.[21]

У 2004 році на виконання робіт по консервації було виділено 6,4 мільйона гривень, у 2005 — 5,3 мільйона гривень, у 2006 — сім мільйонів, у 2007 — шість мільйонів гривень.[22] Станом на 13 жовтня 2009 року затверджений Кабміном «Комплексний проект консервації рудника №2 і рекультивації порушених земель Стебницького ДГХП «Полімінерал», профінансовано лише на 34 відсотки.[23]

Станом на 1 січня 2013 р. виконано робіт на 70,9 млн грн.[11]

Пансіонат «Мінерал»[ред.ред. код]

За адресою: Львівська область, м.Трускавець, вул.Василя Стуса, буд.6 — знаходиться курортний заклад «Пансіонат «Мінерал» Стебницького ДГХП «Полімінерал».

Спелеолікарня[ред.ред. код]

З використанням існуючої лікувальної бази пансіонату «Мінерал», та курорту Трускавець, на базі рудника №1 СДГХП "Полімінералу" показана можливість створення лікувального комплексу-спелеолікарні на 150 місць для лікування пульмонологічних хворих та обгрунтовано економічну доцільність проекту.[24] Як мінімум кожна з трьох луговень №№8,9,1 з невеликою підготовкою можуть бути використані для лікувальні за зразком лікарні соле- та спелеолікування у відроблених добувних камерах солерудників в селі Солотвино Закарпатської області.[24]

Примітки[ред.ред. код]

  1. М.В. Одрехівський. Еколого-економічні проблеми інтеграції інноваційних структур в економіку регіону / Науковий вісник НЛТУ України. Збірник науково-технічних праць. - 2011 Вип. 21.2. ISSN: 1994-7836
  2. Бублик М.І., Коропецька Т.О. Оцінювання техногенних збитків промислових підприємств в умовах формування еволюційної економіки // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". — 2012, № 725
  3. а б в г Стаття від 20/07/10 З керівниками ДП «Угерський спиртовий завод», Стебницьке ДГХП «Полімінерал», ДП «Львівський комбінат хлібопродуктів» ДАК «Хліб України» можуть розірвати контракт на порталі «Щоденний Львів». Перевірено 20/10/2011
  4. а б Стебницький «Полімінерал» уже втретє готують до приватизації. // http://zik.ua 13 грудня 2012
  5. а б Стебницький «Полімінерал» розділять на два підприємства http://zik.ua 15 березня 2011
  6. а б Щоденна інтернет-газета «Вголос». ФДМУ знову не зміг продати Стебницький «Полімінерал». 27 жовтня 2010.
  7. Інтернет-газета «Дрогобицьке земляцтво». 29 04 11 Дрогобицькі новини.
  8. Стебницький «Полімінерал» акціонують. 25 жовтня 2012. zik.ua
  9. Потенційний інвестор приглядався сьогодні до Стебницького ДГХП «Полімінерал» http://zik.ua 20 січня 2012
  10. «Полімінерал» просить звільнити його від сплати земельного податку. 28 березня 2012. vgolos.com.ua
  11. а б в г На “Полімінералі” б’ють на сполох, готуються до страйку 05.06.2013. http://protruskavets.org.ua/
  12. а б в г д е ж и Білоніжка П., Дяків В. Хімічний та мінеральний склад відходів збагачення калійних руд Стебницького родовища та їхній вплив на довкілля: — Вісник ЛЬВІВ. УН-ТУ Серія геол. 2009. Вип. 23. С. 162—174
  13. Ятчишин, Ю. Й. Підвищення екологічної безпеки у безвідходних технологіях переробки багатокомпонентних солевмісних матеріалів : автореферат дисертації кандидата технічних наук : 21.06.01 / Ю. Й. Ятчишин ; Національний унуніверситет "Львівська політехніка". - Л., 2007. - 19 с.
  14. Матеріали до Національної доповіді України про стан навколишнього природного середовища у 2008 році «Регіональна доповідь про стан навколишнього природного середовища у Львівській області в 2008 році»
  15. О. Ревега Індукція хромосомних аберацій рідкими відходами виробництва Стебницького ДГХП «Полімінерал» у Allium-тесті // Вісник Львівського ун-ту. Серія біологічна2006. Вип. 41. С. 46-53
  16. а б в Г. Рудько, М. Бондаренко Техногенна екологічна безпека територій соляних і сірчаних родовищ Львівщини // Праці наукового товариства ім. Шевченка Збірник наукових праць. — 2001, Т.7
  17. Львівська область в цифрах і фактах. — Львів, 2004.
  18. Дяків В. Експериментальне моделювання кінетики розчинення (дезінтеграції) галопелітових мінеральних асоціацій в агресивній ропі з рудника № 2 Стебницького калійного родовища. С. 110-121 / Мінералогічний збірник Збірник наукових праць. - 2007, Вип. 2.
  19. а б А.М. Гайдин Влияние техногенной деятельности на соляной карст // Екологія і природокористування Збірник наукових праць. — 2008. Випуск 11
  20. а б в г Івасівка Н.Л. Моніторинг стану екологчної безпекишахти ДГХП “полімінерал”, м. Стебник. / Н.Л. Івасівка, О-Р.В. Мартиняк, М.Ф. Юрим. // Захист навколишнього середовища. Енергоощадність. Збалансоване природокористування : збірник матеріалів I міжнародного конгресу, Львів, 28-29 червня 2009 р. / Національний університет "Львівська політехніка" та ін. - Л. : Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2009. - 157 с. - C. 24-25
  21. Кабінет Міністрів України; Розпорядження від 24.03.2004 № 166-р
  22. На Стебницькому ДГХП “Полімінерал” продовжуються обвали землі, бо держава не фінансує ліквідацію рудника №2 – директор підприємства 22 січня 2008. http://galinfo.com.ua
  23. Гриценко обіцяв знайти гроші на порятунок Стебника від карстових провалів. 13 Жовтня 2009. galinfo.com.ua
  24. а б Матеріали Міжнародного конгресу "Проблеми інформатизації рекреаційної та туристичної діяльності в Україні: перспективи культурного та економічного розвитку". – Трускавець, 2000. – 275 с. – С.255-257.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]