Стріха Максим Віталійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Стріха
| Максим Віталійович Стріха | |
| Народився | 24 червня 1961 (48 років) Київ |
|---|---|
| Діяльність | фізик у галузі напівпровідників, письменник, перекладач, публіцист |
Макси́м Віта́лійович Стрі́ха (*24 червня 1961, Київ), науковець, громадський та політичний діяч, перекладач; доктор фізико-математичних наук (1997), заступник голови УРП «Собор»; заступник Міністра освіти і науки України, Інститут фізики напівпровідників НАНУ, старший науковий працівник відділу теоретичної фізики (з 1998); завідувач лабораторії методологічних проблем культурної політики Українського центру культурних досліджень (з 1995); головний науковий працівник Інституту енциклопедичних досліджень НАНУ (з 2005 по 2007); керівник наукових програм Інституту відкритої політики (з 1999).
Зміст |
[ред.] Біографічні відомості
Народився 24 червня 1961 (Київ); українець.
Володіє англійською, італійською, польською, російською, французькою мовами.
Освіта: Київський університет імені Тараса Шевченка, радіофізичний факультет (1978—83); аспірант Фізико-технічного інституту імені Абрама Йоффе АН СРСР (Ленінград, 1983—87); кандидатська дисертація «Оже-рекомбінація та ударна іонізація через домішкові центри у напівпровідниках» (1987); докторська дисертація «Оптичні та рекомбінаційні переходи у напівпровідниках з дефектами, деформаціями та неоднорідностями складу».
1993-1995 - радник Міністра культури України Івана Дзюби.
Березень 2006 кандидат у народні депутати України від Блоку «Наша Україна», № 110 в списку. На час виборів: старший науковий працівник Інсттуту фізики напівпровідників НАНУ, член УРП «Собор».
Березень 1998 — кандидат у народні депутати України, виборчий округ № 223, Київ. З'яв. 67.4 %, за 2.5 %, 9 місце з 28 претендентів. На час виборів: старший науковий працівник Інституту фізики напівпровідників НАНУ, письменник, член НДП. Березень 1998 — кандидат в народні депутати України від НДП, № 48 в списку.
З вересня 1983 — інженер, молодший науковий працівник, науковий працівник, старший науковий працівник теоретичного відділу, докторант, з 1998 — старший науковий працівник, Інститут фізики напівпровідників НАНУ. 1990-94 — заступник голови комісії з питань культури та охорони історичного середовища, Київська міськрада народний депутат 1993—95 — радник Міністра культури України. 1997—2003 — координатор Київської філії Асоціації українських письменників.
З лютого 2008 - заступник Міністра освіти і науки України Івана Вакарчука.
[ред.] Громадська діяльність
З 1990 — заступник голови, Київського наукового товариства імені Петра Могили. Член Національної спілки письменників України (з 1994), Українського фізичного товариства (з 1992; з 2004 — член бюра координаційної ради), Асоціації українських письменників (з 1997). Член Громадської ради з питань науки при Міністерстві освіти і науки України (з 2005).
1992—96 — член ПДВУ. 1996-99 — член НДП, член Політради НДП (з червня 1997). Член президії Центральної ради УНП «Собор» (грудень 1999— червень 2002).
Дійсний член АНВШУ (2005).
[ред.] Сім'я
- батько Віталій Іларіонович (*1931—†1999) — професор Київського університету імені Тараса Шевченка, президент АНВШУ;
- мати Гула Надія Максимівна (*1936) — доктор біологічних наук, член-кореспондент НАНУ, завідувач відділу Інституту біохімії НАНУ;
- дружина Наталя Петрівна (*1961) — кандидат історичних наук, науковий працівник Інституту української археографії НАНУ;
- дочка Ярослава (*1988) — студентка Національного університету «Києво-Могилянська академія».
[ред.] Праці
- Автор понад 80 праць з теорії напівпровідників,
- книги віршів «Сонети та октави» (1991),
- співавтор книги «Нариси української популярної культури» (1998),
- літературно-критичні статті та переклади друкувалися у часописах «Всесвіт», «Сучасність», «Книжник-Review», «Критика», «Березіль» та в «Літературній Україні»,
- публіцистичні статті друкувалися в електронних та друкованих ЗМІ: «Українська правда», «Телекритика», «Україна молода», «Дзеркало тижня», «День».
[ред.] Літературні праці
- Здолавши півшляху життя земного… «Божественна комедія» Данте та її українське відлуння. Київ: Факт, 2001.
- Данте у українська література: досвід рецепції на тлі «запізнілого націєтворення». Київ: Критика, 2003.
- Український художній переклад: між літературою і націєтворенням. Київ: Факт, 2006.
[ред.] Переклади
- Улюблені англійські вірші та навколо них. Київ: Факт, 2003.
- Пісні нового світу. Улюблені вірші поетів США та Канади. Київ: Факт, 2004.
- Хотінь безсенсовних отрута: 20 російських поетів «срібного віку» в українських перекладах. Київ: Факт, 2007.
[ред.] Посилання
Стріха Максим Віталійович на vlada.kiev.ua
