Сун Інсін

Сун Інсін
Малюнок з «Тянь гун кай у»
Народився	1587 м.Ічунь повіту Фенсінь, сучасна провінція Цзянсі
Помер	1666
Підданство	Династія Мін
Національність	китаєць
Інші імена	Сун Чанген
Діяльність	вчений, державний діяч

Сун Інсін (宋应星, 1587 — 1666) — китайський вчений-енциклопедіст та мислитель часів династії Мін.

Життєпис

Народився у 1587 році у м. Ічунь повіту Фенсінь, сучасна провінція Цзянсі. Його дід Сун Цзін перед смертю очолював цензорат (1546–1547), старший брат Сун Іншен у 1615 році, як і Сун Інсін, що отримав середній вчений ступінь цзюйжень, був очільником м. Гуанчжоу. Сун Інсін шість разів брав участь у столичних іспитах в Пекіні на вищий вчений ступінь, але так і не став цзіньши), після чого зосередився на практичних питаннях.

Багато подорожував по країні для збору відомостей про сільське господарство, промисловість, економіку і політику. У 1635–1638 роках викладав у школі повіту Фен'ї (Цзянсі). У 1638 році його призначено судовим інтендантом округу Тінчжоу (Чантін) провінції Фуцзянь, де прослужив до 1640 року.

З 1641 року керував округом Бочжоу, сучасна провінція Аньхой. Після повалення маньчжурами династії Мін у 1644 році відійшов від справ і вдома вів життя відлюдника. Помер у 1666 році.

Наукова діяльність

Економіка

Сун Інсіна пропонував реформи для запобігання кризи у суспільстві. На його думку, багатство створюється продуктивними силами і гроші не повинні бути його мірилом. Суспільство досягне благоденства при більшому виробництві товарів споживання. У деяких положеннях він збігався з ідеями Адама Сміта.

Природознавство

Сун Інсін пояснюв походження та існування всіх речей за допомогою теорії Великої порожнечі єдиної субстанції — пневми і структурують її в тілесні форми сил інь—ян і п'яти елементів (стихій). Він вказував про подібність між живим і неживим, виходячи з єдності складової їх пневми-ци. Близько підійшов до принципу збереження матерії. Займався вивченням акустики і зауважував, що поширення звуку відбувається за рахунок волноподібної вібрації повітряного середовища.

Астрономія

Сун Інсін писав про постійну природну мінливості небесних об'єктів і критикував традиційну теорію, згідно з якою сонячні затемнення кореллятивно пов'язані з людськими справами.

Тянь гун кай у

Вона являє собою прекрасно ілюстровану енциклопедію з трьох цзюаней і 18 глав (пянь). Вона включає 123 забезпечених пояснювальним текстом дереворізів і 33 розділів з детальним описом сільського господарства, ремесел і промислів: вирощування зерна, шовківництва, ткацтва, фарбування, видобутку солі, виробництва цукру, рослинної олії і вина, керамічного і фарфорового виробництва, обробки нефриту та металургії, виготовлення паперу і чорнила, видобутку вугілля, суднобудування і проч. Багато уваги приділено технічним досягненням, і фактичним даним про металах, солях, глинах, вапняках, галуні, ін. видам виробничої сировини, а також усього, що пов'язане з розвідкою, гірською промисловістю і методами переробки корисних копалин.

Твори

Написав більше десятка книг, з яких збереглися лише п'ять: «Е і» («Неофіційні обговорення»), «Лунь ці» («Судження про пневме-ці»), «Тань тянь» («Бесіди про небо»), «Си лянь ши» («Поема про задуми та жаль») і «Тянь гун кай у» («Розкриття природних речей, явлені небом», (інший переклад — «Використання дарів неба (природи)»). Перша створена у 1636 році, решта — у 1637 році. Втрачені такі твори, як фонологічний «Хуа інь гуй чжен» («Повернення до правильного зображенню звуків»), «Мей лі цзянь» («Пояснення великої користі»), «Чжи янь ши чжун» («Десять хитромудрих промов»).

Джерела

• Lu Lien-chê. Sung Ying-hsing // Eminent Chinese of the Ch'ing Period / Ed. By A.W. Hummel. Vol. 2. Washington, 1944, p. 690.