Субдомінанта
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Субдоміна́нта (від лат. sub- — під- й dominans — пануючий) — в теорії музики — тональність, тоніка якої є четвертою ступінню по відношенню до даної. Субдомінанта є тональністю першого ступеню спорідненості до даного.
Субдомінантою також називається й сам четверта ступінь тональності — звідси її назва: вона перебуває під п'ятою ступінню, домінантою.
В натуральном мажорі субдомінанта мажорна (наприклад, C-dur — F-dur), в натуральном мінорі — мінорна (наприклад, a-moll — d-moll). У гармонічному мажорі й мелодичному мінорі субдомінантовий тризвук буде, відповідно, мінорним і мажорним.
Гармонічний зворот, що містить тоніку й субдомінанту, називається плага́льним. На відміну від автентичних зворотів, обороти із субдомінантою прийнято вважати м'якими й спокійними.
Часто в репризі сонатної форми у місці, що відповідає переходу мелодії в домінантову тональність в експозиції, мелодія переходить у субдомінантову тональність.
[ред.] Література
- Музичний словник, М.1966
- Музична енциклопедія, М., 1973—82
