Степаненко Олександр Трохимович
| Степаненко Олександр Трохимович | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||
| Народився |
1907 Сосниця, Сосницький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія | |||||||
| Помер |
1975 Горлівка, Донецька область, Українська РСР, СРСР | |||||||
| Країна |
 СРСР | |||||||
| Діяльність | гірник, політик | |||||||
| Посада | депутат Верховної Ради УРСР[d] | |||||||
| Партія | КПРС | |||||||
| Автограф |
 | |||||||
| Нагороди |
| |||||||
Олекса́ндр Трохи́мович Степане́нко (1907, Сосниця, Сосницький повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія — 1975, Горлівка, Донецька область) — український радянський діяч, шахтар. Член ЦК КП(б)У (червень 1938 — травень 1940). Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1907 року в селі Сосниці на Чернігівщині. Наймитував. У 1925 році вступив до комсомолу.
За комсомольською путівкою поїхав до Харкова на тракторобудівний завод, де працював теслярем. Навчався на курсах Центрального інституту праці.
З 1930 року працював вибійником шахти «Кочегарка» № 1 у місті Горлівці. Навчався у славнозвісного шахтаря Микити Ізотова.
Проходив строкову військову службу на Чорноморському флоті.
У 1934 році, під час відпустки з військової служби, встановив рекорд видобутку вугілля добувши за зміну 552 тонни вугілля, перекривши досягнення Олексія Стаханова та Микити Ізотова. Після демобілізації повернувся на шахту «Кочегарка», де працював вибійником, бригадиром вибійників, секретарем комсомольської організації, начальником молодіжної дільниці.
У 1938—1939 роках — секретар партійного комітету шахти «Кочегарка» № 1 міста Горлівки Донецької (Сталінської) області.
26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Горлівській міській виборчій окрузі № 280 Сталінської області.
У роки німецько-радянської війни працював парторгом ЦК ВКП(б) шахти «Коксова-1» на Кузбасі.
Обирався 2-м і 1-м секретарем Прокоп'євського міського комітету ВКП(б) Кемеровської області, очолював обласний трест «Кемероввугілля».
Потім — на пенсії в місті Горлівці, продовжував працювати начальником відділу кадрів тресту «Горлівськвуглебуд».
Помер у місті Горлівці в 1975 році.
Нагороди, звання[ред. | ред. код]
- орден Леніна
- орден Жовтневої Революції
- два ордени Трудового Червоного Прапора
- знак «Шахтарська слава» трьох ступенів.
- медалі
- Почесний громадянин міста Горлівки
Посилання[ред. | ред. код]
- Степаненко з кіноповісті // Рабочая газета. — 2009. — № 115. — 2 июля.
Джерела[ред. | ред. код]
- Степаненко Олександр Трохимович : облікова картка та автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 5, арк. 171–173.
- Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 70.
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
- Скаковский Ю. Александр Трофмович Степаненко // Сталинское племя : газета. — Киев, 1938. — № 54. — 5 июня. — С. 2. (рос.)
- Степаненко О. Ізотовська школа // Радянська Донеччина : газета. — Донецьк, 1966. — № 57. — 22 березня. — С. 4.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |