Строєв Павло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Павло́ Миха́йлович Стро́єв (27 липня (7 серпня) 1796 — 5 січня (17 січня) 1876) — російський історик та археограф, академік Петербурзької академії наук1849).

Народився у Москві у дворянській сім'ї. У 1812 вступив до Московського університету, де слухав лекції представників «скептичної» школи в російській історіографії М. Каченовського і Р. Тимковського. Під час навчання написав і опублікував навчальний посібник «Коротка Російська історія на користь російського юнацтва» (1814) та численні історичні статті у періодиці, на що звернув увагу любитель старожитностей М. Румянцев. 31815 працював на посаді головного доглядача Комісії друкування державних грамот і договорів. У 1817-18 разом з К.Калайдовичем проводив обстеження бібліотек та архівів монастирів Московської губернії. Під час археографічної експедиції відшукав «Ізборник» князя Святослава (1073), твори митрополита Іларіона, Кирила Турівського, «Судебник Івана III» (1497). У 1823 обраний членом Московського товариства історії і старожитностей російських. У 1829-34 керував роботою археографічної експедиції у північних губерніях Російської імперії, під час якої зібрано та описано понад 3000 актів 14-18 ст. Брав участь у виданні «Полного собрания русских летописей», до яких підготував детальні покажчики. Підготував до друку праці «Список ієрархів і настоятелів монастирів російської церкви» (вид. 1877) та «Бібліографічний словник» (вид. 1882).

Серед ін. знайшов такі давні іст. пам'ятки, як «Слово о законі і благодаті» митр. Іларіона (1030 — 50), «Ізборник Святослава» (1073), Судебник (1497), твори Кирила Турівського та ін.

Література[ред.ред. код]