Стодола (будівля)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
SMBL stodola Jaszczew 1870 p.jpg

Стодо́ла (клу́ня) — будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння і таке інше.

У староукраїнській мові виступала синонімом корчми. Власників останньої, корчмарів, інколи називали стодольниками.

В. І. Даль в «Тлумачному словнику живої великоросійської мови» наводить слово стодола з позначкою західноруське (тобто білоруське або українське)[1].

Відповідно до етимологічного словника української мови слово «стодола» ймовірно має давнє запозичення із польської або чеської мови, які в свою чергу базуються на «стояти». Слово «клуня» має запозичення із балтійських мов, лит. kluonas — тік, стодола, клуня. Походить від слова kloti — слати, простилати, класти. [2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Стаття в тлумачному слонику В.І.Даля
  2. (укр.) Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]