Степанівка (Ємільчинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Степанівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область Житомирська область
Район/міськрада Ємільчинський
Рада Степанівська сільська рада
Код КОАТУУ 1821786801
Основні дані
Населення 906
Площа 2,791 км²
Густота населення 324,61 осіб/км²
Поштовий індекс 11214
Телефонний код +380 4149
Географічні дані
Географічні координати 50°52′01″ пн. ш. 27°57′30″ сх. д. / 50.86694° пн. ш. 27.95833° сх. д. / 50.86694; 27.95833Координати: 50°52′01″ пн. ш. 27°57′30″ сх. д. / 50.86694° пн. ш. 27.95833° сх. д. / 50.86694; 27.95833
Середня висота
над рівнем моря
201 м
Місцева влада
Адреса ради 11214, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с.Степанівка, вул.Рад,95 , тел. 7-04-35
Карта
Степанівка (Україна)
Степанівка
Степанівка
Степанівка (Житомирська область)
Степанівка
Степанівка

Степа́нівка — село в Україні, Ємільчинському районі Житомирської області. Населення становить 906 осіб.

Історія[ред.ред. код]

Село Степанівка було засновано в др. п. XVIII ст. в болотистій місцевості. Про виникнення села говориться в двох легендах. За однією — під час нападу татар один чоловік, якого звали Степан, прийшов сюди десь мабуть з південних районів. Разом з сім'єю він відшукав у болоті острівок, на якому сам оселився і перевів сюди худобу. Чоловік, скоріше всього, був ковалем, оскільки острівок, на якому жила ця сім'я, дістав назву «Ковалів острів». За легендою, саме з цього острівка бере свій початок село. За іншою легендою, один чоловік вкрав у пана гуси. І через це змушений був втікати та шукати собі місця, де міг би жити. Він оселився тут.

До 1793 року, Другого поділу Польщі, наше село, як і більшість Правобережної України, входило до складу Польщі. Після 1793 року ці землі перейшли до Росії, територія нашого краю увійшла до складу Волинської губернії (утворена 1797 р.), центром якої мав стати Новоград-Волинський. Після Вітчизняної війни 1812 року більшість земель сучасного Ємільчинського району були передані у власність російського поміщика Сергія Аполлоновича Уварова, який мав у своїй власності 65 тисяч десятин землі.

Село засновувалося досить повільно, бо не було орної землі. Степанівка до 1861 року належало дочці Уварові — «статской советчице» — Анні Сергіївні. Селяни повинні були працювати на панській ниві, а також повинні були сплачувати грішми так звану подорожчину, відробляти по одному дню: за березову кору, опеньки, конвалії, взяті в панському лісі.

Прямої дороги з Сімаківки на Ємільчино довгий час не було. На к. XIX користувались дорогою яка проходила через Малий Яблунець , Ополонівку, Мокляки, Хутір-Мокляки.

Села Степанівка і Королівка згадуються у «Волинській єпархіальній відомості», що вони до 1869 року входили до Ємільчинського церковного приходу. З часу побудування церкви святого Іллі в селі Сімаківці (початок будівництва 1816 рік) села Степанівка і Королівка були передані Сімаківському церковному приходу.

До 1909 року в селі не було ніяких культурних освітніх закладів, в центрі села стояла лише корчма. Вперше в селі Степанівка почали навчати грамоті (писати, рахувати і читати) в хаті заможного селянина Панька Яроша. 1 жовтня 1909 року в селі відкрито однокласне сільське училище за сприяння дочки поміщика Уварова Параски. Під час відкриття школи відбулося святкове богослужіння, в якому взяли участь 9 священників. У школі навчалося 55 хлопчиків і 13 дівчаток, це були діти багатіїв. Навчання тривало три роки. Школа складалась з двох частин: в одній знаходився клас, в другій жив учитель. Першим вчителем був син дяка с. Рясного Яким Петрович Ковальчук, який отримував 360 крб. зарплати. Третій клас вважався випускним. Але учні в основному закінчували лише два класи. Вивчали Закон Божий, письмо, арифметику, колядки.

На початок XX століття Степанівка знаходиться в складі Новоград-Волинського повіту. В повіті починають виникати двокласні та вищі початкові училища. В 1914 році в селі створено однокласне народне училище. В цьому ж році розпочинається І світова війна, на фронтах якої воювали жителі нашого села Павло Лугина, Потап Євтушок, Григорій Кочин та ін.. Саме вони принесли звістку про жовтневий переворот в Петрограді в село. Активним учасником жовтневих подій був житель села Степанівки Прокіп Йосипович Жабровець. Він служив матросом на крейсері «Аврора» і брав участь у штурмі Зимового палацу.

На протязі 1918–1919 рр. відбувались часті зміни влади (Спочатку була Українська держава Скоропадського (квітень — листопад 1918), потім Директорія УНР (листопад 1918 — квітень 1919 рр.)).

12 липня 1920 року в селі Степанівка було створено сільський ревком. До його складу було обрано: Андрія Кочина (голова), Прокопа Жабровця (заступник голови), Никонора Дмітрієнка (секретар). В ревком входив представник політвідділу 7 стрілецької дивізії т. Пономаренко з посвідченням за № 2585.

В приміщенні школи, за пропозицією тов. Пономаренка, було відкрито хату-читальню.

На основі циркуляру за № 913 від 9 лютого 1923 року Волвиконкому і Волкомнезему про скорочення сільського апарату і укрупнення сільських Рад було створено в селі Степанівці сільську Раду, куди увійшло й село Ополонівка. Всього населення по сільраді — 1333 чоловіки та 141 двір.

Протягом 1921–1928 рр. життя налагодилось, селяни змогли дещо придбати і навіть трохи розбагатіти. З 1928 року починається колективізація. Відповідно до списків колективних об'єднань Коростеньської округи 1928–1929 рр. в селі Степанівці було створено Степанівське колективне об'єднання. Головою цього об'єднання був двадцятитисячник тов. Примаченко.

У 1932 році в селі був організований колгосп імені Шевченка, першим головою якого було обрано Юхима Андрійовича Кочина.

В 1937 році було створено Машино-Тракторну станцію (МТС), що забезпечувала механізований обробіток та збір врожаю третини колгоспів району.


Посилання[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.