Супервулкани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Супервулкан Тоба.

Супервулкани — вулкани з Індексом вулканічної активності VEI = 6-8, висота хмар — 25 км і більше.

Загальний опис[ред.ред. код]

Супервулкани створюють кальдери, — їх виявлено на Землі понад 20 у Північній Америці, Південній Америці, Італії, Індонезії, Філіппінах, Японії, Новій Зеландії, Єллоустонська кальдера, Кальдера долини Лонг, Ла-Гаріта-Кальдера, Місема-Кальдера, Таупо, Тоба, Церро Галан, Пакана-Кальдера та ін.

Найбільшим на Землі за останні 25 мільйонів років вважають виверження вулкану Тоба на Суматрі в Індонезії, яке глобально вплинуло на атмосферу і клімат планети. Сталося воно у пізньому плейстоцені (73500 ± 3500 років тому). Кальдера, в якій сьогодні розташоване озеро Тоба, має 100 км в довжину і 30 км в ширину, найбільша глибина – 505 м. Відклади попелу виявлені у кернах з дна Індійського океану, Південно-Китайського моря і на Суматрі – разом близько 2800 куб. км. Виверження Тоби привело до «вулканічної зими» і суттєвих змін флори і фауни на планеті. Популяції різних тварин і людини пройшли етап різкого скорочення внаслідок цих змін – так званий «ефект пляшкового горла», коли популяція зменшується до критичної межі (оціночно на Землі залишилося тоді всього 10-15 тис. людей).

Сьогодні є імовірність активізації Єллоустонського супервулкану в США. Кальдера вулкану розташована на північному заході шт. Вайомінг. Розмір кальдери – 55 х 72 км. Останні 17 млн років відбулося як мінімум 12 вивержень супервулкану з найвищим Індексом вулканічної активності VEI = 8. Загалом же за останні 17 млн років сталося мінімум 142 виверження, які і сформували сучасну надкальдеру. Його можлива активність на рівні VEI = 5-8 – глобальна катастрофа, яка негативно вплине на всю людську цивілізацію. Див. також вулкани, вулканізм.

Приклади супервулканів[ред.ред. код]

  • У пізньому плейстоцені (73500 ± 3500 років тому) відоме виверження вулкана Тоба на Суматрі в Індонезії глобально вплинуло на атмосферу планети і клімат. Відклади попелу виявлені у кернах з дна Індійського океану, Південно-Китайського моря. Відклади попелу в Індійському океані оцінюються в 800 км³ твердої породи, піропластичні потоки на Суматрі — в 2000 куб.км, висота еруптивних хмар Тоби — 32 ± 5 км. Магнітуда сплеску вмісту сірки у льодовиках Гренландії від виверження Тоби — найбільша за останні 110 000 років. Rampino і Self та Rampino і Ambrose (2000) прийшли до висновку, що кліматичні ефекти Тоби привели до «вулканічної зими» і суттєвим змінам флори і фауни на планеті. Популяції різних тварин і людини пройшли етап різкого скорочення внаслідок цих змін — так званий ефект пляшкового горла.

Частота виверження супервулканів[ред.ред. код]

Decker (1990) висунув і обгрунтував гіпотезу, згідно з якою частота супервулканів з VEI = 8 становить 50 000 років.

Виверження Йєллоустоунської кальдери протягом останніх 2 млн років включали 3 супервиверження.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]