Стовбур шахти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Wurobka.JPG
Шахтний ствол.

Ствол — вертикальна капітальна гірнича виробка, яка має безпосередній вихід на земну поверхню і призначена для обслуговування підземних гірничих робіт. Через шахтні стволи видають на поверхню корисні копалини, породу, матеріали, обладнання, людей і здійснюють провітрювання шахти.

Класифікація[ред.ред. код]

В залежності від основного призначення, шахтні стволи поділяють на головні і допоміжні.

Головний ствол використовується для підйому на поверхню корисної копалини.

Допоміжні стволи відповідно до їхніх функцій поділяють на:

  • вантажо-людські — для спуску і підйому людей (клітьові стволи), матеріалів, обладнання і
  • вентиляційні — для провітрювання (часто вентиляційним називають ствол, через який видається відпрацьований струмінь повітря; ствол для подачі свіжого струменю називають повітряподавальним).

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Стовбур шахти – капітальна вертикальна або похила гірнича виробка, що має вихід на земну поверхню й призначена для розкриття родовищ і обслуговування підземних робіт. Залежно від призначення розрізняють головні, скіпові, допоміжні та вентиляційні стовбури. Головний стовбур розташовується на центр. майданчику шахти і служить для підіймання вугілля та породи на поверхню; допоміжний – для спускання та підіймання людей, машин, матеріалів; вентиляційний – для подавання в шахту свіжого або виведення з неї забрудненого повітря. Допоміжний стовбур може бути також вентиляційним – для подачі в шахту свіжого повітря. Верхня частина С.ш., що виходить на земну поверхню, наз. гирлом (іноді коміром); нижня (нижче за горизонт пристовбурного двору) – зумпфом. Поперечний перетин С.ш. має круглу, рідше прямокутну або еліптичну форму. Діаметр вертикальних С.ш. сучасних шахт зазвичай складає 6 - 9 м, глиб. від кількасот метрів до 3-3,5 км. Похилі стовбури мають прямокутну, аркову, круглу форми, стінки стовбурів закріплюють бетоном, залізобетоном і металевими або залізобетонними тюбінгами; в міцних стійких породах – набризк-бетоном. Армування С.ш. включає металеві горизонтальні елементи (розпори або розстріли) і вертикальні елементи (провідники), що забезпечують плавний рух скіпів і клітей. Споруджують С.ш. за допомогою бурової проходки або буропідривних робіт. Швидкість проходження сягає до 130-150 м/місяць і більше.

Конструкція шахтного стовбура та окремі елементи[ред.ред. код]

Верхня частина ствола, що виходить на земну поверхню, називається гирлом; нижня (нижче за горизонт приствольного двору) — зумпфом. Поперечний перетин шахтних стволів буває круглим, іноді — прямокутним, рідше — еліптичним. Діаметр вертикальних стволів сягає 9 м, глибина 3-3,5 км. Стінки стволів закріплюють бетоном, залізобетоном і металевими або залізобетонними тюбінгами; в міцних стійких породах — набризк-бетоном. Армування ствола містить звичайно металеві горизонтальні елементи (розстріли) і вертикальні елементи (провідники), що забезпечують плавний рух скіпів і клітей. Споруджують стволи за допомогою буропідривних робіт, бурильних установок і стволопрохідницьких агрегатів.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Гірнича справа Це незавершена стаття з гірництва.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.