Стефан (апостол)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стефан Першомученик
St-stephen.jpg
Мученик
Народився 1 століття
Помер близько 35 р., Єрусалим
Шанується Давньосхідні церкви, Римо-Католицька Церква, Православна церква, Греко-католицькі церкви

Стефан Першомученик (грец. Πρωτομάρτυρας Στέφανος) — апостол, мученик. Ім'я в перекладі з грецької — корона. Християнський святий, один з перших християн. Диякон Єрусалимської християнської громади. Згідно з Біблією (Дії Апостолів) творив чудеса, переконливо проповідував про Христа. З 560 року його прах перепохований у римській церкві Сан Лоренцо фуорі ле Мура.

Мучеництво[ред.ред. код]

Відповідно до розділу 6 Діянь апостолів Стефан був одним з семи перших дияконів Церкви. Після суперечки з членами синагоги, його схопили за богохульство проти Бога і Мойсея (Дії 6:11) і діяльності супроти Храму і Закону. Стефана судив синедріон. У своїй промові на суді (Дії 7) він звинуватив їх у переслідуваннях пророків, які говорили про гріхи нації, зраді та вбивстві Ісуса Христа :

… Ви, твердошиї та необрізані серцем і вухом! Ви завжди противитеся Духові Святому! Які батьки ваші, такі й ви. Кого з пророків не гонили батьки ваші? Вони вбили тих, що наперед звіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками й убивцями; ви, що одержали закон через звістування ангелів, але не зберігали його." (Дії 7:51-53)

Тоді всі, що засідали в синедріоні накинулися на Стефана, вивелм його за місто і каменували. Перед смертю він на небі «побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога», а також пробачив своїх убивць. Під час страти був присутній Савло (в майбутньому апостол Павло), який вартував одяг вбивць.

Передання та християнська традиція[ред.ред. код]

Ім'я Стефана походить від грецького Стефанос, що означає «корона». Традиційно, Стефан зображається з мученицьким вінцем на голові. У східно-християнської іконографії він зображений у вигляді молодого, безбородого чоловіка з постригом, одягненим в одяг диякона. Рембрандт зобразив його муки у роботі «Побиття камінням святого Стефана».

Життя святого Стефана описано в популярному середньовічному творі «Золота легенда», збірці християнських легенд і цікавих фактів з життя святих авторства домініканця і єпископа Ґенуї Якова Ворагінського. Зокрема, з цього твору можна дізнатися про ще один варіант значення імені святого — на івриті воно означає «зразок», «модель», «шаблон», оскільки його мучеництво є зразком для наслідування для решти християн.

Віднайдення могили[ред.ред. код]

Віднайдення могили Святого Стефана у 415 році описується в християнській літературі як «чудесне». Revelatio Sancti Stephani («Віднайдення мощів святого Стефана») є листом, написаним від першої особи священиком Луціаном з Кфарґамли на адресу Східної і Західної Церков, пізніше перекладеним на латинь і з вступним словом від Авітуса з Браґи. Луціан оголошує про віднайдення могили святого Стефана разом з похованнями Никодима і Рабі Ґамаліеля, члена синедріону і дядька Никодима.

Луціан пише, що місце поховання було йому вказав уві сні Ґамаліелем, який і поховав Стефана на власній земельній ділянці неподалік Єрусалиму, у Кафар-Гамалі («село Гамаліеля»). Ґамаліель з"являлвся уві сні Луціану ще декілька разів, оскільки Луціан хотів бути впевненим у тому, що послання йде від Бога. Згідно з розповіддю Луціана, у момент відкриття могили повітря наповнилося пахощами, немов в раю, і в окрузі зцілилися від хвороб і одержимості 73 людини. Залишки тіла (мощі) було перенесено до Сіонської церкви в Єрусалимі, проте частину мощів і декілька кісток Луціан передав Авітусу з Браґи, який перебував тоді в Палестині і відправив їх, разом з латинським перекладом листа Луціана, єпископу Браґи Балхонію. Віз реліквії Павло Орозій, який повертався на захід після Собору 415 року, на якому розглядалися звинувачення проти Пелагія і де він виступав з листом від святого Августина з засудженням пелагіанства. З 560 року його прах перепохований у римській церкві Сан Лоренцо фуорі ле Мура.

Посилання[ред.ред. код]