Сумний Семен Макарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сумний Семен Макарович
Угрюмов Семен Макарович
Біля будинку «Слово»
Псевдонім Семен Сумний
Народився 2 серпня 1897(1897-08-02)
Летичів, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 9 березня 1960(1960-03-09) (62 роки)
Харків, УРСР, СРСР
Поховання Міське кладовище № 2
Громадянство Російська імперіяСРСР СРСР
Національність українець
Діяльність письменник
Alma mater Херсонський державний університет
Жанр оповідання, повість, нарис, фейлетон
Нагороди
Орден Вітчизняної війни II ступеняОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Семе́н Сумни́й, справжнє прізвище Семе́н Мака́рович Угрю́мов (нар. 2 серпня 1897, Летичів — пом. 9 березня 1960, Харків) — український письменник. Член Спілки письменників СРСР (з 1944 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у місті Летичів, повітовому центрі Подільської губернії Російської імперії (нині — районний центр Хмельницької області України) в сім'ї службовців. Українець.

Після Жовтневого перевороту 1917 року пристав до більшовиків, вступив до лав Червоної гвардії у Києві. З 1918 року — у лавах Червоної армії. В роки радянсько-української війни 1918—1921 років партизанив на Поділлі, воював на польському та врангелівському фронтах, був тричі поранений.

У 1924 році закінчив Херсонський інститут народної освіти (ХІНО). По тому працював у школах.

З початком німецько-радянської війни у вересні 1941 року добровільно вступив до лав РСЧА. Військову службу проходив на посадах письменника і кореспондента-організатора у газетах «Сталинское знамя» (38-ма армія), «Коммунист» (226-та стрілецька дивізія), «Сын Родины» (13-та армія), «За счастье Родины» (38-ма армія), «Красное знамя» (24-та армія). Закінчив війну у званні майора.

Помер 9 березня 1960 року у Харкові, де і похований.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Літературну діяльність почав у 1925 році фейлетоністом первомайської округової газети «Селянська газета», згодом працював фейлетоністом і нарисовцем у газеті «Комуніст» (Харків).

Член літературної організації «Плуг».

Член СП СРСР з 1944 року.

Твори[ред. | ред. код]

Автор близько 20 збірок оповідань, повістей і нарисів:

  • «Шляхом новітнім» (1927)
  • «Вогні Донбасу» (1929)
  • «Переможена земля» (1929, 1931)
  • «Весні назустріч» (1930)
  • «Перший іспит» (1931, у співавторстві з О. Ясним)
  • «Переможена земля»
  • «Хроника села Софиевки» (1936)
  • «Над Дніпром» (1938)
  • «Молодість Тесленка» (1940, 1949)
  • «В Карпатах» (1945)

та інших.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ступеня (27.06.1945), двома орденами Червоної Зірки (30.03.1943, 29.01.1944) та медалями.

Література[ред. | ред. код]