Стодола (будівля)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміни шаблонів/файлів цієї версії очікують на перевірку.
Стабільна версія була перевірена 25 березня 2013.
Стодо́ла (клу́ня) — будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння і таке інше.
У староукраїнській мові виступала синонімом корчми. Власників останньої, корчмарів, інколи називали стодольниками.
В. І. Даль в «Тлумачному словнику живої великоросійської мови» наводить слово стодола з позначкою західноруське (тобто білоруське або українське)[1].
Відповідно до етимологічного словника української мови слово «стодола» ймовірно має давнє запозичення із польської або чеської мови, які в свою чергу базуються на «стояти». Слово «клуня» має запозичення із балтійських мов, лит. kluonas — тік, стодола, клуня. Походить від слова kloti — слати, простилати, класти. [2]
Примітки [ред.]
- ↑ Стаття в тлумачному слонику В.І.Даля
- ↑ (укр.) Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.
Література [ред.]
- Полюга Лев Михайлович, Словник синонімів української мови // Київ: «Довіра», — 2007
|
|
|||||
