Відносини Росія — НАТО

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Стосунки Росія — НАТО)
Перейти до: навігація, пошук
Росія (помаранчевий) та НАТО (зелений).

Співпраця між Росією й НАТО почалася в 1991 р. У 1994 р. Росія вступила в Партнерство заради миру.[1] У 1990-х рр. сторони підписали кілька важливих угод про співробітництво.[2]

Рада Росія-НАТО була створено в 2002-му для роботи з питаннями безпеки та спільних проектів.

Співпраця між Росією і НАТО наразі розвивається в кількох основних секторах: боротьба з тероризмом, військове співробітництво, співпраця щодо Афганістану (у тому числі перевезення Росією не військових вантажів ISAF і боротьба з місцевим виробництвом наркотиків), промислове співробітництво, нерозповсюдження ядерної зброї тощо

До 23 грудня 2011 року Дмитро Рогозін займав посаду російського представника в НАТО.

1 квітня 2014 року НАТО оголосив про припинення співпраці з Росією.[3]

Історія відносин[ред.ред. код]

Російсько-грузинська війна 2008 та визнання Росією сепаратистських республік[ред.ред. код]

Відносини між Росією і НАТО напружилися у літку 2008 року внаслідок вторгнення Росії до Грузії і початку повномасштабної війни. Пізніше Північноатлантична рада засудила Росію за визнання регіонів Грузії, Південної Осетії і Абхазії, незалежними державами[4]. Генеральний секретар НАТО заявив, що визнання Росією Абхазії і Південної Осетії порушує численні резолюції Ради Безпеки ООН, включаючи резолюції, схвалені Росією. Росія, в свою чергу, наголошувала на тому, що визнання було прийнято виходячи з ситуації на місці та відповідало Статуту ООН, Гельсінськім угодам 1975 року та іншим фундаментальним міжнародно-правовим документам[5]; російські ЗМІ активно підкреслювали нещодавній Косовський прецедент, щодо одностороннього проголошення незалежності.

Відносини ще більш погіршилися, коли у травні 2009 року НАТО видворило двох російських дипломатів, підозрюваних у шпигунстві. Також напруження зросло запланованими військовими навчаннями НАТО у Грузії, на які російський президент Дмитро Медведєв відповів:

«Заплановані навчання НАТО в Грузії — як би не намагалися переконати нас в зворотному — є відвертою провокацією. Не можна проводити навчання там, де була війна.»[6]

Перед парламентськими виборами в Росії в 2011 році, президент Дмитро Медведєв сказав, що якщо б Росія не почала війну у Грузії, НАТО би розширювалася й далі на схід.

Сучасні відносини[ред.ред. код]

У березні 2014 року відносини між Росією і НАТО загострилися через російську окупацію і анексію території Криму, яку Росія назвала «історично російською». НАТО розцінив це як загрозу суверенітету України зокрема, і як загрозу європейській безпеці в цілому.[7] 1 квітня на зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів НАТО в Брюсселі альянс оголосив про припинення цивільного та військового співробітництва з Росією.[3]

Ставлення російських політиків до НАТО[ред.ред. код]

Володимир Путін[ред.ред. код]

У березні 2000 року В. Путін в інтерв'ю ВВС завив, що не уявляє Росію ізольованою від Європи, а тому не виключає можливості її вступу до НАТО і виступає за співпрацю Росії з НАТО. На початку 2000 року Путін звертався до Президента США з проханням прийняти Росію до НАТО [32]. Того ж року Путін зустрівся з Біллом Клінтоном, держсекретарем Мадлен Олбрайт та радником по національній безпеці Бергером та запитав у них, якою була б реакція Заходу, якщо Росія висловила б бажання вступити в НАТО ? Вступ Росії до НАТО був досить вигідним, адже Росія тоді мала б право вето і це завадило б альянсу приймати рішення, які Росії б не сподобались. У 2001 році Джордж Буш вимагає, щоб Росія дозволила створити бази в Узбекистані та Кіргизії на що Путін погоджується. Буш пообіцяв, що бази будуть тимчасовими.[8] 16 липня того ж року Путін заявив, що НАТО треба розпустити, або прийняти туди Росію.[9]

28 травня 2002 року Путін виступив на саміті Росія — НАТО в Римі[10].

28 січня 2005 року В. Путін заявив, що вибір на користь НАТО був правильним, але він відмітив, що позиції Росії та НАТО збігаються не у всьому[11].

У 2007 році Путін підписав договір № 410940-4 з НАТО, який дозволяє НАТО проводити операції на території Росії у випадку народних хвилювань і техногенних катастроф і проводити в ній військові операції[12].

У 2008 році Путін виступив на саміті НАТО в Бухаресті. Путін заявив, що на північній Україні одні росіяни, а Крим Україна просто отримала рішенням Політради ЦК КПСС[13]. У квітні того ж року Путін сказав Д. Бушу, що Україна — це взагалі не держава і пригрозив, що у випадку вступу до НАТО Україна може втратити своє існування як єдина держава про це він заявив на закритому засіданні ради Росія — НАТО[14].

21 листопада 2013 року Путін заявив, що Росія не проти євроінтеграції України, але проти її вступу до НАТО[15].

17 квітня 2014 року Путін заявив, що Генеральний секретар НАТО А. Ф. Расмуссен таємно записав їхню розмову на диктофон і це було, коли він ще не був Генсеком[16]. У липні того ж року Путін заявив, що зміцнює російські війська в анексованому Криму, у зв'язку з активізацією НАТО біля російських кордонів[17]. 10 вересня Путін заявив, що конфлікт на Донбасі використовується для реанімації НАТО[18].

Володимир Жириновський[ред.ред. код]

10 жовтня 2008 року скандальний російський політик В. Жириновський заявив, що Україна та Грузія запізнилися зі вступом в НАТО[19]. Того ж року він заявляв, що НАТО ніколи не проміняє Росію на сто Україн та двісті Грузій[20]. 9 грудня того ж року він заявив, що НАТО сто разів розпадеться, ніж Україна туди вступить[21].

У 2010 році Жириновський заявив, що Росії треба вступити в НАТО, а Росія більше ні з ким ніколи не воюватиме і на Росію ні хто не нападе[22].

У 2011 році Жириновський назвав дії НАТО — «злочином проти народу Лівії», і обізвав їх вбивцями та злочинцями[23]. Крім того він відправив лист до Генерального секретаря НАТО з вимогою припинити операцію у Лівії і назвав НАТО «варварами»[24].

У 2012 році Жириновський заявив, що Росія допомагатиме Євросоюзу лише за умови повного розпаду НАТО, нащо Путін відповів, що це нереалістично, але правильно бо блок НАТО «нікому не потрібен»[25]. Того ж року він заявив, що конфлікт у Сирії «штучно розпалюють США та НАТО»[26].

У 2013 році Жириновський погрожував окупацією Прибалтики. Ці погрози Генерального секретаря НАТО зовсім не налякали[27].

У 2014 році Жириновський заявив, що рішення про початок Третьої світової війни вже прийнято і Росія буде змушена влаштувати кроваві бомбардування й знищити Прибалтику та Польщу[28]. Того ж року було МЗС Польщі було викликано російського посла, через заяви Жириновського про знищення Польщі[29].

Борис Єльцин[ред.ред. код]

1994 року Росія стала першою державою, яка приєдналася до «Партнерства заради миру».

27 травня 1997 року у Парижі відбулася зустріч лідерів країн — членів НАТО з Президентом Росії Б. Єльциним, на котрій було підписано акт, який підкреслив їхній рішучий настрій «разом будувати міцний мир в євроатлантичному регіоні на принципах демократії й безпеки, що базується на співпраці». Він намітив мету співпраці в таких областях, як миротворчість, контроль над зброєю, боротьба з тероризмом, наркоманією, захист розгорнутих групувань від ракетних ударів[30].

Російська опозиція[ред.ред. код]

Борис Немцов[ред.ред. код]

У 2014 році Б. Немцов заявив, що своєю агресивною політикою Путін розпочав холодну війну із Заходом та Україною, а український народ все більше дивиться в бік НАТО. Він заявив, що при такому стані речей військові бази з танками НАТО можуть з'явитися під Харковом, а можуть увійти і в Білорусь[31]. У вересні того ж року Немцов сказав, що Путін абсолютний лузер, він хотів послабити Північноатлантичний альянс, а НАТО лише усилюється, військові бюджети західних країн ростуть[32].

Гаррі Каспаров[ред.ред. код]

Російський опозиціонер, колишній чемпіон світу з шахів Гаррі Каспаров у 2011 році закликав Захід виступити проти Росії і діяти з позиції сили, як наприклад у Лівії, про це він заявив, виступаючи на конференції у Вашингтоні. Він вважає, що виправити ситуацію, яка склалася, можна лише з допомогою західних союзників[33].

У 2014 році заявив, що Україні для перемоги над російським агресором потрібна військова допомога. Він вважає, що якщо НАТО відмовиться направляти в Україну легальну зброю, це стане новим «зеленим світлом» для Президента РФ В. Путіна. Крім того Каспаров жорстко розкритикував дії Президента США Б. Обами[34].

Валерія Новодворська[ред.ред. код]

3 березня 2014 року російська опозиціонерка В. Новодворська заявила, що Путіна може зупинити лише втручання військових сил НАТО та військовий супротив[35].

Церква[ред.ред. код]

Патріарх Кирило[ред.ред. код]

Під час свого візиту в Україну 2009 року Патріарх московський Кирило заявив, що Україна не готова до вступу в НАТО. Крім того, він засудив плани України зблизитися з НАТО[36].

У 2010 році питання відносин України та НАТО американські посли обговорювали з Патріархом Кирилом та російським письменником О. Солженіциним[37].

2 березня 2014 року Патріарх заявив, що російські військові в Україні — «миротворці» і їхня «місія» в тому, щоб гарантувати жителям України право на самостійний вибір і висловив сподівання, що Україна не буде чинити опір[38].

Ставлення росіян до НАТО[ред.ред. код]

Згідно з соцопитуванням, яке проводилося у 2009 році, до НАТО негативно ставилися 58% росіян.

У 2011 році 37% росіян назвали НАТО «військовим блоком», 11% «міжнародним союзом». Кожен десятий росіянин вважає НАТО «агресивною організацією», 10% називають блок «американською організацією», і лише 4% — миротворчою, 50% росіян ставляться до НАТО негативно, позитивно ставляться до НАТО 13% росіян. Крім того 28% росіян вважають, що головною метою НАТО є захист інтересів його членів — США та інших країн, 19% — боротьба з міжнародним тероризмом[39].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]