Суперлятив

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Суперлятив, найвищий ступінь вияву ознаки (серед трьох і більше осіб, речей чи понять), вираженої якісним прикметником чи утвореним від нього прислівником (найгарніший з-поміж усіх). Суперлятив утворюється префіксом най-, доданим до вищого ступеня (компаративу), або аналітично словоскладенням (найбільш західній). Безвідносно інтенсивну появу ознаки показує так званий елятив (прегарний, дуже гарний, народномовні: гарний-гарний, такий гарний, гарнісінький, гарнюсінький). Архаїчні церковно-слов'янські форми суперлятиву вживаються ще у шанобливому звертанні до духовних осіб (всечесніший, всесвітліший, блаженніший, священніший).


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Література[ред.ред. код]