Сугоклія
| Сугоклія, Сугоклей, Сухоклія | |
|---|---|
 Сугоклія в урочищі Перелосне |
|
| Витік | с. Семенівка |
| Гирло | Інгул |
| Прирічкові країни |  Україна |
| Довжина | 58 км |
| Площа басейну | 983 км² |
| Притоки | Осикувата (права), Сугоклія-Комишувата (ліва) |
Сугоклі́я, Сугоклей (рідковживане — Сухоклія) — річка в Україні, в межах Компаніївського та Бобринецького районів Кіровоградської області. Права притока Інгулу (басейн Південного Бугу).
Зміст |
[ред.] Опис
Довжина 58 км. Площа водозбірного басейну 983 км². Похил 2,0 м/км. Долина широка, рівнинного характеру. Річище завширшки до 5 м. В середній течії трапляються виходи докембрійських порід (граніти та гнейси). Є багато ставків, а також Криничуватське, Софіївське та Долилівське водосховища. Використовується на господарські потреби, риборозведення, зрошування. Цікаві у рекреаційному відношенні урочища Розлитий Камінь та Перелосне.
[ред.] Розташування
Річка бере початок біля с. Семенівки. Тече переважно на південний схід, впадає до Інгулу на південь від села Степанівки.
[ред.] Про назву річки
Сугоклія вперше згадується 1697 року. Назва тюркського походження, гадають, від давньотюркського «сайгак, дика коза»; давньотюркського «місце, де багато сайгаків (сугаків)», увійшло в українську апелятивну лексику: сайга — сугак — дика коза. За свідченням Боплана, в XVII ст. у степах України водилося багато сугаків.[1]
[ред.] Притоки
Праві: Осикувата.
Ліві: Сугоклія-Комишувата.
[ред.] Населені пункти
Над річкою розташовані такі населені пункти (від витоків до гирла): Семенівка, Нечаївка, Софіївка, Полум'яне, Бобринець, Піщане, Олексіївка, Сугокліївка, Степанівка.
[ред.] Примітки
[ред.] Література
- «Каталог річок України» — Видавництво АН УРСР, Київ, 1957.
- Географічна енциклопедія України: в 3-х томах / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська радянська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989.
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985., том 11, книга1, К., 1984, стор. 41.
