Сульфадоксин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сульфадоксин
Систематична назва (IUPAC)
4-Amino-N-(5,6-dimethoxy-4-pyrimidinyl)benzenesulfonamide
Ідентифікатори
Номер CAS 2447-57-6
Код ATC J01EQ13
PubChem 17134
DrugBank DB01299
Хімічні дані
Формула C12H14N4O4S 
Мол. маса 310,33 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 95-100%
Метаболізм гепатичний
Період напіврозпаду 4-8 діб
Виділення нирковий
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

?

Лег. статус
Шляхи введення перорально,в/в

Сульфадокси́н — синтетичний антибактеріальний препарат з групи сульфаніламідних препаратів для перорального та парентерального застосування.

Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]

Сульфадоксин — синтетичний препарат з групи сульфаніламідних препаратів тривалої дії. Препарат має бактеріостатичну дію, що полягає у порушенні синтезу мікрооргазмами фолієвої кислоти та блокуванні засвоєння мікроорганізмами параамінобензойної кислоти. До препарату чутливі наступні збудники: малярійний плазмодій, якій спричинює тропічну мадярію, токсоплазма, пневмоцисти. Клінічне значення активності препарату до інших збудників незначне.

Фармакодинаміка[ред. | ред. код]

Сульфадоксин повільно всмоктується в шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація в крові досягається протягом 4 годин. Біодоступність препарату становить 95—100 %. Препарат створює високі концентрації в більшості тканин і рідин організму. Сульфадоксин проходить через гематоенцефалічний бар'єр. Препарат проходить через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується сульфадоксин в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Період напіввиведення препарату складає в середньому 184 години (120—200 годин). Виводиться препарат з організму переважно нирками, при порушенні функції нирок спостерігається кумуляція препарату в організмі.

Показання до застосування[ред. | ред. код]

Сульфадоксин застосовують для лікування хлорохінорезистентної малярії (у поєднанні з піріметаміном),[1] лікування токсоплазмозу та лікування пневмоцистної пневмонії (у поєднанні з піріметаміном).

Побічна дія[ред. | ред. код]

При застосуванні сульфадоксину можливі наступні побічні ефекти:

Протипокази[ред. | ред. код]

Сульфадоксин протипоказаний при підвищеній чутливості до сульфаніламідних препаратів та інших похідних сульфонів, захворюваннях крові, захворюваннях печінки, вагітності та годуванні грудьми, дітям до 2-х місяців.

Форми випуску[ред. | ред. код]

Сульфадоксин разом із піріметаміном входить до складу комбінованого препарату «Фансидар» (піріметамін/сульфадоксин), що випускається у вигляді таблеток по 0,025 г піріметаміну та 0,5 г сульфадоксину та у вигляді ампул по 2,5 мл, що містять 0,025 г піріметаміну та 0,5 г сульфадоксину.

Застосування у ветеринарії[ред. | ред. код]

Сульфадксин застосовується у ветеринарії у комбінації з триметопримом для лікування інфекцій, викликаних чутливими до складових препарату збудників, у корів, кіз, овець та свиней. Для ветеринарного використання випускається комбінований препарат у флаконах по 100 мл для внутрішньом'язового застосування, що містить у 1 мл 200 мг сульфадоксину та 40 мг триметоприму.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]