Степ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Степ — степова смуга, природна смуга помірного поясу, для якої характерне майже повсюдне поширення травянистої, в основному злакової рослинності на чорноземних і каштанових ґрунтах. В Україні степ збігається приблизно з Південною Україною (крім Кримських гір) та їх продовженням на південний схід — Передкавказзям. Степ займає майже 300 000 км² (40%) української суцільної етнічної території і 460 000 км² (48%) всіх українських земель. Степ майже цілком розораний, залишки колишньої рослинности збереглися у заповідниках і частково на схилах балок і долин річок.

В степу можна виділити залежно від кліматичних і ґрунтових умов кілька смуг. Для північної, вологішої частини степу типовий різнотрав'яний типчиново-ковиловий степ, пов'язаний зі звичайними середньо-гумусними чорноземами. Для нього типовий буйний розвиток щількодернинних вузьколистих трав (ковили, типчина, кипець) і різнотрав'я (шавлія поникла, вероніка, горицвіт, степові тюльпани та ін.); поширені чагарники (терен, дереза, мигдаль, степовий бобівник й ін.), байракові, а на піщаних надрічних терасах соснові ліси. Первісна рослинність збереглася у заповідниках: Хомутівському і Стрілецькому степах і Кам'яних могилах.

Далі на півд., майже до берегів Чорного і Азовського морів, поширений посушливий типчиново-ковиловий С. на півд. чорноземах і темнокаштанових ґрунтах. У його рослинності переважають вузьколисті сухолюбні трави (ковили, тирса, типчина) з невеликою домішкою ксерофітних видів різнотрав'я (кермек, маруна, грудниця волохата; на весні у С. багато ефемерів і ефемероїдів). Асканія-Нова (заповідник).

У найсухішій смузі над м. поширений сухий полиново-злаковий С. на каштановосолонцюватих ґрунтах; рослинне покриття утворюють житняк, типчина, іноді тирса, з різнотрав'я — полини (Бошняка і крим.) та ін. (докладніше див. ЕУ 1, стор. 106 — 109). З тварин характеристичні для укр. С. з ссавців: ховрахи (сірий і крапчастий), бабак (лише в заповідниках), полівка (сіра та степ.), хом'як, сліпаки, миші, заєць, тхір степовий, вовк, лисиця й ін.; з птахів: степ. і польовий жайворонки, перепілка, вівсянка чорноголова, сіра куріпка, боривітер й ін. та рідкі тепер: хохітва, дрохва, орел, канюк; з плазунів: жовтобрюхий полоз й степова гадюка (докладніше див. ЕУ 1, стор. 115 — 17).

Про рельєф, клімат і ґрунти Степу див. Південна Україна, а також Передкавказзя.

Зміст 1 Походження степів 2 Клімат 3 Гідрологія 4 Ґрунти 5 Флора 6 Фауна 7 Історія 8 Антропогенний вплив 9 Примітки 10 Див. також 11 Література 12 Посилання

[ред.] Походження степів

Природними передумовами степів є поєднання кліматичних та біологічних факторів. Клімат має поєднувати зволоження достатнє для росту трав з недостатнім зволоженням товщі грунту що не дає розвиватися деревам. Подібні умови складаються за нечастих або ж нетривалих дощів. Головним біологічним фактором є наявність великої кількості пасовищних тварин, які настільки актино об'їдають рослинність, що подібний тиск витримують лише трави. Тобто розуміння степу як місцевості де дереа взагалі не ростуть є неправильним. Антропогенний вплив протягом тисячоліть, а саме випас тварин та вирубка лісів призвели до значного розширення степової зони. Сучасні дослідження свідчать, що наприклад в Україні степи є виключно антропогенними і розвинулися починаючи з 3 тисячоліття до н.е. До того часу зона лісостепу доходила безпосередньо до чорноморського узбережжя. «Сучасного» вигляду набули в перші сторіччя н.е. Невеликі заповідні ділянки українського степу без впливу людини та без пасовищних тварин заростають кущами та деревами втрачаючи власне степовий вигляд.

[ред.] Клімат

 Клімат помірноконтинентальний.Степова зона моє найбільші теплові ресурси.Безморозний період триває до 220 днів.Середні липневі температури зростають у південному напрямі від +21,5°C до +23°C.Річні суми опадів зменшуютьься від 550мм на півночі до 400мм -- на півдні.Характерною особливістю є висока випаровуваність.

[ред.] Гідрологія

[ред.] Ґрунти

[ред.] Флора

[ред.] Фауна

[ред.] Історія

[ред.] Антропогенний вплив

[ред.] Примітки

[ред.] Див. також

• Український степ

[ред.] Література

1. Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)

[ред.] Посилання

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.