Стеліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Стелі́т (англ. «Stellite» — фірмова назва, від лат. stella — зірка) — загальна назва високовуглецевих ливарних твердих сплавів на основі кобальту (Со), чи нікелю (Ni), чи заліза (Fe), що відзначаються підвищеною твердістю 370...475 HV (оскільки містять багато карбідів), високим опором зношуванню, корозії[1] а також здатністю працювати при високих темепературах (до 950 °C). Сплав було створено Елвудом Гейнсом (англ. Elwood Haynes) у 1907 році.

Хімічний склад сплаву[ред.ред. код]

Хімічний склад матеріалу стелітових прутків за ГОСТ 21449-75[2]

Марки прутків Основа C Cr Si Mn Ni W Mo Sb S P Fe
ПР-В3К Co 1,0...1,3 28,0...32,0 2,0...2,7 0,5...2,0 4,0...5,0 0,07 0,03 2,0
ПР-В3К-Р Co 1,6...2,0 28,0...32,0 1,2...1,5 0,3...0,6 0,1...2,0 7,0...11,0 0,02...0,3 0,07 0,03 3,0
ПР-С27 (сормайт) Fe 3,3...4,5 25,0...28,0 1,0...2,0 1,0...1,5 1,5...2,0 0,2...0,4 0,08...0,12 0,07 0,02 3,0

Матеріал поставляється у вигляді прутків діаметром 4, 5, 6 та 8 мм і довжиною 300; 350; 400; 450 та 500 мм.

Використання[ред.ред. код]

Тверді сплави ПР-В3К і ПР-В3К-Р дозволяють отримувати щільні і бездефектні наплавлення на лезах ріжучих інструментів. Твердість наплавленого шару становить для ПР-В3К — HRC 40; ПР-В3К-Р — HRC 45,9. Вони мають коефіцієнт лінійного розширення близький до сталей 9ХФ та 9ХФМ, і тому після наплавлення на лезах не виникають внутрішні напруження. Крім того, стеліти ПР-В3К-Р і ПР-В3К добре заточуються, мають високу зносостійкість в умовах впливу високих температур, механічних навантажень, при впливі хімічного середовища. Гранична температура нагрівання наплавлення із стеліту ПР-В3К-Р — 800 °C, а ПР-В3К — 750 °C.

Стеліт або наплавлюється на робочу поверхню деталей (сідла клапанів, лопатки газових турбін, зуби дискових та стрічкових пилок тощо), або застосовується у вигляді готових виливків, які перед використанням у якості інструменту піддаються шліфуванню. Є велика група стелітоподібних твердих сплавів, в яких кобальт замінений нікелем.

Сплав ПР-С27 на основі заліза[3] використовується як наплавний матеріал для підвищення зносостійкості поверхонь деталей машин та інструментів, що працюють в умовах абразивного зносу, в тому числі при підвищених температурах без мастила. Сормайт значно дешевший від твердих сплавів на кобальтовій і нікелевій основі, але трохи поступаються їм за експлуатаційними властивостями, головним чином при підвищених температурах. Виготовляються у вигляді прутків і порошків.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Міжнародна інженерна енциклопедія. Термінологічний словник. Метали. II том. / За ред. Б.О. Прусакова, М. С. Блантера, В. Я. Кершенбаума, В. О. Богуслаєва, С. Б. Бєлікова, А. Д. Коваля. МоторСіч, 2005. С.40
  2. ГОСТ 21449-75 Прутки для наплавки. Технические условия.
  3. Має назву «сормайт». Перший сплав такого типу розроблено у 30-х рр. 20 ст. металургами Сормовського заводу і закінчення «-айт» (англ. -ite), за аналогією із закінченням назви одного з подібних сплавів американського виробництва.

Посилання[ред.ред. код]