Стрілиця звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стрілиця звичайна
Квітки стрілиці звичайної
Квітки стрілиці звичайної
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Частухоцвітні (Alismatales)
Родина: Частухові (Alismataceae)
Рід: Стрілиця (Sagittaria)
Вид: Стрілиця звичайна
Біноміальна назва
Sagittaria sagittifolia
L.
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4451
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sagittaria sagittifolia

Стріли́ця звича́йна, Стрілоли́ст звича́йний (лат. Sagittaria sagittifolia L.) — багаторічна рослина роду стрілиця (Sagittaria) родини частухових (Alismataceae).

Стрілиця звичайна — єдиний вид стрілиць, який росте в Україні. Народні назви: козли, копійник, стріла водяна, стрілиця, ушенища, човник.

Морфологічна характеристика[ред.ред. код]

Наукова назва стрілолиста: сагіттаріі сагіттіфолія (Sagittaria sagittifolia); від латинських слів «Сагітта» (sagitta) - «стріла» і «фоліум» (folium) - «лист».

Стрілиця звичайна — трав'яниста рослина, яка росте у воді завглибшки 10-50 см.

Листя стрілиці звичайної

Листя його, як стріли, стирчать з води. На стеблі - суцвіття білих квіток, розташованих мутовками по три квіточки. Верхні квітки тичинкові, нижні - маточкові[1]. Кожна квітка має шість пелюсток, але здається, що їх три[1]. У верхніх квіток лілові тичинки[1].

Листя понад водою має стрільчату форму, листки — 15-25 см завдовжки і 10-22 см завширшки, на довгому стеблі, яке вивищується до 45 см над водною поверхнею. В рослини є також занурене у воду листя — вузьке колове, до 80 см завдовжки і завширшки у 2 см.

Під водою у стрілолиста листя стрічкоподібні, м'які, під землею - кореневища, на кінцях яких утворюються бульби величиною з горіх[1]. У них міститься 35 відсотків крохмалю[1]. Бульби стрілолиста в півтора рази менше водянисті, ніж картопля. У них в п'ять разів більше білків, ніж у картопляних бульбах[1]. Свіжі бульби стрілолиста мають смак сирих горіхів, у вареному вигляді нагадують горох, а печені - зовсім як картопля[1]. Бульби та кореневища стрілолиста, як і картоплі, прекрасно печуться в золі вогнища.


Квітки — 2-2,5 см в діаметрі, з трьома невеликими чашолистиками і трьома пелюстками білого кольору та численними бордовими тичинками.

Знизу суцвіття з маточкових квіток утворюються плоди - зелені кульки, вкриті кількома шипами[1].

Поширення і використання[ред.ред. код]

Квітка стрілолиста звичайного

Стрілиця звичайна росте в стоячих і повільно текучих водах, при берегах, на заболочених луках по всій Україні.

Кореневища багаті на крохмаль, з бульбуватим потовщенням, їстівні для водоплавних птахів.

Багато племен північноамериканських індіанців - ірокези, далавари і інші - з незапам'ятних часів вживали в їжу бульби і кореневища стрілолиста[1]. У Північній Америці він так і називається: «біла картопля індіанців»[1].

У Китаї з круглих корневищ стрілиці звичайної готують спеціальну страву на Китайський Новий рік.

У Китаї стрілолист культивують як овочеву рослину. Землю під водою, де росте стрілолист, удобрюють і розпушують. Від цього бульби робляться більші і число їх збільшується. З однієї рослини китайці збирають по десять - п'ятнадцять бульб вагою до 14 грамів кожна[1]. Бульби китайці варять, нарізують кружальцями, нанизують на мотузки і вішають сушити, як гриби. Висушені бульби мелють. Борошно вживають як крохмаль для киселю[1]. Бульби стрілолиста давно вживають у Франції як вишукану страву[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п Верзилин Николай Михайлович // «По следам Робинзона», «Сады и парки мира» - Ленинград, 1964, - 574 с. Формат 84Х108 1/16 Уч.-изд. л. 39,98 + 16 вклеек = 43,39 Тираж 50 000 екз.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]