Сура Аль-Араф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сура Аль-Араф, (араб. سورة الأعراف‎, Загорожі або перепони) — сьома сура Корану. Мекканська сура, що містить 206 аятів.

Ця сура хронологічно та змістовно тісно пов’язана з попередньою. Вона роз’яснює вчення про одкровення та духовну історію людства на прикладах, починаючи від Адама. Потім викладається історія пророків і життя Муси аж до часів пророцтва Мухаммеда, який доповнює одкровення Аллаха.

Тема сур Аль-Анам та Аль-Араф одна — сповідання віри. Якщо шоста сура Корану полемізує з тодішніми арабами-язичниками, то сура Аль-Араф висвітлює цю тему на основі довгої історії людства. У ній не просто переказується ця історія, але зображується у вигляді боротьби проти невігластва.

Короткий зміст[ред.ред. код]

У історії Адама та Ібліса проявляється протилежність добра та зла. Гординя породжує непокірність, і ревнивий бунтівник вводить у спокусу людину, яка все ще перебуває у своєму природному стані, але вже була попереджена про можливість обману та різного роду небезпек (1-31).

Якщо попередження не береться до уваги, то за ним йде повідомлення про майбутнє покарання. Про гідність, дари та світ для праведних йдеться у описах майбутнього життя та свідченнях влади та доброти Аллаха в нашому видимому світі (32-58).

Історія Нуха й потопу, історія Худа, Саліха, Лута та Шуайба вчать усіх, що напучення пророків завжди відкидалися. Та пізніше істина перемогла, а зло було знищене, бо задум Аллаха не може бути не виконаним (59-99).

Подібне оповідається й про Мусу. Не лише про його боротьбу з Фірауном, але й про підготовку його служіння та конфлікт із власним непокірним народом. Вже від часів Муси були вказівки про появу пророка, що не вмітиме читати і писати (100-157).

Народ Муси постійно відходив від даного йому закону та порушував союз з Аллахом, за що був розсіяний по усій землі (158-171).

Діти Адама розмножились, та багато з них відкинули істину і поступово йдуть до загибелі, не розуміючи причини цього. Праведні слухають послання Аллаха та сумирно покланяються йому (172-206).

Джерела[ред.ред. код]


Попередня сура:
Сура Аль-Анам
Сура 7 Наступна сура:
Сура Аль-Анфаль
Арабський текст

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114