Сугестія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сугéстія, суґéстія – навіювання, голосова заборона, що з’явилась ще в біологічній природі передлюдей. Внутрішньовидова голосова сугестія – двигун гомінізації передлюдей. Сугестор – людина, яка маніпулює (навіює);сугеренд – об’єкт навіювання(адресат). Синонімом до „сугестії” є навіювання.

Вплив на суспільство та на індивіда[ред.ред. код]

  • Сучасне суспільство протягом століть формувалось під впливом сугестії та контрсугестії. Друга сигнальна система виникла під впливом гальмування певних реакцій людини, а гальмування в свою чергу головним чином створюється під впливом сугестії, підкріпленою інформацією.
  • На початкових етапах сугестивного впливу необхідно застосовувати примусовий фізичний вплив (інфлюацію), який призведе до голосової сугестії
  • Голосове гальмо тримає всі заборонені домінанти. Якщо відбудеться зрив – то істота може вчинити все заборонене.
  • Сугестія може викликати асугестивність (неконтактність, небажання спілкуватись).
  • Сугестор – людина, яка маніпулює (навіює);сугеренд – об’єкт навіювання(адресат).

Мілтон-модель[ред.ред. код]

  • Впливовий механізм Мілтон-моделі базується на положеннях трансформаційної граматики Н. Хомського про невідповідність між глибинними структурами повідомлення та їхніми поверхневими репрезентаціями, реалізованими у мовленні, що відображають виокремлені у НЛП процеси упущення, узагальнення та викривлення інформації.

Процес упущення демонструє виключення з поверхневої репрезентації певних значущих частин глибинної структури, що фіксується в таких елементах Мілтон-моделі, як: номіналізації :

  • віддієслівні іменники, використання яких призводить до редукування динаміки в дієслівній семантиці, результатом чого є значна сенсова невизначеність повідомлень: "Покращення вашого життя", "Забезпечено продовження зростання економіки";
  • неспецифічні дієслова – пасивні дієслова та присудкові форми на -но, -то, які нівелюють інформацію про суб’єкт дії: "було розгромлено підприємства", "було вкрадено все, що можна було вкрасти";
  • неспецифічні номени – абстрактні іменники, семантична специфіка яких уможливлює різновекторність сприйняттєвих тлумачень: "Свободу не спинити", "Справедливість перемогла"; та займенники, що деконкретизують суб’єкт комунікації й характеризуються семантичною дифузністю (Т. Ю. Ковалевська): "Вони зраджують, Вона працює";
  • компаративно-суперлативні конструкції, в яких зумисно редукується один із членів порівняння, у результаті чого семантичне обґрунтування такої конструкції залишається нечітким, провокуючи значну сенсову розшарованість і змушуючи реципієнта сприймати подані характеристики об’єкта як внутрішньо притаманні його семантичній структурі (Т. Ю. Ковалевська):

"Ми зробимо краще", "Правда сильніше". Процес узагальнення відображає заміщення цілої категорії явищ певним елементом, наявність якого в заміщуваній категорії є лише одиничним випадком (Р. Бендлер, Дж. Гріндер). До процесу узагальнення уналежнюють:

  • універсальні квантифікатори, експліковані означальними займенниками та деякими кількісно-означальними й обставинними прислівниками, семантика яких характеризується відсутністю чітких локально-темпоральних меж, представляючи собою гіпер-узагальнення: "Всюди те саме", "Почую кожного". Сюди також уналежнюємо й використання підсилювальних часток тільки, лише: "Тільки Литвин вартий вашої довіри", "Лише справжній лідер зможе вивести нас з цього безладу";
  • модальні оператори можливості/необхідності фіксують універсальні модальнісні аспекти суб'єктивної мапи мовця, наприклад : "Так повинно бути, і так буде", "Разом ми зможемо їх зупинити", які унеможливлюють поведінкову варіативність особистості.

Процес викривлення являє собою вербалізацію гіпотетично змодельованого довкілля з неідентифікованими в попередньому досвіді складниками (Т. Ю. Ковалевська), що виявляється в таких синтаксичних сполуках, як:

  • пресупозиції, ідентифіковані в мовознавстві як комплекс попередніх знань, прихована реалізація яких у мовленні припускає суб’єктивно-об’єктивну адекватність та істинність комунікації (Н. Д. Арутюнова, О. В. Падучева).

Пресупозиція як впливовий патерн також вимагає наявності певного "жорсткого" апріорного змісту, що і визначає поведінкову перспективу реципієнта (Т. Ю. Ковалевська): "Єдиний спосіб змінити ситуацію – обрати Віктора Януковича" (пресупозиція "ситуація потребує змін"), "Щоб нас поважали – наведемо лад у нашому домі" ("нас не поважають");

  • читання думок – висловлення, які створюють ілюзію обізнаності сугестора у внутрішніх переживаннях, думках, почуттях, намірах сугерента: "Ти знаєш, у якій країні хочеш жити, ми знаємо, як її побудувати", "Люди знають і не дозволять ошукати себе знову!";
  • вмонтовані команди – приховані накази, які сприймаються краще, ніж категоричні імперативні форми, яким свідомість дорослої людини чинить опір (Р. Бендлер, Дж. Гріндер): "Час обирати чесну владу", "Настав час об'єднатися".

{{Станкевич Ю. В. Мовні сугестогени в текстах політичної реклами: Автореф. дис… канд. філол. наук/ 10.02.01. – Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 2011.}}