Стефан (Яворський)
Стефан Яворський (в миру Симеон Іванович Яворський; 1658, Яворів — 24 (за ін. даними — 27) листопада 1722, Москва) — богослов, філософ, письменник, поет, публіцист, проповідник, релігійний, політичний і культурний діяч, митрополит Рязанський і Муромський, президент Синоду Православної російської церкви, протектор Слов'яно-греко-латинської академії.
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився в місті Яворі (в дійсності — Яворів) в Галичині (нині — Львівська область), у небагатій шляхетській православній родині. У 1667, після Андрусівського миру батьки Яворського переселилися з Польщі у село Красилівку біля Ніжина.
Навчався у 1673—1684 роках у Києво-Могилянському колегіумі, у Йоасафа Кроковського і Варлаама Ясинського. Потім, прийнявши унію, продовжив освіту в Польщі, де вивчав філософію і богослов'я у Львові, Любліні, Познані та Вільно.
У 1689 році повернувся до Києва — і зрікся унії. Прийнявши чернецтво, призначений професором Києво-Могилянської колегії: викладав у колегії філософію, богослов'я, поетику і риторику. Виконував обов'язки префекта. У ці роки видав чотири віршованих панегірики, написаних у стилістиці українського бароко і присвячених гетьманові Івану Мазепі й архієпископові Варлааму Ясинському, благодійнику автора (1685—1689). У Києві Яворський почав проповідувати, написав підручник риторики.
У 1700 році приїхав до Москви, де у присутності Петра І вимовив проповідь на смерть воєначальника А. С. Шеїна. Неочікувано для себе він був поставлений митрополитом Рязанським і Муромським, а після смерті патріарха Адріана у році 1700 — місцеблюстителем патріаршого престолу (1701) і протектором Слов'яно-греко-латинської академії, яку став перетворювати у дусі «латинських навчань» за українським зразком.
Високий сан і зв'язані з ним різноманітні адміністративні обов'язки обтяжували митрополита, відволікали його від чисто літературних занять, — і він згодом намагався їх скласти з себе. Спочатку підтримуючи реформаторські починання Петра І, Яворський з часом став супротивником його церковної реформи, а в проповіді 1712 р. назвав царевича Олексія Петровича «єдиною надією» Росії, порівнявши його життя зі скитаннями Олексія, чоловіка Божого. Цар відразу заборонив Яворському публічну проповідь — проте зняв заборону через три роки. Заглибившися в учені праці, написав величезний трактат по догматичному богослов'ю, антипротестантський по характеру «Камінь віри» (1713—1715, вид 1728), але Петро І заборонив його видання, а митрополита поступово усував від ведення церковних справ: користуючись великим авторитетом, архієрей залишався главою московської церкви лише номінально, а реальна влада усе більш зосереджувалася в руках Феофана Прокоповича, попри те, що після утворення Синоду (1721) Яворський таки став його президентом.
Спадщина митрополита Яворського як оратора — величезна: нараховує понад 300 проповідей, виданих лише частково у XIX ст. Його ораторське мистецтво визнавали навіть супротивники: автор памфлету «Молоток на Камінь віри» писав, що митрополит міг змусити слухачів то плакати, то сміятися. Тяжко-вчений стиль його проповідей, усіяних вишуканими алегоріями і складними метафорами, вражав слухачів, однак по своїй темі його «слова» найчастіше були далекі від сучасності.
Поезія займає досить незначне місце в його спадщині: після панегіриків київського періоду він писав переважно в малих жанрах, рідко призначених для широкого розголосу, як «Стихи на измену Мазепы» (1709). Але в його ліричній творчості були чудові знахідки: дружня епітафія Дмитру Ростовському (1709) стала популярним духовним віршем («Взирай с прилежанием, смертный человече, како век твой проходит, а смерть недалече»), а його чудова елегія до бібліотеки, написана латинською, тільки в XVIII ст. чотири рази перекладалася російською ("Книги, мною многажды носимы, грядите, свет очию моею, от мене идите")
Філософські погляди митрополита Яворського виявляють у ньому типового представника барокової схоластики, що характеризувала перший етап розвитку Києво-Могилянської школи. Його філософський курс є прикладом синтезування, в межах цього типу схоластики, комплексу філоських ідей, що становилили підґрунтя духовної спадщини домогилянської доби, з філософськими здобутками європейського Заходу. У ньому значне місце займала логіка як метод дослідження істини, викладалося вчення про три логічні операції: поняття, судження й умовисновки.
Процес пізнання істини Яворський поділяє на чуттєве й інтелектуальне. Визнаючи важливість і докладно розглядаючи чуттєве пізнання, вищим і досконалішим уважає інтелектуальне, яке пов'язує з діяльністю раціональної душі, що, забезпечуючи вихід людського мислення на контакт з вищим буттям, уможливлює пізнання істини. Самопізнання розуміє не лише як самовдосконалення (що характерно для мислителів домогилянського періоду), а й як вивчення анатомії, фізіології та психіки людини. У курсі натурофілософії він розглядає проблеми матерії і форми, простору, часу, руху. Не сприймаючи геліоцентричної системи Коперника, докладно викладає її у своєму філософському курсі. У розумінні історії дотримувався принципу провіденціалізму, вважаючи, що історичні події передвизначені Богом. Ґрунтуючись на українських духовних і політичних традиціях, митрополит Яворський виступав переконаним прихильником розмежування світської й духовної влади, обстоював автономію церкви, непорушність її переказу, традицій і обрядів.
Помер 24 листопада (за іншими даними 27-го) 1722 — у м. Москві. Похований в Архангельському соборі Рязані.
[ред.] Праці
- Agonium philosophicum… — ІР НБУВ; Знаменія пришествія антихристова и кончины века. — М., 1703
- Камѣнь веры. — M., 1728; Риторическая рука. — СПб. 1878
- Проповеди. — М., 1804—1805. — Ч. 1-3
- Русская силлабическая поэзия XVII—XVIII ст. — Л., 1970. — С. 255—264
- Русская литература — век XVIII. Лирика.— М., 1990. — С. 38-40
- Філософські твори: У 3 т. — К., 1992. — Т. 1
- Творения преосвященного Стефана Яворского. — М., 1999
[ред.] Бібліографія
- Смирнов С. История Моск. славяно-греко-латинской академии. — M., 1855;
- Терновский Ф. А. Митрополит Стефан Яворский (биогр. очерк) // ТКДА. — 1864. — №1;
- Самарин Ю. Т. Стефан Яворский и Феофан Прокопович // Соч. — Т. 5. — М., 1880;
- Тихонравов H. C. Московские вольнодумцы начала XVIII в. и Стєфан Явогхжий // Соч — М., 1898. — Т. 2;
- Морев И. "Камень веры" митрополита Стефана Яворского, его место среди отечественных противосектантских соч. и характеристические особенности его догматических воззрений. — СПб., 1904;
- Маслов С. И. Библиотека Стефана Яворського. — К., 1914;
- Serech J. Stefan Javorski and the conflict of the ideologies in the age of Peter I // Slavonic and East Europ. rev. — 1951. — Vol. 30. — №74;
- Морозов А. А. Метафора и аллегория у Стефана Яворского // Поэтика и стилистика русск. лит-ры. — Л., 1971;
- Ничик В. М. Из истории отечественной философии конца XVII — нач. XVIII в. — К., 1978;
- Захара И. С. Борьба идей в филос. мысли на Украине на рубеже XVII — XVIII вв. (Стефан Яворский). — К., 1982;
- Захара І. С. Стефан Яворський. — Львів, 1991.
- Brogi Bercoff G. Stefana Jaworskiego poezja polskojęzyczna // Contrubuti italiani al XII Congresso Internazionale degli Slavisti (Cracovia 26 Agosto – 3 Settembre 1998). — Napoli, 1998. – P. 347–371.
- Brogi Bercoff G. Z zagadnień różnic kulturowych na ziemiach wschodniosłowiańskich na przykładzie trójjęzycznych dzieł Stefana Jaworskiego // Barok w Polsce i w Europie Środkowo-Wschodniej. Drogi przemian i osmozy kultur. — Warszawa, 2000. – S. 69–84.
- Brogi Bercoff G. Mazepa, lo zar e il diavolo. Un inedito di Stefan Javorskij // Russica Romana. — 2000. – Vol. VII. – P. 167–188.
- Vakulenko S. Semiotica del linguaggio nel corso di Logica (1691–93) di Stefan Javors'kyj // Nel mondo degli Slavi. Incontri e dialoghi tra culture: Studi in onore di Giovanna Brogi Bercoff. — Firenze, 2008. – Vol. II. – P. 627–635.
[ред.] Література
- Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
- Самарин Ю. Ф. Стефан Яворский и Феофан Прокопович // Соч. — М., 1880. — Т. 5
- Маслов С. И. Библиотека Стефана Яворского. — Киев, 1914
- Морозов А. А. Метафора и аллегория у Стефана Яворского // Поэтика и стилистика русской литературы.— Л., 1971. — С. 35-44
- Лужный Р. Издания на польском языке в литературе эпохи Петра I XVIII век. — Л., 1974. — Сб. 9. — С. 304—312
- Захара И. С. Борьба идей в философской мысли на Украине на рубеже XVII—XVIII вв. (Стефан Яворский). — Киев, 1982
- Захара І.С. Стефан Яворський. — Львів, 1991.
