Стура-Коппарберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

60°36′06″ пн. ш. 15°36′25″ сх. д. / 60.6018000° пн. ш. 15.6071444° сх. д. / 60.6018000; 15.6071444

Копальня Велика Мідна гора у Фалуні.a
Світова спадщина ЮНЕСКО
Копальня Стура-Коппарберг, або Велика Мідна гора. На місці, де колись був гірський масив тепер знаходиться кар'єр.
Країна Швеція Швеція
Тип культурна спадщина
Критерії ii, iii, v
Ідентифікатор 1027
Регіонb Європа і Північна Америка

Історія реєстрації

Зареєстроване: 2001
25 сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Копальня Стура-Коппарберг, або копальня Велика Мідна гора (швед. Stora Kopparberget - „Велика мідна гора”) — історична копальня з видобутку мідних руд.

Опис[ред.ред. код]

Видатний пам’ятник середньовічного і пізнішого гірництва Швеції Знаходиться поблизу міста Фалун (провінція Бергслаген). Тут вироблялося до 70 % світового виробництва міді. Це багате родовище почали розробляти приблизно у 9 столітті - наприкінці епохи вікінгів, і експлуатували до 1992 року. Перші письмові згадки про гірничі роботи в Фалуні відносяться до 1288 року.

На місці копальні створено відомий музей гірництва, причому давні виробки підтримуються в автентичному стані і утворюють підземну туристичну трасу старого рудника. 2001 року копальню було занесено у Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО у Швеції.

Рішення про занесення гірничопромислового району навколо копальні Велика мідна гора було прийнято 16 грудня 2001 року на засіданні 25 Сесії Комітету з питань світової спадщини відповідно до критеріїв ii, iii, v з таким обгрунтуванням: [1]

ii) Видобуток міді у Фалуні зазнав впливу німецької технології, разом з тим регіон став головним виробником міді у 17 столітті і протягом двох століть мав великий вплив на технологію видобутку копалин в усіх частинах світу.
iii) У краєвиді Фалуну домінують залишки мідних шахт і об'єкти виробництва міді, що виникли тут щонайменьше у 9 столітті і проіснували до останніх років 20 століття.
v) За численними залишками промислових і містобудівних об'єктів, а також за предметами домашнього вжитку, що збереглися, можна прослідити послідовні етапи економічного і соціального розвитку у мідній промисловості у Фалуні.
Копальня Стура-Коппарберг, або Велика Мідна гора.

До об'єктів, занесених у Список світової спадщини ЮНЕСКО занесені власне копальня Стура-Копперберг, а також кілька об'єктів, пов'язаних з копальнею. Будинки 17 століття, залишки знарядь праці, промислові об'єкти, які разом дають уявлення про те, яким був колись один з найважливіших гірських районів світу.

Рудник являє собою великий кар’єр. У руднику окрім мідної руди також добували сульфід, цинк, свинець, вісмут, серебро, золото.

Історія[ред.ред. код]

Документ на право володіння 1/8 частиною Великої Мідної гори, 1288 рік. Перша письмова згадка про копальню Велика Мідна гора. Тут її згадано під назвою Tiskasjöberg. Документ зберігається у Національному архіві Швеції.

Археологічні і геологічні дослідження показали, що видобуток міді тут був ще приблизно у 850 році. На момент першої письмової згадки про копальню у 1288 році, вона вже мала певне значення.

У 1347 р. король Еріксон Великий видав гірничий закон, в якому докладно було розглянуто права й обов’язки гірників і власників Мідної гори. Значною мірою завдяки Коппа-рбергу Швеція в середині XVII ст. стала основним постачальником міді, даючи 2/3 обсягу європейського видобутку. В цей час на руднику працювало більше тисячі осіб, приблизно стільки ж було зайнято на допоміжних роботах і на витопі міді, причому численні металургійні печі розташовувались по периметру Мідної гори. Поселенням, зосередженим поряд з рудником, у 1641 р. було надано статус гірничого міста, число мешканців якого становило 6 тис. осіб.

До XVII ст. розробка велась відкритим способом, причому настільки інтенсивно, що на місці гірського масиву утворився величезний кар’єр. Пізніше в боках цього котловану почали споруджувати підземні ви-робки, значна частина яких представлена величезними камерами, що повторювали форму рудних тіл.

На копальні було кілька значних обвалів грунту. Провалля утворилося тут 1687 року внаслідок обвалу старих копальських споруд і розширилося ще більше від обсипання грунтів, особливо значного у 1833 і 1876 роках. У 1890-х роках яма мала 385 м у довжину, 211 м вшир, 96 м у глиб. Наприкінці 19 століття рудокопи в багатьох місцях працювали при дневному світлі. На дні ями були входи у шахти. Машини приводилися у дію водяною силою.

У 1719 році на глибині 134 м, у насиченій купервасом грунтовій воді, знайшли вцілиле від розкладання тіло молодого рудокопа, що загинув при обвалі грунтів у 1670 році, тобто 49 років тому. У цьому тілі одна стара жінка на ім'я Маргарет Олсдоттер (швед. Margaret Olsdotter) впізнала свого загиблого нареченого. Це був Матс Ісраельссон (швед. Mats Israelsson, його прозвали Фет-Матс швед. Fet-Mats). Випадок послугував сюжетом для багатьох художніх — у поезії, прозі і драматургії і, навіть, музичних творів у Швеції й Німеччині. [2] Цей випадок став сюжетом, зокрема, для балади Генріха Гейне, а також був використаний у новелі Ернеста Гофмана.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Mining Area of the Great Copper Mountain in Falun на сайті ЮНЕСКО.
  2. Bo G Jansson. Fet-Mats. Den förstenade gruvdrängen i sakprosa och som inspirationskälla till dikt och konst från 1719 till 2010. – Världsarvets Världar. Studier # 1. – Falun: Högskolan Dalarna. – 2010, також Fet-Mats : den förstenade gruvdrängen i sakprosa och som inspirationskälla till dikt och konst från 1700-talet till idag. – 2009. (швед.)