Журавель степовий
| Степовий журавель | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) Степовий журавель в Одеському зоопарку
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
| Anthropoides virgo Linnaeus, 1758 |
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
Журавель степовий (Anthropoides virgo) — найменший і другий за поширеністю (після канадського журавля) журавель. Один з двох видів роду; єдиний вид роду у фауні України.
Зміст |
[ред.] Зовнішній вигляд
Найменший вид журавлів, його висота складає близько 89 см, а вага 2-3 кг. Голова і шия в основному чорні; позаду очей добре помітні довгі пучки білого пір'я. Від основи дзьоба до потиличної частини є ділянка світло-сірого пір'я; звичайна для інших видів журавлів лисина відсутня. Дзьоб короткий, жовтуватий. Рогівка ока червонувато-оранжева. Оперення тіла голубувато-сіре. Махове пір'я другого порядку виділяється своєю довжиною і попелясто-сірим кольором. Ноги і пальці на ногах чорні. Голос — дзвінке курликання, вище і мелодійніше, ніж у сірого журавля.
Статевий диморфізм (видимі відмінності між самцем і самкою) не виражений, хоча самці виглядають декілька більше. Молоді птахи блідо-попелясто-сірі, з майже білою головою. Пучки пір'я позаду очей у них сірі і лише злегка довші. Підвидів не утворює.
[ред.] Ареал виду та його поширення в Україні
Журавель степовий гніздиться в Африці (Марокко) та в Євразії у степовій, напівпустельній і пустельній зонах. Зимує на північному сході Африки та у Південній Азії. В Україні гніздиться у Херсонській, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій областях та Cтеповому Криму.
[ред.] Чисельність і причини її зміни
У світі чисельність степового журавля оцінюється в 200—240 тис. особин; європейська популяція нараховує біля 35 тис. ос. В України у гніздовий період 600–700 ос. (200–250 гніздових пар), у передміграційний період до 1000 ос. Чинники зменшення чисельності: заростання гніздових біотопів високим щільним травостоєм, зменшення місць для водопою, знищення гнізд під час випасання худоби та обробітку ланів, розлякування птахів, зростання кількості собак; вилучення з природи кладок та виводків, відстріл.
[ред.] Особливості біології
Перелітний птах. Весняна міграція відбувається у березні − квітні. Моногам. Гніздиться на ділянках з розрідженим травостоєм або без рослинності, зокрема на цілинних степах, пасовищах, сільськогосподарських ланах, перелогах. Гніздо на землі. Відкладання яєць у квітні — червні. У кладці 1–3 яйця. Тривалість інкубації 27–30 діб. Підйом на крила у віці 42–49 діб. Статева зрілість з 3 року життя. Відлітає в серпні–вересні, інколи затримується до початку жовтня. Живиться безхребетними (переважно жуки, клопи, прямокрилі), вегетативними частинами трав'янистих рослин, їх квітами та зерном.
[ред.] Охорона
Охороняється Конвенцією з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток ІІ), Боннською (Додаток ІІ) та Бернською (Додаток ІІ) конвенціями. Занесено до Європейського червоного переліку, Червоної книги України (1994, 2009) (статус — зникаючий).
[ред.] Посилання
- Андрющенко Ю. А. Журавель степовий // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — С. 443.
[ред.] Література
- Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : Вид-во АН УРСР, 1957. — 432 с.
