Суварнабхумі (аеропорт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 13°40′52″ пн. ш. 100°44′50″ сх. д. / 13.68111° пн. ш. 100.74722° сх. д. / 13.68111; 100.74722

Аеропорт Суварнабхумі
Bangkok - Suvarnabhumi International (BKK - VTBS) AN1822384.jpg
Країна:
Регіон:
Таїланд
Бангкок
Тип: цивільний
Код ІКАО:
Код ІАТА:
VTBS
BKK
Висота:
Координати:
+2 м
13°40′52″ пн. ш. 100°44′50″ сх. д. / 13.68111° пн. ш. 100.74722° сх. д. / 13.68111; 100.74722
Місцевий час: UTC +7
Час роботи: цілодобово
Експлуатант: Airports of Thailand
Сайт: www.suvarnabhumiairport.com
Злітно-посадкові смуги (ЗПС)
Номер Довжина Покриття
01R/19L 4,000 м асфальт
01L/19R 3,700 м асфальт
Список аеропортів

Суварнабхумі або Суваннапум (тай. สุวรรณภูมิ — «золота земля», англ. Suvarnabhumi, SBIA) — новий міжнародний аеропорт Бангкока, найбільший аеропорт Таїланду, один з найбільших авіавузлів в Південно-Східній Азії. Почав експлуатуватися з 28 вересня 2006 року. Розташований на схід від Бангкоку, по дорозі на Банг На (Bang Na), в тамбоні Рача Тхеві округу Банг Пхлі провінції Самутпракан.

Аеропорт є головним хабом для авіакомпаній Thai Airways International, Bangkok Airways, Orient Thai Airlines, PBair, а також важливим пунктом призначення для авіакомпаній «АК CI», Cathay Pacific, Emirates, EVA Air, Air India і SriLankan Airlines. Був також головним хабом Thai AirAsia, яка з 1 жовтня 2012 року перенесла свої операції в Донмианг.

Аеропорт Суванапум побудований з метою замінити колишній аеропорт Дон Мианг. Спочатку планувалося перенести в новий аеропорт всі регулярні рейси зі старого, а Дон Мианг закрити, проте через декілька років бездіяльності та роботи в якості запасного аеродрому та аеродрому приватної авіації, щодо Дон Миангу було прийнято рішення знову почати використовувати його як другий аеропорт столиці, і частково розвантажити Суванапум від лоукост-компаній.

На відміну від старого аеропорту, Суванапум зручний тим, що в ньому немає поділу на міжнародний та місцевий термінали. Аеропорт приймає всі регулярні та чартерні рейси. З аеропорту можна виїхати на рейсових автобусах як в Бангкок (зокрема й в аеропорт Дон Мианг), так і в сусідні провінції та міста, в тому числі Паттайя, Бангкхла, Банчанг, Чантхабури, Трат, Аран'япратхет, Нонгкхай. Діє швидкісна лінія залізничного експресу, що з'єднує аеропорт з міською лінією надземного метро (MRT), і дозволяє добратися до аеропорту з міста протягом 17 хвилин.

Назва[ред.ред. код]

Під час проектування та будівництва аеропорт носив назву «Нонг Нгухау» (тай. หนอง งูเห่า), «болото кобр». Перед відкриттям аеропорту король Пуміпон Адульядет присвоїв йому назву легендарного царства «Суванапум» («Золота земля»), що згадється в низці стародавніх джерел (в Таїланді популярна версія про те, що «Золота земля» була розташована на його нинішній території).

Вимова «Суванабхумі» властива санскриту; «Суванапум» — палі. У тайській мові, при тому, що написання สุวรรณภูมิ слідує традиції точної передачі санскритських слів, вимова пристосована до фонетики цієї мови: /sùwānnáp ʰ ū ːm/ («Суваннапум»).

Історія[ред.ред. код]

Земельна ділянка та початок будівництва[ред.ред. код]

Аеропорт Суварнабхумі

1973 року військовий уряд Таном Кіттікачона викупив у провінції Самут Пракан болотисту територію площею 20 000 рай (32 км²), відому як «Болото кобр» з метою побудувати на ній новий аеропорт. 14 жовтня того ж року відбулися студентські заворушення, військовий уряд було скинуто, й проект відклали. Проект кілька разів «спливав» та знову «забувався», аж нарешті 1996 року було створено «Компанію нового бангкокського міжнародного аеропорту» (англ. New Bangkok International Airport, NBIA) зі статутним капіталом 10 млрд. бат. Через період політичної та економічної нестабільності, і зокрема, через Азіатську фінансову кризу 1997 року будівельні роботи відкладалися ще протягом 6 років. У цей період, з 1997 по 2001 рік, було проведено осушення болота.

Лише 2002 року уряд Таксина Чинавата заявив про відновлення будівництва аеропорту, необхідного для розвитку економіки, туризму та інших сфер життя країни. Було прийнято план робіт з будівництва. Роботи розпочалися в січні 2002 року.

2005 року «Компанія нового бангкокського міжнародного аеропорту» була ліквідована, а її функції перебрала на себе публічна компанія «Аеропорти Таїланду» (тай. บริษัท ท่าอากาศยาน ไทย จำกัด (มหาชน), англ. Airports of Thailand PLC), створена 2002 року.

Фінансування[ред.ред. код]

Внесок компанії «Аеропорти Таїланду» у будівництво аеропорту становив 30%, решту 70 % фінансування було отримано від Японського банку міжнародного співробітництва (яп. 国际 协力 银行, англ. Japan Bank for International Cooperation, JBIC). Закупівлі для аеропорту здійснювалися за суворими нормам ЯБМС щодо прозорості та відкритості. Така участь японського банку обумовлено тим, що, незважаючи на популістські заяви про те, що аеропорт будується заради пасажирів, важливу роль зіграла потреба японських та тайських компаній-експортерів в цілодобово діючому аеропорту, пов'язаному з Бангкоком, промисловими підприємствами та портом Лем Чабанг, пов'язаними з аеропортом сучасними автомагістралями.

Спорудження[ред.ред. код]

Термін відкриття аеропорту був призначений на 29 вересня 2005 року, однак внаслідок численних перевищень бюджету, помилок у будівництві та звинувачень в корупції будівництво затяглося.

Ще однією проблемою стало повір'я про те, що в аеропорту часто з'являються духи, а також привиди, яких нібито «бачили» забобонні працівники. 23 вересня 2005 року була проведена церемонія, під час якої 99 буддистських ченців виспівували молитви, що мали умиротворити цих духів.

Проби та офіційне відкриття[ред.ред. код]

29 вересня 2005 (початковий термін відкриття аеропорту) були проведені символічні випробувальні польоти з використанням двох літаків авіакомпанії «Тайські авіалінії».

Повноцінна пробна експлуатація аеропорту з пасажирами була проведена 3 і 29 липня 2006 року на внутрішніх рейсах шістьма авіалініями: «Тайські авіалінії», «Нок Ер», «Тай Ер-Ейчіа», «Бангкок Ер», «ПБ-Ер»і«Ван-ту-о Ерлайн». 4800 пасажирів вилетіли з аеропорту 24 рейсами. 29 липня прем'єр-міністр Таксин Чинават взяв участь у символічній церемонії, вилетівши зі старого аеропорту Дон Мианг в новий аеропорт Суварнабхумі.

Перші випробувальні польоти в міжнародному сполученні було проведено 1 вересня 2006 року. Два літаки «Тайських авіаліній», Боїнг-747-400 і Аеробус-А300-600, о 9:19 одночасно вилетіли з аеропорту в Сінгапур та Гонконг. О 15:50 ці ж літаки прилетіли назад та виконали одночасне приземлення на злітно-посадкових смугах 19L і 19R. Ці випробувальні польоти показали готовність аеропорту впоратися з великим потоком літаків.

15 вересня 2006 року аеропорт почав працювати в обмеженому обсязі, обслуговуючи три щоденні рейси «Авіаліній Джетстар-Азія» у Сінгапур та деякі внутрішні рейси «Тайських авіаліній» у Пхітсанулок, Чіангмай та Убонратчатхані. 21 вересня до них приєдналася компанія «Бангкок Ер», 25 вересня«Тай Ер-Ейчіа», 26 вересня«Нок Ер».

Під час випробувань аеропорт використовував тимчасовий код, призначений ІАТА, — NBK.

Аеропорт Суванапум офіційно відкрився о 3:00 28 вересня 2006 року, перейнявши всі рейси з аеропорту Дон Мианг. З цього моменту кодNBKбув скасований, а код BKK перейшов до нового аеропорту, тоді як Дон Миану було присвоєно ім'я DMK.

Першим рейсом, що прибув до аеропорту, став вантажний рейс LH8442 компанії «Люфтганза Карго» з Мумбаї о 3:05. Перший рейс комерційної авіації о 3:30 належав «Японським авіалініям». Першим пасажирським рейсом, що прибув до Суварнабхумі став рейс VV171 «Аеросвіту» з Києва о 4:30.

Першим рейсом, що вилетів з аеропорту, став рейс SV-984 «Авіаліній Саудівської Аравії»у Ер-Ріяд о 5:00. «Аеросвіту» належав і перший пасажирський рейс, що вилетів з аеропорту, це був рейс VV172 до Києва о 5:30.

Технічні дані[ред.ред. код]

Друга черга аеропорту

Аеропорт, що обійшовся, за оцінками, в 155 млрд батів (3,8 млрд доларів США), має дві паралельні злітно-посадочні смуги (шириною 60 м обидві, довжиною 4000 і 3700 м) і дві паралельні руліжні доріжки, що забезпечують можливість одночасних вильотів та прильотів. В аеропорту загалом є 120 стоянкових місць, у тому числі 51 з телетрапами і 69 віддалених; з них 5 можуть приймати Аеробус A380. Головна будівля аеровокзалу, розрахована на 76 польотних операцій на годину, поєднує в собі міжнародний та внутрішній термінали, хоча і надає для них різні частини конкорсу. Перша черга аеропорту здатна пропускати 45 мільйонів пасажирів і 3 мільйони тонн вантажів на рік.

Довгострокові плани передбачають створення аеропорту з чотирма злітно-посадковими смугами, з пов'язаними з ним двома головними терміналами, двома допоміжними будівлями та бюджетним терміналом загальної пропускної здатності 120 мільйонів пасажирів і 6,4 мільйона тонн вантажів на рік. О

Незважаючи на заяви власника аеропорту, що нова будівля пасажирського терміналу загальною площею 563 000 м² є найбільшою в світі, до 2008 року лідерство утримував міжнародний аеропорт Гонконгу з його 570 000 м². З 2008 року перше місце перейшло до терміналу № 3 міжнародного аеропорту Пекін Столичний площею 986 000 м². Проте вежа управління польотами в Суварнабхумі є найвищою в світі (132,2 м), випереджаючи Куала-Лумпурську приблизно на 2 м.

Посилання[ред.ред. код]