Субероа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб Субероа
Розташування Субероа у Басконії

Субе́роа або Суль (баск. Zuberoa, на місцевому діалекті Xiberoa, фр. Soule) — колишня французька провінція, одна з трьох провінцій північної Країни Басків. Адміністративно Субероа є частиною департаменту Атлантичні Піренеї у регіоні Аквітанія. Субероа складається з кантонів Молеон-Лішар і Тардец-Соролю округу Олорон-Сент-Марі і частини кантону Сен-Пале в окрузі Байонна.

Історичною столицею провінції є Молеон, який після злиття у 1841 році з містом Лішар офіційно називається Молеон-Лішар. Субероа — найменша з семи провінцій Басконії (площа 785 км²). Населення провінції — 15 088 осіб (2006)[1]. Населення Субероа зменшується: у 1876 році населення провінції становило 24 625 осіб, у 1926 році — 22 563 осіб, у 1975 році — 18 313 осіб.

Географія[ред.ред. код]

Молеон, столиця Субероа

Провінція розташована в долині ріки Сезон (фр. Saison, баск. Uhaitza), яка тече з півдня на північ і впадає в Олорон.

Субероа межує:

  • на півночі — з рікою Олорон, яка утворює своєрідний кордон між Беарном і Субероа;
  • на сході — з долиною Барету в Беарні;
  • на півдні — з долиною Саласар (ісп. Valle de Salazar) у Наваррі.
  • на заході — з Нижньою Наваррою.

Провінцію можна поділити на три зони:

  • Петярра (баск. Pettarra) або Ла-Бару (фр. La Barhoue), рівнинна місцевість на півночі;
  • Арбалья (баск. Arbaila, фр. Les Arbailles), лісистий гірський масив на заході провінції;
  • Басабюрюа (баск. Basabürüa), гірський регіон на півдні. Тут розташована найвища точка Субероа — гора Орі (фр. Orhy, баск. Orhi) висотою 2017 метрів.

Культура[ред.ред. код]

Після десятиліть еміграції і демографічного, соціального і культурного занепаду з'явилися ознаки того, що в регіоні є бажання відновити втрачену життєздатність, яка була притаманна провінції у минулі століття. Про це свідчать різноманітні культурні заходи, які пов'язані з давніми традиціями.

Існує традиція народного музичного театру, відомого під назвою пастораль: жителі якогось селища витрачають цілий рік на підготовку і репетиції. Традиційно вистави були на релігійну тематику, однак останнім часом збільшилася кількість постановок про історію баскського народу. Іншою традицією, спорідненою до пасторалі, є маскарада. Ці театральні вистави відбуваються навесні у багатьох суберійських містечках і селах. Щороку якесь містечко бере на себе зобов'язання підготувати нову виставу. Учасниками вистави є група музукантів, вбраних відповідно до події, ряду дійових осіб і танцюристів, які разом походжають головною вулицею містечка; наприкінці на ринковій площі або спортивному майданчику відбувається невимушена вистава[2].

Регіон також відомий завдяки своїм пісенним традиціям, танцям і місцевим музичним інструментам, таким як ширула (баск. xirula) і тюн-тюн (баск. ttun-ttun). Для того, щоб уміння грати на цих інструментах не було втрачене, місцевими культурними активістами були засновані музичні школи[3].

Мова[ред.ред. код]

Жителі Субероа століттями розмовляли баскською мовою, а точніше на суберійському діалекті баскської мови. Гасконська мова сусіднього Беарну використовувалась у якості «лінгва франка», її розуміли багато жителів провінції. Однак тепер баскська мова знаходиться під загрозою зникнення, оскільки передача цієї мови наступним поколінням значно зменшилася і більшість молодих жителів провінції володіють лише французькою мовою. Є свідчення того, що в минулому баскська мова була поширена також на схід від Субероа.

Тих, хто не говорить по-баскськи, місцеві жителі називають Kaskoinak, а баскомовних з інших баскських провінцій (особливо з Лапурді і Нижньої Наварри) — Manexak; у Нижній Наваррі Manex є місцевим варіантом імені «Іван», так само називається поширена в регіоні порода овець.

Дивіться також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. «La population communale depuis 1876: Région Aquitaine, Institut national de la statistique et des études économiques». Архів оригіналу за 2013-07-01. Процитовано 2009-10-26. 
  2. «Zuberoko maskarada (pastorale)». abarka. Процитовано 2008-01-28.  Французькою
  3. «Mixel ETXEKOPAR & François ROSSÉ Une certaine Soule musique». ETHNOTEMPOS. Архів оригіналу за 2013-07-01. Процитовано 2008-01-28.  Французькою