Суворов Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
Суворов Олександр Васильович
Князь Олександр Васильович Італійский, граф Суворов-Римницький
Народився (13) 24 листопада 1729
Москва, Російська імперія
Помер (6) 18 травня 1800
Санкт-Петербург, Російська імперія
Країна Російська імперія
Роки служби 1748—1800
Звання генералісимус
Командування Армія
Війни/битви Кінбурнська баталія (1787),
Фокшани (1789),
Римницька битва (1789),
Штурм Ізмаїла (1790),
Штурм Праги (1794)
Поштова марка СРСР присвячена О. В. Суворову, 1980 рік (Каталог ЦФА 5127, Скотт 4878).

Суво́ров Олекса́ндр Васи́льович (* 13 листопада 1730 — † 18 травня 1800)  — граф Римницький (1789), князь Італійський (1799), відомий російський полководець. Один із засновників російської військової справи, генералісимус (1799) російських наземних та морських сил, генерал-фельдмаршал австрійських та сардинських військ, кавалер всіх російських та багатьох іноземних військових орденів.

Почав службу капралом у 1748 році. Учасник Семирічної війни. Під час російсько-турецьких війн (1768-1774 і 1787-1791) здобув перемоги при Козлуджі (1774), Кінбурні (1787), Фокшанах (1789), Римнику (1789) і штурмом зайняв фортецю Ізмаїл (1790). На останньому етапі повстання Є. І. Пугачова, з серпня 1774, керував військами, направленими на його придушення. Командував військами, що придушили Польське повстання (1794). У 1799 році провів Італійський і Швейцарський походи, розбивши французькі війська на річках Адда і Треббія, при Новині. Вийшов з оточення, перейшовши швейцарські Альпи. За все життя не зазнав жодної прямої поразки.

Автор військово-теоретичних робіт («Полкова установа», «Наука перемагати»). Створив оригінальну систему поглядів на засоби ведення війни та бою, виховання і навчання військ. Стратегія Суворова носила наступальний характер. Розвинув тактику колон і розсипних шикувань.

[ред.] Примітки

[ред.] Російськомовна література

  • Александр Васильевич Суворов: К 250-летию со дня рождения / Отв. ред. Л. Г. Бескровный. — М.: Наука, 1980. — 280 с.
  • Александр Васильевич Суворов: Библиографическое пособие / Сост. К. Н. Шапошникова. Белгород, 1999.
  • Александр Васильевич Суворов глазами современников / Сост. Э. И. Юрченко. М., 1999.
  • Алексеев С. Рассказы о Суворове и русских солдатах. — М.: Детская литература, 1968. — 127 с.
  • Анисимов Е. В., Каменский А. Б. Россия в XVIII — первой половине XIX вв. — М., 1994.
  • Биография Александра Васильевича Суворова, им самим писанная в 1786 году // Время и судьбы: Воен.-мемуар. сб. Вып. 1. — М.: Воениздат, 1991. — С. 143—157.
  • Бескровный Л. Г. Итальянский и швейцарский походы А. В. Суворова // Военно-исторический журнал. — 1974. —№ 8. —С. 98—103.
  • Генералиссимус Суворов. Жизнь его в своих вотчинах. М.: Патриот, 1993. — 128 с.
  • Григорьев С. Т. Александр Суворов: Ист. повесть. — М.: Мысль 1990. — 319 с.
  • Грусланов В. Н., Лободин М. П. Шпага Суворова. — Л.: Детская литература, 1990. — 239 с.
  • Драгунов Г. П. Чёртов мост. По следам Суворова в Швейцарии. — М.: Мысль, 1995. — 238 с.
  • Заичкин И. А., Почкаев И. Н. Екатерининские орлы. М.: Мысль, 1996. — 350 с.
  • Золотарёв В. А., Межевич М. Н., Скородумов Д. Е. Во славу Отечества Российского. (Развитие военной мысли и военного искусства в России во второй половине XVIII века.) — М., 1984.
  • Ковалев К. Причуды генералиссимуса // Ковалев К. П. Имена и лица русской культуры. М., 2005, c. 157—161
  • Лебедянский М. С. Памятник А. В. Суворову. Биография московского памятника. М.: Московский Рабочий, 1989. — 32 с.
  • Лопатин B.C. Потёмкин и Суворов. — М.: Наука, 1992. — 288 с.
  • Суворов в Петербурге. — Л.: Лениздат, 1978. — 304 с.
  • Милютин Д. А. История войны 1799 г. между Россией и Францией в царствование императора Павла I. СПб., 1857
  • Михайлов О. Н. Суворов. — Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс», 1997. — 640 с — ISBN 5-85880-439-X.
  • Осипов К. Александр Васильевич Суворов. — М.: Воениздат, 1950. — 384 с.
  • П. А. Румянцев, А. В. Суворов, М. И. Кутузов: документы и материалы. — Киев: Наукова думка, 1974. — 87 с.
  • Петров А. Суворов и Домбровский: встреча на Треббии [1799] // Родина. — 1994. № 12.- С. 84-88.
  • Петрушевский А. . «Генералиссимус князь Суворов» — найбільш повна біографія О. В. Суворова.
  • Помарнацкий А. В. Портреты А. В. Суворова. — Л.:Эрмитаж, 1963. — 180 с
  • Раковский Л. Генералиссимус Суворов. — Л.: Лениздат, 1975. — 527 с.
  • Рогулин Н. Г. «Полковое учреждение» А. В. Суворова и пехотные инструкции екатерининского времени. — СПб.: Дмитрий Буланин, 2005. — 248 с.
  • Ростунов И. И. Генералиссимус Александр Васильевич Суворов. — М.: Воениздат, 1989.
  • Семанов С. Н. Александр Васильевич Суворов. Суворов в воспоминаниях современников. — М.: Русский мир, 2000. — 560 с.
  • Соловьёв В. А. Суворов на Кубани, 1778—1793. — Краснодар: Кн. изд-во, 1986. — 190 с.
  • Советская военная энциклопедия, М., 1978.
  • Суворов А. В. — М.: Наука, 1980. — 278 с.
  • Суворов А. В.: Великий сын России. — М.: Тиада-Х, 2000. — 320 с.
  • Суворов А. В. Сборник документов. —T. 1. — М., 1949.
  • Суворов А. В. Наука побеждать. — М.: Воениздат, 1987. — 39 с.
  • Суворов А. В. Письма / Изд. подгот. B.C. Лопатин; Отв. ред. А. М. Самсонов. — М.: Наука, 1986. — 807 с.
  • Суворовский сборник. — М.: Изд-во АН СССР, 1951. — 280 с.
  • Цветков С. Э. Александр Суворов. 1730—1800. — М.: Центрполиграф, 2005. — 495 с.
  • Шишов А. В. Генералиссимус великой империи. — М.: Олма, 2005. — 480 с.

[ред.] Посилання


Логотип «ВікіЦитати»
ВікіЦитати містять висловлювання, автором яких є:


Персоналії Це незавершена стаття про персоналії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Танк Це незавершена стаття з військової справи.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Особисті інструменти