Стронціцький Богдан Едуардович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Богдан Стронціцький
Богдан Стронціцький
Богдан Стронціцький
Особисті дані
Повне ім'я Богдан Едуардович Стронціцький
Народження 13 січня 1968(1968-01-13) (56 років)
  Львів, Україна
Зріст 185 см
Вага 79 кг
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1989

1989—1990

1991

1992

1992—2002
2002—2003
2003—2004
2003
СРСР «Кристал»
(друга ліга)
СРСР «Карпати» (К-Б)
(чемпіонат області)
«Карпати» К-Б
(друга нижча ліга)
Україна «Скала» (Стрий)
(перша ліга)
Україна «Карпати» (Львів)
Україна «Таврія»
Україна «Спартак» (І-Ф)
  Україна «Прикарпаття» К
2 (0)



28 (0)

16 (1)

184 (0)
14 (0)
10 (0)
1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 2009.

Богда́н Едуа́рдович Стронці́цький (нар. 13 січня 1968, Львів) — український футболіст. Воротар, більшість кар'єри провів у «Карпатах» (Львів). Дворазовий фіналіст Кубка України. Увійшов до символічної збірної «Карпат» часів незалежності.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

З дитинства любив спорт і відвідував секції багатьох видів спорту, серед яких були плавання, водне поло, волейбол, теніс.[1] Перші тренери з футболу — Олександр Римко і Ярослав Канич.

У колективі майстрів дебютував у 1989 році, коли Володимир Булгаков запросив 21-річного воротаря до друголігового «Кристалу» (Херсон). Провівши 2 поєдинки, Стронціцький повернувся на Львівщину, де допоміг «Карпатам» (Кам'янка-Бузька) перемогти у чемпіонаті області та вийти до другої нижчої ліги чемпіонату СРСР. У клубі тоді зібрався сильний колектив, де виступали, зокрема, майбутні гравці київського «Динамо» Василь Кардаш та Андрій Гусін.

Після початку розігрування чемпіонатів незалежної України весь склад кам'янко-бузьких «Карпат» передислокували до Стрия, де за підтримки заступника голови Львівської облдержадміністрації Михайла Гладія місцева «Скала» виступала у першій лізі.

«Скала» (Стрий) відзначилась у Кубку України 1992, де першолігова команда вибила вищолігові «Ниву» (Вінниця) і «Зорю-МАЛС». Головною сенсацією стала рівна гра проти київського «Динамо» — 1:1 у Києві та 1:1 після основного часу у Стрию. Велику роль у вдалій грі команди відіграв воротар Стронціцький. Лише у додатковому часі «Динамо» змогло вирвати перемогу і вихід до чвертьфіналу.

За «Скалу» воротар відзначився одним забитим м'ячем — 5 липня 1992 року у рамках останнього, 30-го туру галичани приймали білоцерківську «Рось» і другому таймі отримали право пробивати пенальті. Його реалізував Богдан Стронціцький.

«Карпати» (Львів)[ред. | ред. код]

Дебют Богдана в офіційних матчах за «Карпати» (Львів) відбувся 25 вересня 1992 року в домашній грі чемпіонату України проти одеського «Чорноморця» — після першого тайму господарі поступались 1:3 і тренер Мирон Маркевич вирішив замість Сергія Чабана випустити на поле 24-річного Стронціцького. Львів'яни забили ще 3 голи, натомість воротар не пропустив жодного м'яча — 4:3. Відтоді Богдан Стронціцький став основним стражем воріт «зелено-білих» на майже 10 років. Разом з командою він дійшов до фіналу Кубка України 1993, де поступився «Динамо» (Київ) 1:2.

Після цього успіху гравця запросили до національної збірної України на збори до Хорватії. Але в офіційній товариській грі проти збірної Хорватії на воротях стояв Андрій Ковтун, а Стронціцький провів лише неофіційну товариську гру з клубом «Хайдук» Спліт (0:2).

Став бронзовим призером чемпіонату України 1997/98, коли провів рекордну для себе «суху» виїзну серію завдовжки у 641 хвилину; фіналістом Кубка України 1998/99. У сезоні 2001/02 остаточно поступився місцем у воротах молодшому Андрієві Тлумаку. Сезон 2002/03 провів у вищоліговій «Таврії» (Сімферополь).

Зараз тренує воротарів львівських «Карпат». Разом з дружиною Надією виховує 3 синів: Олега, Едуарда та Мар'яна.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Львівська школа воротарів — одна з провідних в Україні (Львівська газета, 13 серпня 2007). Архів оригіналу за 13 серпня 2007. Процитовано 4 січня 2009. 

Джерела[ред. | ред. код]