Стефан (апостол)
| Стефан Першомученик | |
|---|---|
 | |
| Мученик | |
| Народився |
1 століття Греція |
| Помер |
близько 35 р., Єрусалим Єрусалим, Юдея, Римська імперія ·побиття камінням |
| Поховання | Сан Лоренцо фуорі ле Мура |
| Шанується | Давньосхідні церкви, Католицька церква, Православна церква |
| У лику | чудотворець і святий |
| День пам'яті |
25 грудня (Вірменське християнство) 26 грудня (Західне християнство) 15 вересня, 27 грудня, 4 січня, 2 серпня (Східне християнство) |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
Стефан Першомученик (грец. Πρωτομάρτυρας Στέφανος) — апостол з сімдесяти, мученик. Ім'я в перекладі з грецької — корона. Християнський святий, один з перших християн. Диякон Єрусалимської християнської громади. Згідно з Біблією (Дії Апостолів) творив чудеса, переконливо проповідував про Христа. З 560 року його прах перепохований у римській церкві Сан Лоренцо фуорі ле Мура.
Мучеництво[ред. | ред. код]
Відповідно до розділу 6 Діянь апостолів Стефан був одним з семи перших дияконів Церкви. Після суперечки з членами синагоги, його схопили за богохульство проти Бога і Мойсея (Дії 6:11) і діяльності супроти Храму і Закону. Стефана судив синедріон. У своїй промові на суді (Дії 7) він звинуватив їх у переслідуваннях пророків, які говорили про гріхи нації, зраду та вбивство Ісуса Христа :
Тоді всі, що засідали в синедріоні накинулися на Стефана, вивели його за місто і каменували. Перед смертю він на небі «побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога», а також пробачив своїм убивцям. Під час страти був присутній Савло (в майбутньому апостол Павло), який вартував одяг вбивць.
Передання та християнська традиція[ред. | ред. код]
Ім'я Стефана походить від грецького Стефанос, що означає «корона». Традиційно, Стефан зображається з мученицьким вінцем на голові. У східно-християнської іконографії він зображений у вигляді молодого, безбородого чоловіка з постригом, одягненим в одяг диякона. Рембрандт зобразив його муки у роботі «Побиття камінням святого Стефана».
Життя святого Стефана описано в популярному середньовічному творі «Золота легенда», збірці християнських легенд і цікавих фактів з життя святих авторства домініканця і єпископа Ґенуї Якова Ворагінського. Зокрема, з цього твору можна дізнатися про ще один варіант значення імені святого — на івриті воно означає «зразок», «модель», «шаблон», оскільки його мучеництво є зразком для наслідування для решти християн.
Віднайдення могили[ред. | ред. код]
Віднайдення могили Святого Стефана у 415 році описується в християнській літературі як «чудесне». Revelatio Sancti Stephani («Віднайдення мощей святого Стефана») є листом, написаним від першої особи священиком Луціаном з Кфарґамли на адресу Східної і Західної Церков, пізніше перекладеним на латинь і з вступним словом від Авітуса з Браґи. Луціан оголошує про віднайдення могили святого Стефана разом з похованнями Никодима і Рабі Ґамаліеля, члена синедріону і дядька Никодима.
Луціан пише, що місце поховання було йому вказав уві сні Ґамаліелем, який і поховав Стефана на власній земельній ділянці неподалік Єрусалиму, у Кафар-Гамалі («село Гамаліеля»). Ґамаліель з"являлвся уві сні Луціану ще декілька разів, оскільки Луціан хотів бути впевненим у тому, що послання йде від Бога. Згідно з розповіддю Луціана, у момент відкриття могили повітря наповнилося пахощами, немов в раю, і в окрузі зцілилися від хвороб і одержимості 73 людини. Залишки тіла (мощі) було перенесено до Сіонської церкви в Єрусалимі, проте частину мощей і декілька кісток Луціан передав Авітусу з Браґи, який перебував тоді в Палестині і відправив їх, разом з латинським перекладом листа Луціана, єпископу Браґи Балхонію. Віз реліквії Павло Орозій, який повертався на захід після Собору 415 року, на якому розглядалися звинувачення проти Пелагія і де він виступав з листом від святого Августина з засудженням пелагіанства. З 560 року його прах перепохований у римській церкві Сан Лоренцо фуорі ле Мура.
Патрон[ред. | ред. код]
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Святий Стефан у bibelwissenschaft.de
- Діяння Апостолів у перекладі Івана Хоменка
- Roberts, Alexander; Donaldson, James; Coxe, A. Cleveland, ред. (1886). Appendix to the Works of Hippolytus; containing Dubious and Spurious Pieces. The Ante-Nicene Fathers: Translations of the Writings of the Fathers Down to A. D. 325 (англ.). Т. V. translated by J. H. McMahon (вид. American reprint of the Edinburgh). Buffalo: Christian Literature Company. с. -256.
|
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
|
