Суаньський ліс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

50°46′56″ пн. ш. 4°27′09″ сх. д. / 50.78222° пн. ш. 4.45250° сх. д. / 50.78222; 4.45250

Суаньський ліс.
Суаньський ліс.
Суаньський ліс восени.

Суаньський ліс (нід. Zoniënwoud, фр. Forêt de Soignes) – ліс у центральній частині Бельгії, на південному сході від Брюсселю. Площа – 4386 га. Деревна рослинність складається на 80 % з буку і на 20 %— з дубів та шпилькових. [1]

Географія[ред.ред. код]

Приблизно 38 % лісу знаходяться під наглядом Брюссельського столичного регіону, 56 % — під наглядом уряду Фламандського регіону і 6 % — під наглядом Валлонського регіону. Суаньський ліс є частиною комун Фламандського регіону Сент-Генезіус-Роде, Хуіларт, Оверейсе, Тервюрен, комун Брюссельського столичного регіону Уккел, Ватермаль-Буафор, Одергем, Волюве-Сен-П'єр і Валлонського регіону Ла-Юльп.

Через ліс проходить кілька автомобільних шосейних доріг та залізниця.

Рельєф лісу є пагорбистим.

Історія[ред.ред. код]

Суаньський ліс являє собою лише невелику частину колись великого пралісу, що пролягав від річки Самбр до річки Шельди. В цьому давньому лісі проживало одне з племен белгівнервії. Тут вони вчинили великий опір римським завойовникам і в середині І ст. до н.е. зазнали поразки від легіонів Юлія Цезаря. [1]

За часів Римської імперії в лісі було розвинене виробництво деревного вугілля, тому він мав назву

У 13 столітті ліс став власністтю герцогів Брабанту. У 15 столітті ліс славився серед європейських монархів як чудове місце для полювання.

У 14 і 15 століттях у лісі було засновано кілька монастирів.

Тут проходило багато сутичок між французькими і іспанськими військами під час війни Аугсбурзької ліги (1688 – 1697). Серед загонів, що орудували в лісі, одним з найвідоміших є загін ватажка Жака Пастура (1659 – 1723) (фр. Jacques Pastur) на призвисько Жако (Jaco), уродженця тутешніх місць, який був на службі в іспанській армії. 1705 року за наказом штатгальтера Іспанських Нідерландів Максиміліана ІІ в лісі було збудовано редут, прозваний за ім’ям Пастура Фортом Жако (фр. Fort Jaco). Форт було збудовано з метою створення перепон для французів на під’їздах до Брюсселю. Він був демонтований 1820 року. [1]

Наприкінці 18 століття, під час французького панування у Бельгії (1795 – 1815) після Французької революції, всі монастирі, що були розташовані в лісі, були розпущені, від них до сьогодні залишилися лише розкидяні по лісу фрагментарні залишки. Серед них є залишки будівель Грюнедальського монастиря, заснованого августинцями у 14 столітті містиком Іоганом ван Рюйсбруком. Будівлі цього монастиря, які можна побачити в лісі, відносяться до 18 століття. [1]

Під час французького панування у Бельгії урядом ліс було розмежовано і розподілено поміж навколишніми місами й селами. Дуб з лісу в цей час йшов на будівництво військових кораблів.

Під час перебування Бельгії у складі Об’єднаного королівства Нідерландів (1815 – 1830) ліс було передано у користування приватних власників.

1842 року ліс перейшов у державну власність, його використання було передано Службі водних ресурсів і лісів (фр. Office des Eaux et des Forêts).

У 19 столітті Суаньський ліс займав площу у 3 рази більшу від своєї сучасної (на початок ХХІ століття), в ньому було багато озер і струмків, більша частина яких щезла через антропогенні фактори. Вирубці лісу сприяло зростання комун, розташованих біля Брюсселю. [1]

Ліс у мистецтві[ред.ред. код]

Суаньський ліс надихав багатьох фламандських художників. Трьох фламандських художників - Лодевейка де Вадера, Жака д'Артуа і Лукаса Ахтсхеллінка часто називають "художниками Суаньського лісу" через особливе місце його у творчості цих художників. Він також займає значне місце в творчості Франса Ваутерса, Корнеля Гюїсманса, Бернарда ван Орлея та багатьох інших.

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г д Paul F. State. Historical Dictionary of Brussels. - Maryland: Scarecrow Press, Inc, 2004. P. 115 - 116.