Стефан Жеромський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стефан Жеромський

Стефан Жеромський (пол. Stefan Żeromski, *14 жовтня 1864, Стравчин, Келецький повіт — †20 листопада 1925, Варшава) — польський письменник і драматург. Також писав під псевдонімами Maurycy Zych, Józef Katerla і Stefan Iksmoreż.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив із збіднілої шляхетської родини. після отримання середньої освіти у 1886 році поступив до Вищої ветеринарної школи (Варшава), яку не закінчив, захопившись літературою. У 1892–1896 роках працював бібліотекарем в польському музеї в Раперсвіля (Швейцарія), з 1897 до 1904 року — у бібліотеці Замойських у Варшаві. В цей час захопився социалистичними ідеями.

Підтримав російську революцію 1905 року, брав участь у політичних маніфестаціях і в боротьбі за польську школу в Люблінській губерній, де на той час мешкав. У 1909 році після арешту Жеромський емігрував до Парижа. У 1913 році починає роботу над трилогією «Боротьба з сатаною» (1914–1919 роки — «Звернення Іуди», «Заметіль», «Харітас»).

У 1918 році після здобуття Польщею незалежності перебирається до Варшави. Тут увесь час присвячує літературній діяльності. Помер у 1925 році.

Творчість[ред.ред. код]

Жеромского називали «духовним лідером» покоління. Він зробив найбільший вплив на творчість своїх сучасників, на подальший розвиток польської літератури.

Різка критика капіталістичних відносин прозвучала вже в ранній творчості письменника («Оповідання», 1895 рік; «Розклюють нас круки», 1895 рік; «Сізіфова праця», 1897 рік; «Промінь», 1897 рік; збірка «Прозові твори», 1898 рік).

Жеромський створює образи позитивних героїв — самовідданих реформаторів-одинаків, які присвятили себе народній справі (роман «Бездомні», 1900 рік). З роками романтичний жест героїв доповнюється спробами утопічного вирішення соціальних конфліктів, що особливо помітно у творчості післяреволюційних років («Краса життя», 1912 рік; «Заметіль», 1916 рік).

Жеромський також звертався до проблем історії боротьби польського народу за відновлення національної незалежності, розглядаючи їх у тісному зв'язку з соціальною боротьбою. Широка панорама драматичного періоду польської історії (останній поділ Польщі, утворення Варшавського герцогства, надії, пов'язані з походом імператора Наполеона I на Російську імперію) дана в трилогії «Попіл» (1904 рік), а безрадісним долям учасників національно-визвольного повстання 1863 року присвячено роман «Вірна ріка» (1912 рік).

У художній публіцистиці Жеромського 1906–1908 років («Сон про шпагу», «Гола бруківка», «Слово про батрака», «Ноктюрн») передана героїчна атмосфера революційних років, висловлена повна підтримка письменником боротьби «святого пролетаря». Події революції знайшли відображення і в його повістях і романах — «Історія гріха» (1908), «Дума про гетьмана» (1909 рік), особливо в «Розі» (1909 рік), складної «несценічною» філософській драмі, де сконцентровано розуміння цілей революції, способів її здійснення та причин поразки.

У 1924 році він видав останній свій роман «Провесінь», герой якого протестує проти соціальних несправедливостей у Польщі.

Стиль[ред.ред. код]

За своєю художньою манерою різко відрізняється від своїх попередників: їх об'єктивному врівноваженому оповіданню він протиставив новий тип прози — напружено-емоційної, ліричної. У ній велике значення набуває і межує з натуралізмом антиестетизм описів, символіка та імпресіонізм у пейзажі, у передачі душевних станів. Експресивність стилю досягається великою кількістю епітетів, метафор, інверсій, музичною організованістю фрази.

Українські переклади[ред.ред. код]

Твори Жеромського перекладав Михайло Лебединець, прозаїк та дежравний діяч 1920-их років. Зокрема, оповідання «Провесінь» (видано у Харкові, 1930).

Твори[ред.ред. код]