Стефанів Гнат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гнат Стефанів
Гнат Стефанів
Народився 2 травня 1886(1886-05-02)
с. Топорівці, Городенківський район, Івано-Франківська область
Помер 21 червня 1949(1949-06-21) (63 роки)
м. Регенсбург,
Німеччина Німеччина,
Країна ЗУНР ЗУНР УНР УНР ZUNR coa.svg
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Рід військ Морська піхота
Звання полковник УГА та Армії УНР
Війни/битви Бої за Львів 1918 року
Нагороди
Орден «Залізний хрест» (УНР)

Стефанів Гнат (* 2 травня 1885, с. Топорівці, Городенківський район, Івано-Франківська область — † 21 червня 1949, м. Регенсбург, Німеччина) — український військовий діяч. Полковник УГА й Армії УНР.

Життєпис[ред.ред. код]

Військову освіту здобув у Цісарській і Королівській школі кадетів піхоти у Львові (K. und k. Infanterie Kadettenschule in Lemberg), яку закінчив 1905 року та отримав призначення в 10-й Галицький полк піхоти, штаб якого дислокувався у Перемишлі.[1]

У Листопадовому зриві 1918 організатор і комендант Золочівської округи ЗУНР, з 9 листопада 1918 року до 10 грудня 1918 (підвищений УНРадою до ступеня полковника) очолював Начальну Команду Українських Військ у Львові; під його проводом українське військо перейшло до наступу в боях з польським військом, але після його зміцнення залишило з наказу станцію Львів. 22 листопада 1918 року, боячись оточення.

Пізніше перейшов до Армії УНР: очолював Гуцульський кіш морської піхоти, запасну бригаду 3-ї Залізної стрілецької дивізії, командир 3-го кінного полку в Першому Зимовому поході; 1920 — командир запілля Армії УНР.

У серпні 1920 р. перейшов з групою генерала А. Кравса до Чехо-Словаччини й до 1923 р. очолював консулят ЗУНР в Ужгороді.

До 1939 жив у Карпатській Україні, потім у Відні, на Лемківщині й у Німеччині1944), де й помер. Спогади «За Львів» в журналі «Український Скиталець» чч. 21 — 22, 1923).

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Gazeta Lwowska» , 22 серпня 1905 року, № 190

Література[ред.ред. код]