Субстанція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Субста́нція, Перви́нна субста́нція (лат. substantia — істотність; те, що лежить в основі, синоніми: істотність, речовинність, істота, річ, матерія, суть, основа, голова) — в арістотелівській логіці перша з десяти категорій (класів, розрядів, які спрощують процес розумового визначення будь-якої речі), річ яка існує сама по собі, а не лише як видозміна чогось іншого. Приклади окремих субстанцій можна легко знайти в усіх природніх тілах: мінералах, рослинах, істотах. Різноманітні частини цих тіл, такі як листя, стовбури, органи та кінцівки теж входять в категорію первинних субстанцій.

СУБСТАНЦІЯ – незмінна основа всього існуючого, протилежна мінливому і випадковому; основний складовий елемент; матерія в усіх формах її руху; будь-яка речовина.

Приклади окремих субстанцій[ред.ред. код]

Субстанція відповідає на запитання «Що це (є)?» Напр.: людина, голова, дитина, мозок, пес, троянда, залізо, ведмідь, діамант, мідь, пантера, тюльпан, нога, нирка, лапа, ягня, гілка, жолудь тощо.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Mary Michael Spangler. Logic. An Aristotelean Approach. Revised Edition. (Логіка. Арістотельський підхід. Переглянуте видання). Ленгем, Меріленд: Університетська Друкарня Америки, 1986, 1993.