Суспільний договір

Суспі́льний до́гові́р [1] — договір, що укладається відповідно до закону між територіальною громадою та органами місцевого самоврядування і встановлює умови та порядок управління об'єктами права комунальної власності, їх охорони та відновлення, а також обсяг повноважень і відповідальність органу місцевого самоврядування як розпорядника.

Відповідно до проекту закону про суспільну власність в Україні:[2]

Метою суспільного договору є захист майнових та інших інтересів Українського народу в особі територіальної громади.

Предметом суспільного договору є згода членів територіальної громади стосовно надання повноважень органам місцевого самоврядування щодо управління об'єктами права комунальної власності в обсязі, визначеному законом та суспільним договором.

Сукупність укладених суспільних договорів у всіх адміністративно-територіальних одиницях України формує солідарний механізм делегування територіальним громадам від імені Українського народу права розпорядження об'єктами права суспільної власності.

Суб'єктами суспільного договору є: територіальна громада, яка доручає управління об'єктами права комунальної власності органам місцевого самоврядування та органи місцевого самоврядування, які приймають на себе відповідні зобов'язання.

Суспільний договір повинен містити:

1) назву договору;

2) місце та дату укладення;

3) назву та реквізити виконавчого органу місцевого самоврядування;

4) точний перелік об'єктів права комунальної власності.

Суспільний договір повинен встановлювати:

1) структуру органів місцевого самоврядування, що здійснюють управління об'єктами права комунальної власності;

2) зміст повноважень щодо управління об'єктами права комунальної власності;

3) обов'язки органів місцевого самоврядування щодо управління об'єктами права комунальної власності;

4) фінансові умови щодо управління об'єктами права комунальної власності;

5) обсяги та порядок розподілу коштів, що надходять від користування об'єктами права комунальної власності між бюджетами різних рівнів та суспільними фондами споживання, що встановлюються відповідно до закону;

6) порядок затвердження основних показників місцевого бюджету і звіту про їх виконання;

7) рівень громадянського забезпечення в межах адміністративно — територіальної одиниці;

8) умови та порядок здійснення природозахисних та відновлювальних заходів.

Окрім зазначених, суспільний договір може містити інші розділи, що стосуються обов'язків та повноважень органів місцевого самоврядування щодо управління об'єктами права комунальної власності.

Підготовка проекту суспільного договору здійснюється виконавчим органом місцевого самоврядування.

Суспільний договір не може розширювати повноваження органів місцевого самоврядування, надані їм законом.

Суспільний договір є дійсним, якщо він затверджений місцевим референдумом.

Суспільний договір укладається безстроково.

Після укладення суспільного договору до нього можуть вноситися зміни і доповнення в поряду, встановленому для укладення суспільного договору.

Варіант. Суспільний договір. Прописаний ряд нормативних положень, громадянських прав і суверенітету української нації для забезпечення його життєдіяльності і його держави за принципом загальної згоди, що ТАК Є. Невиконання Суспільного договору є моральною категорією людини. Конституція. Прописаний, затверджений і встановлений ряд нормативних положень життєдіяльності української держави і українського народу які є обов'язковими до виконання всіма гілками влади, урядом, народом і людиною. Конституція спирається на Суспільний договір. Невиконання Конституції є кримінальною відповідальністю. Дивись: http://sd.org.ua/news.php?id=21116 О. М. Пальченко, м. Краматорськ Проект — Україна, або Великий Суспільний Договір створення нової України