Соціальний контракт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Соціальний контракт або суспільний договір — теорія, за якою люди віддають частину своїх суверенних прав уряду держави або іншому органу влади для того, щоб підтримувати порядок у суспільстві, тобто згода тих, ким правлять, на певні правила, за якими здійснюється правління. Серед визначних прихильників теорії суспільного договору були філософи Томас Гоббс, Джон Локк, Жан-Жак Руссо та інші.

Теорія суспільного договору закладає основу історично важливій концепції того, що законна державна влада повинна будуватися на згоді підданих. Теорія виходить із міркувань про так званий «природний стан» людини поза рамками впорядкованого суспільства, коли її дії обмежені тільки сумлінням та опором інших. Починаючи з такої вільної несуспільної людини, прихильники теорії суспільного договору намагаються пояснити, чому людині вигідно добровільно поступитися повною свободою задля переваг життя при політичному порядку.

Прихильники теорії суспільного договогу приходили до різних висновків щодо бажаного політичного порядку. Гоббс ратував за авторитарну монархію, Локк за ліберальну монархію, а Руссо за ліберальну республіку.

Теорія суспільного договору була використана при написанні Декларації незалежності США.

Література[ред.ред. код]

  • Ankerl, Guy. Toward a Social Contract on a Worldwide Scale. Geneva: ILO, 1980, ISBN 92-9014-165-4.