Столова Гора (сузір'я)

Столова Гора
Латинська назва	Mensa
Род. відмінок	Mensae
Скорочення	Men
Пряме піднесення	5h m
межі	від 3h 30m до 7h 40m
Схилення	-80° '
межі	від -85° ' до -70° '
Площа	153 кв.град. (75)
Зірки	0 яскравіше 3m
	6 яскравіше 5,5m
Найяскравіша зірка	Альфа Столової Гори 5,08m
Метеорні потоки
Суміжні сузір’я	Хамелеон Золота Риба Південна Гідра Октант Летюча Риба
Спостерігається у широтах між +5° i −90° Ввечері найкраще спостерігати протягом . Вечірня (21:00) кульмінація
Існує з 1754, запропоноване Лакайлем

Столо́ва Гора́ (лат. Mensa) — навколополярне сузір'я південної півкулі зоряного неба. Містить 24 зорі, видимих неозброєним оком. З території України не видно.

Історія

Нове сузір'я. Запропоновано Нікола Лакайлем 1754 року. У 1756 році Лакайль запропонував французьку назва на честь Столової гори на Капського півострова у Південній Африці, де він проводив астрономічні спостереження під час експедиції по проекту Паризької академії наук. У 1763 році, після смерті Лакайля, вийшла його робота «Coelum Australe Stelliferum» з латинським варіантом назви сузір'я Mons Mensae. У міжнародній астрономічній номенклатурі утвердився скорочений варіант назви — Mensa.

Значимі об'єкти

Найяскравіша зоря Столової Гори — α Столової Гори лише 5,08 m, що робить це сузір'я найменш яскравим на небі. Α Столової Гори є подібною до Сонця зорею класу G5 V, розташована на відстані 33 сітлових роки.

Також у Столовій Горі частково міститься галактика Велика Магелланова Хмара.

Література

Столова Гора // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 456. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031)

Посилання

WIKISKY.ORG: Столова Гора

Див. також

Список зірок сузір'я Столової Гори

Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.