Супервулкани
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Супервулкани — вулкани з Індексом вулканічної активності VEI = 6-8, висота хмар - 25 км і більше.
Супервулкани створюють кальдери, — їх виявлено на Землі понад 20 у Північній Америці, Південній Америці, Італії, Індонезії, Філіппінах, Японії, Новій Зеландії.
Зміст |
Приклади супервулканів [ред.]
- У пізньому плейстоцені (73500 ± 3500 років тому) відоме виверження вулкану Тоба на Суматрі в Індонезії глобально вплинуло на атмосферу планети і клімат. Відклади попелу виявлені у кернах з дна Індійського океану, Південно-Китайського моря. Відклади попелу в Індійському океані оцінюються в 800 куб.км. твердої породи, піропластичні потоки на Суматрі - в 2000 куб.км., висота еруптивних хмар Тоби - 32 ± 5 км. Магнітуда сплеску вмісту сірки у льодовиках Гренландії від виверження Тоби - найбільша за останні 110 000 років. Rampino і Self та Rampino і Ambrose (2000) прийшли до висновку, що кліматичні ефекти Тоби привели до «вулканічної зими» і суттєвим змінам флори і фауни на планеті. Популяції різних тварин і людини пройшли етап різкого скорочення внаслідок цих змін - так званий ефект пляшкового горла.
Частота виверження супервулканів [ред.]
Decker (1990) висунув і обгрунтував гіпотезу, згідно з якою частота супервулканів з VEI = 8 становить 50 000 років.
Виверження Йєллоустоунської кальдери протягом останніх 2 млн років включали 3 супервиверження.
Див. також [ред.]
- Єллоустонська кальдера
- Кальдера долини Лонг
- Ла-Гаріта-Кальдера
- Місема-Кальдера
- Таупо (озеро)
- Тоба
- Серро-Галан
- Флегрейські Поля
