Стефан I Неманя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стефан I Неманя

Стефан I Неманя (1113-1199) - великий жупан Рашки (Сербії) з 1170 до 1196 року. Засновник династії Неманичів.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Народився у місті Рибниця в князівстві Зета, поблизу Подгориці в сучасній Чорногорії. Він був сином Завіда (Давида), князя Захумля. Після конфлікту з братами - Тіхоміром, Стациміром та Мірославом Стефан Неманя вимушен був вдовольнитися володінням Рибніци. після смерті в 1167 році свого батька Стефан Неманя почав боротьбу з братами й незабором оволодім князівство Захумле. Після цього Неманя розпочав боротьбу з Урошом II Воїславичем, жупаном Рашки. 1170 року він оволодів усією територією князівства Рашка, основою майбутньої Сербії.

Володар Сербії[ред.ред. код]

Ставши жупаном Рашки, Стефан Неманя поставив собі за мету стати незалежним від Візантії. Проте зробити це було важко. В цей час імператором був Мануїл I Комнін (1143-1180), який мав значну військову й політичну потугу. Тому Неманя вимушений був йому поступитися й знову визнати себе васалом візантійського імператора. Тільки після смерті Мануїла у 1180 році Стефан Неманя знову розпочав боротьбу з Візантією. В цьому він покладався на допомогу Бели III Арпада, короля Угорщини й Хорватії (1172-1196). Спочатку Неманя захопив королівство Діоклею, яка була на той час під зверхністю Візантійської імперії. Після цього оволодів містами Ульциніум, Антибарі та Котор на Адріатиці. Здобувши ці значні успіхи Стефан Неманя оголосив себе великим жупаном Рашки. Для зміцнення своїх позицій на Балканському півострові Неманя уклав угоди з королівством Сицилійським, яким володіла Норманська династія, та республікою Дубровник. Своєю столицею він зробив місто Рас.

Сербія (Рашка) за часів Стефана I Неманя

1186 року Стефан Неманя уклав військовий й політичний союз з новоутвореним Болгарським царством на чолі із братами Петром і Асенем. Скориставшись тим, що сили Візантії були спрямовані проти болгар, Стефан захопив землі до міста Ніш. Щоб утримати ці володіння Неманя вирішив укласти угоду з Фрідріхом I Гогенштауфеном, імператором Священної Римської імперії, який збирався на той час у Хрестовий похід. Стефан Неманя пропонував свою допомогу імператорові, пропонував захопити Константинополь. Водночас просив Гогенштауфена коронувати себе в якості короля Греції.

Прибувши на Балкани, Фрідріх I не виправдав сподівань Стефана Немані й уклав союз з Візантією. Сербія залишилася сам на сам з візантійською армією. 1191 року Стефан Неманя зазнав поразки від Візантії на річці Мораві. Внаслідок цього великий жупан поступився візантійському імператору містами Ніш, Белград, Равно, Скоплє, Призрень, Круя, Алессіо. Для покращення свого становищя Неманя уклав угоду з Ісааком II Ангелом при допомозі Бели III, короля Угорщини. Було влаштовано шлюб між спадкоємцем Немані й небогою імператора Євдокією. В якості посага Сербія повернула собі міста Призрень, Ніш й Равно.

Зрозумівши неможливість на деякий час протидіяти Візантії, Стефан Неманя почав встановлювати політичні зв'язки з папством. Неманя надсилав багаті дари всім храмам на Сході й на Заході: св. Димитрія у Фессалоніках, св. Петра і Павла у Римі, св. Миколая у Барі.

1196 року Стефан Неманя передав титул великого жупана й владу над Рашкою своєму старшому синові Стефану, підпорядкувавши йому молодшого сина Вука (Вукана), як жупана провінції Діоклеї. Після цього Стефан Неманя вступив до монастиря Студениці, який сам же заснував. Він прийняв ім'я Симеон. Пізніше, разом з сином Саввою, заснував на горі Афон сербський монастир Хіландарі. Тут Неманя й помер 13 лютого 1199 року.

Родина[ред.ред. код]

Дружина - Ганна

Діти:

  • Стефан (1167-1228), великий жупан з 1196 до 1202 року, з 1203 до 1217 року, король з 1217 до 1228 року
  • Растко (Ростилав) (1171-1236), як Савва, архієпископ Раський
  • Вукан (1172-1207) - жупан діоклеї з 1196 до 1202 року, великий жупан з 1202 до 1203 року
  • Євфімія (?-1241)

Джерела[ред.ред. код]

  • John V.A. Fine. (1994). The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest. The University of Michigan Press. ISBN 0-472-08260-4