Субраман'я Бхараті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Субраман'я Бхараті
Subramanya Bharathi.jpg
Народився 11 грудня 1882(18821211)
с. Еттаяпурам
Помер 11 вересня 1921
Мадрас
Інші імена Чіннасвамі
Діяльність поет
Конфесія індуїзм
Батько Чіннасвамі Субраман'я Айєр
Матір Лакшмі Аммаал
Дружина Челла Аммаал
Діти 2 доньки

Субраман'я Бхараті (*சுப்பிரமணிய பாரத, 11 грудня 1882 —11 вересня 1921) — індійський поет, фундатор сучасної тамільської поезії, письменник, журналіст, соціальний реформатор.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з брахманської родини. Справжнє ім'я Чіннасвамі Субраман'я Айєр. У 1887 році втратив матір. Початкову освіту отримав вдома завдяки батькові. Вивчив англійську мову, арифметику. Тоді ж серьйозно захопився музикою та поезією. В 11 років отримав прізвисько Бхараті (блаженний Сарасваті). Освіту здобув в Індуїстському коледжі у м.Тірунелвелі. У 1897 році оженився на двоюрідній сестрі.

Згодом перебрався до Варанасі, де слухав лекції місцевого університету. Тут захопився ідеями індійського націоналізму. Водночас зміг вивчити гінді та санскрит. У 1905 році став учасником сесії Індійського національного конгресу, яка проходила у Варанасі. Після цього захоплюється ідеями Свамі Вівекананди, став виступати за рівні права для жінок. Того ж року переїздить до Мадрасу, де стає помічником редактора тамільської газети «Свадешамітрам». У 1907 році призначається редактором тамільської газети «Індія» та англомовної газети «Бала Бхаратха». В них С.Бхараті друкує власні вірші та статьї, де відображалися його політичні та соціальні погляди.

У 1907 році був учасником засідання Індійського національного конгресу, де стався раскол між прихильниками радикального та поміркованого напрямків. Бхараті підтримував Локман'ю Тілака, очільника радикалів. Внаслідок цього у 1908 році Субраман'я підпав під підозри британського колоніального уряду. Тому він до м. Пондічеррі, яке тоді належало Франції. Тут редагував журнал «Індія», газети «Віджая», «Бала Бхаратхам», «Сурьйотхаям». Лише у 1918 році повернувся до Британської Індії й був заарештований у м. Куддалор. За гратами провів 3 тижні, а потім переведений під домашній арешт, який було знято у 1920 році (у зв'язку з погіршення стану здоров'я). Після цього Бхараті переїздить до Мадрасу, де й помер 11 вересня 1921 року.

Творчість[ред.ред. код]

За свій внесок у розвиток сучасної тамільської літератури отримав почесне звання Махакаві (великий поет). Його творчість насичена емоційністю, помітною і яскравою образністю, експресивними ритмами. Він був співаком загального братства, воднчоас проповідником любові до батьківщини — «деса-бгакті» («релігії патріотизму»).

Бхараті шанував духовну спадщину як Тамілнада, так і всієї Індії, використовував релігійно-міфологічні образи, «високі» і «низові» сюжети дравідійського художнього мислення. Оптимістичне життєсприйняття найбільш яскраво проявилося в його «прозопоезіі» («Усе бочине», «Шакті», «Вітер», «Море»).

У любовній ліриці відобразилися ідеї єдності (адвайта), які дозволяли обґрунтовувати єдність, духовну спорідненість усіх каст, усіх індусів.

Поет рішуче відкинув сліпе схиляння перед старовиною, слізну ностальгію з приводу «славного минулого». У вірші «Померле минуле» він писав, що нерозумно журитися і ридати з приводу днів, що безповоротно пішли. Життя для Бхараті священна, бо воно є проявом божественної сили. Особливе значення поет надає образу богині Шакті в її різних іпостасях — Калі, Дурги, Парашкті, Шівашакті.

Є автором англомовної книги «Лисиця та її золотий хвіст».

Стиль[ред.ред. код]

Його ритміка екстатична, вірші відзначені великою кількістю звуконаслідувань, повторів, вони мовби наслідують магічним заклинанням.

Джерела[ред.ред. код]

  • Helga Anton: Subramanya Bharati: eine Darstellung seiner weltanschaulichen u. künstlerischen Entwicklung, Madras 1977