Сурикат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сурикат
Suricata.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижаки (Carnivora)
Підряд: Кішкоподібні (Feloidea)
Родина: Мангустові (Herpestidae)
Рід: Сурикат (Suricata)
(Desmarest, 1804)
Вид: Сурикат
Біноміальна назва
Suricata suricatta
(Schreber, 1776)
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 621906
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 37032
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Suricata suricatta
Fossilworks: 232149[1]К:Википедия:Статьи с источниками из ВикиданныхК:Википедия:Статьи с неоформленными источниками из Викиданных 232149[1]К:Википедия:Статьи с источниками из ВикиданныхК:Википедия:Статьи с неоформленными источниками из Викиданных

Сурикат, чи сурикатка (Suricata suricatta) — це ссавець, представник ряду хижаків із родини мангустових (Heprestidae = Viveridae). Сурикати живуть у всіх частинах пустелі Калахарі і південній Америці. Проживає в наступних країнах: Ангола, Ботсвана, Намібія, Південна Африка. Середня тривалість життя сурикатів становить 12—14 років. Найвідоміший сурикат - Ясьок(проживає в Північній Україні)

Зовнішня морфологія[ред.ред. код]

Довжина голови й тіла: 250—350 мм, хвіст: 175—250 мм. Забарвлення жовтувато-сіро-сиве. Голова майже біла, вуха чорні, хвіст жовтуватий з чорним кінчиком. Шерсть довга і м'яка, а підшерстя темно рудого кольору. Тіло досить струнке. Передні ноги мають дуже довгі, сильні кігті. Самки мають шість молочних залоз.

Поведінка[ред.ред. код]

Деякі сурикати живуть в гірських районах, захистками для них у цьому випадку є невеликі скелясті печерки. Як риючі тварини, сурикати риють нори в кам'янистому ґрунті Калахарі або користуються залишеними норами африканської земляної білки. Розмноження паразитів в норі призводить до того, що сурикатам властива часта зміна осель, при цьому нове поселення може виявитися за 1—2 км від старого. Сурикати ведуть денний спосіб життя, в теплий день вони гріються на сонці. В їжі віддають перевагу комахам, а також зміям, ящіркам, павукам, багатоніжкам і скорпіонам, до отрути останніх сурикати мають імунітет. Як високоорганізовані тварини, сурикати об'єднуються в колонії, що складаються з двох-трьох сімейних груп по 20—30 особин. Проте, деякі суперсім'ї мають по 50 представників або й більше. Кланам сурикатів властива ворожнеча за території, на «межі» яких відбуваються битви, які нерідко закінчуються плачевно: при захопленні нори, в якій знаходилися дитинчата ворогуючого клану, вони будуть вбиті. День сурикати починають з очищення свого житла, потім виходять на полювання, опівдні відпочивають в тіні, після чого знову виходять на пошуки їжі, повертаючись в нору до заходу сонця. Для «розмов» сурикати використовують 10 звукових поєднань, при цьому їх мова складається з 20 «слів». Деякі сурикати придатні для утримання в будинку, їх відносять до тварин, які найстійкіші до хвороб.

Відтворення[ред.ред. код]

Вагітність триває 77 днів, можливо менше, у дикій природі народжується від 2 до 5, найчастіше 3,4 дитинчат, які важать 25—36 гр., їхні очі відкриваються на 10—14 день, від молока відлучаються на 7—9 тиждень. Статева зрілість настає в однорічному віці.

Джерела[ред.ред. код]