Степанян Нельсон Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Степанян Нельсон Георгійович
Նելսոն Գևորգի Ստեփանյան
Народився 28 березня 1913(1913-03-28)
Шуші
Помер 14 грудня 1944(1944-12-14) (31 рік)
Лібава
Країна СРСР СРСР
Приналежність Радянська армія Радянська армія
Вид ЗС ВМФ СРСР ВМФ СРСР
Роки служби 19411944
Звання Підполковник авіації Підполковник авіації
Формування Балтійський флот
Командування 47-й штурмовий авіаційний полк
Війни/битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Одеси»

Степаня́н Не́льсон Гео́ргійович (вірм. Նելսոն Գևորգի Ստեփանյան, * 28 березня 1913 — 14 грудня 1944) — радянський військово-морський льотчик-штурмовик, учасник Другої світової війни, двічі Герой Радянського Союзу (1942, 1945), підполковник авіації (1944).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 28 березня 1913 року в місті Шуші Єлизаветпольської губернії (тепер Нагірно-Карабаська Республіка) в родині службовця. Вірмен.

У 1935 році закінчив Батайську авіаційну школу ЦПФ.

З початком німецько-радянської війни призваний до лав РСЧА й направлений до ВПС Чорноморського флоту. Свій бойовий шлях розпочав у складі 46-ї штурмової авіаційної ескадрильї в небі над Миколаєвом і Одесою. Під час 20-го бойового вильоту був поранений вогнем зенітної артилерії ворога, проте спромігся дотягнути пошкодженого літака до аеродрому. Лікувався у шпиталі.

З серпня 1941 року воював у складі 57-го штурмового авіаційного полку ВПС Балтійського флоту. Брав безпосередню участь в обороні Ленінграда. У небі над Ленінградом здійснив понад 60 бойових вильотів, разом із своєю ланкою знищив 8 танків, майже 90 автомашин, понад 60 зенітних гармат, безліч іншої техніки ворога.

З листопада 1942 року — командир ескадрильї 57-го штурмового авіаційного полку, який у березні 1943 року був перейменований на 7-й гвардійський штурмовий авіаційний полк.

У 1943 році Н. Степаняна відкликано з фронту й направлено для підготовки льотних кадрів на курсах командирів авіаційних ланок ВПС Балтійського флоту, а згодом — на Вищих офіцерських курсах ВПС ВМФ.

У квітні 1944 року Н. Г. Степаняна призначають командиром 47-го штурмового авіаційного полку ВПС Чорноморського флоту. Під його командуванням полк відзначився в небі Криму й Кубані. За час проведення Кримської наступальної операції полк Степаняна знищив 8 транспортів, 12 швидкісних десантних барж, 9 сторожових катерів, понад 3000 солдатів і офіцерів ворога. За успішні дії 47-й шап удостоєний почесного найменування «Феодосійський».

Після визволення Криму, 47-й штурмовий авіаполк було переведено на Балтику. За досить короткий час авіаторами полку було знищено 30 фашистських кораблів і суден, за що полк було нагороджено орденом Червоного Прапора.

До серпня 1944 року командир 47-го штурмового авіаційного Феодосійського Червонопрапорного полку 11-ї штурмової авіаційної дивізії ВПС Балтійського флоту підполковник Н. Г. Степанян здійснив 239 бойових вильотів, особисто потопив міноносець, два сторожових кораблі, тральщик, 2 торпедних катери й 5 транспортів загальною водотонажністю понад 80 тисяч тон. У 30 повітряних боях сбив 2 бомбардувальники Ju-88, ще 25 літаків знищив на аеродромах ворога.

14 грудня 1944 року, під час бомбово-штурмового нальоту на порт Лібава, літак, у якому перебували підполковник Н. Г. Степанян і штурман капітан О. Г. Румянцев, був підпалений і впав у море. Обидва льотчики загинули.[1]

Нагороди[ред.ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 жовтня 1942 року молодший лейтенант Степанян Нельсон Георгійович за мужність, відвагу і бойову майстерність удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 723).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 березня 1945 року підполковник Степанян Нельсон Георгійович за вміле керівництво полком і особисту мужність, виявлену в боях, посмертно удостоєний другої медалі «Золота Зірка».

Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, медалями «За оборону Одеси» й «За оборону Ленінграда».

Пам'ять[ред.ред. код]

Бронзове погруддя Героя встановлено в місті Єреван.

В часи СРСР було встановлено пам'ятники Н. Г. Степаняну в містах Шуші (зруйнований у 1988 році)[2] та Лієпая (перенесений до Калінінграда).

У місті Севастополь у 1974 році ім'ям Нельсона Степаняна названо одну з вулиць.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]