Субероа
Субе́роа або Суль (баск. Zuberoa, на місцевому діалекті Xiberoa, фр. Soule) — колишня французька провінція, одна з трьох провінцій північної Країни Басків. Адміністративно Субероа є частиною департаменту Атлантичні Піренеї у регіоні Аквітанія. Субероа складається з кантонів Молеон-Лішар і Тардец-Соролю округу Олорон-Сент-Марі і частини кантону Сен-Пале в окрузі Байонна.
Історичною столицею провінції є Молеон, який після злиття у 1841 році з містом Лішар офіційно називається Молеон-Лішар. Субероа — найменша з семи провінцій Басконії (площа 785 км²). Населення провінції — 15 088 осіб (2006)[1]. Населення Субероа зменшується: у 1876 році населення провінції становило 24 625 осіб, у 1926 році — 22 563 осіб, у 1975 році — 18 313 осіб.
Зміст |
Географія[ред.]
Провінція розташована в долині ріки Сезон (фр. Saison, баск. Uhaitza), яка тече з півдня на північ і впадає в Олорон.
Субероа межує:
- на півночі — з рікою Олорон, яка утворює своєрідний кордон між Беарном і Субероа;
- на сході — з долиною Барету в Беарні;
- на півдні — з долиною Саласар (ісп. Valle de Salazar) у Наваррі.
- на заході — з Нижньою Наваррою.
Провінцію можна поділити на три зони:
- Петярра (баск. Pettarra) або Ла-Бару (фр. La Barhoue), рівнинна місцевість на півночі;
- Арбалья (баск. Arbaila, фр. Les Arbailles), лісистий гірський масив на заході провінції;
- Басабюрюа (баск. Basabürüa), гірський регіон на півдні. Тут розташована найвища точка Субероа — гора Орі (фр. Orhy, баск. Orhi) висотою 2017 метрів.
Культура[ред.]
Після десятиліть еміграції і демографічного, соціального і культурного занепаду з'явилися ознаки того, що в регіоні є бажання відновити втрачену життєздатність, яка була притаманна провінції у минулі століття. Про це свідчать різноманітні культурні заходи, які пов'язані з давніми традиціями.
Існує традиція народного музичного театру, відомого під назвою пастораль: жителі якогось селища витрачають цілий рік на підготовку і репетиції. Традиційно вистави були на релігійну тематику, однак останнім часом збільшилася кількість постановок про історію баскського народу. Іншою традицією, спорідненою до пасторалі, є маскарада. Ці театральні вистави відбуваються навесні у багатьох суберійських містечках і селах. Щороку якесь містечко бере на себе зобов'язання підготувати нову виставу. Учасниками вистави є група музукантів, вбраних відповідно до події, ряду дійових осіб і танцюристів, які разом походжають головною вулицею містечка; наприкінці на ринковій площі або спортивному майданчику відбувається невимушена вистава[2].
Регіон також відомий завдяки своїм пісенним традиціям, танцям і місцевим музичним інструментам, таким як ширула (баск. xirula) і тюн-тюн (баск. ttun-ttun). Для того, щоб уміння грати на цих інструментах не було втрачене, місцевими культурними активістами були засновані музичні школи[3].
Мова[ред.]
Жителі Субероа століттями розмовляли баскською мовою, а точніше на суберійському діалекті баскської мови. Гасконська мова сусіднього Беарну використовувалась у якості «лінгва франка», її розуміли багато жителів провінції. Однак тепер баскська мова знаходиться під загрозою зникнення, оскільки передача цієї мови наступним поколінням значно зменшилася і більшість молодих жителів провінції володіють лише французькою мовою. Є свідчення того, що в минулому баскська мова була поширена також на схід від Субероа.
Тих, хто не говорить по-баскськи, місцеві жителі називають Kaskoinak, а баскомовних з інших баскських провінцій (особливо з Лапурді і Нижньої Наварри) — Manexak; у Нижній Наваррі Manex є місцевим варіантом імені «Іван», так само називається поширена в регіоні порода овець.
Дивіться також[ред.]
Посилання[ред.]
- ↑ «La population communale depuis 1876: Région Aquitaine, Institut national de la statistique et des études économiques». Процитовано 2009-10-26.
- ↑ «Zuberoko maskarada (pastorale)». abarka. Процитовано 2008-01-28. Французькою
- ↑ «Mixel ETXEKOPAR & François ROSSÉ Une certaine Soule musique». ETHNOTEMPOS. Процитовано 2008-01-28. Французькою
|
|||||||
