Сутра Серця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сутра Серця Досконалої Мудрості (санскр. प्रज्ञपारमिता हॄदयसूत्र, Prajñā-pāramitā-hṛdaya Sūtra, кит. 般若心経, яп. はんにゃしんぎょう) — сутра буддизму Махаяни, що роз'яснює ідеї пустоти і мудрості.

Назви[ред.ред. код]

Санскрит:

  • प्रज्ञापारमिताहृदयसूत्र Prajñāpāramitā Hṛdaya Sūtra

Китайською:

  • 般若波羅蜜多心經 Bōrĕbōluómìduō Xīnjīng

Корейською:

  • 반야심경 Banya Simgyeong

Японською:

  • 仏説摩訶般若波羅蜜多心経
  • 摩訶般若波羅蜜多心経 Maka Hannyaharamita Shingyō
  • 般若波羅蜜多心経
  • 般若心経
  • 心経

В'єтнамською:

  • Bát Nhã Ba La Mật Đa Tâm Kinh

Тайською:

  • ปรัชญาปารมิตาหฤทัยสูตร

Тибетською:

  • sNying mDo or shes rab snying po'i mdo


Основні відомості[ред.ред. код]

Становлення буддизму[ред.ред. код]

Буддизм був заснований 2500 років тому індійським принцом Готамою Сіддхартхою з роду Шак'я. У 29 років він полишив батьківський дім, став аскетом і за шість років виснажливих тернувань та медитацій досяг просвітлення[1]. Подальше життя Готама присвятив проповідуванню свого вчення і помер у 80 років, увійшовши у нірвану[2]. Його вважають історичним буддою[3].

Вчення Готами стало однію з універсальних світових релігій. У ньому будда був не трансцедентльним і абсолютним об'єктом поклоніння на кшалт Бога в християнстві чи ісламі, а звичайною особою, яка досягла просвітлення.[4]. Готама навчав, що будь-яка людина здатна досягти просвітлення і має можливість стати буддою.

Буддистський канон[ред.ред. код]

У Готами було багато послідовників. Він повчав їх, відповідаючи на питання залежно від здібностей і рівня слухача.[5]. Через це його вчення розділилося згодом на багато шкіл.

Після смерті Готами буддистську громаду очолив його учень Махакаш'япа, який задля її укріплення провів перший собор з 500 учнями-монахами аби упорядкувати вчення покійного наставника. Учень Ананда, який найбільше спілкувався з Готамою, по пам'яті відновив його проповіді у формі сутр, а учень Упалі — дисциплінарні правила общини у формі правил-обітів. Учасники зборів визнали їх правомірними і уклали сутровий і дисциплінарний канони. Проте ці канони не були записані, зважаючи на давньоіндійську традицію усної передачі релігійних і філософських знань.

Вперше буддистське вчення було зафіксоване на письмі у 1 столітті до н. е. Найбільш раннім зразком священного писання стала сутра Агама. Згодом з'явилися інші тексти сутр, які поступово коментувалися і систематизувалися. Ці коментарі були зібрані у окремий теоретичний канон. Разом із сутровим і дисциплінарним канонами він склав три зводи священних буддистьких текстів тріпітака.

Утворення шкіл[ред.ред. код]

У 3 столітті до н. е., через 100 років після смерті Готами, на другому соборі буддистська община розкололася на дві групи. В результаті подальших поділів утворилося близька двох десятків окремих шкіл. Серед них однією з найвпливовіших була школа сарвастівади, яка проповідувала реальність та незмінність явищ. Її послідовники активно займалися класифікацію сутр і складанням теорії буддизму.

На початку 1 століття цій школі протистояла нова течія будизму махаяна — «Велика колісниця». Її представники називали течію опонентів хінаяною — «Малою колісницею», заперечуючи її постулати та елітарність. Махаяністи наполягали на реальності пустоти, тобто відсутності власної природи явищ через їх мінливість і взаємопов'язаність. Течія махаяни складалася з багатьох шкіл, які поділялися на дві основні групи — мадх'ямаку і йогачару.

Махаяністський звід «Сутра мудрості»[ред.ред. код]

Серед представників течії махаяни було мало ченців-професіоналів, які могли передавати основи буддистського вчення. Для подолання проблеми махаяністи вирішили порушити індійське табу на записування сутр і почали укладати власний письмовий канон на їх основі. Його, передача, переписування, читання і дарування стали вважатися добродійними вчинками у махаяністському буддизмі. Така практика сприяла збільшенню сутр і їх розростанню.

Основні махаяністьскі зводи сутр поділяються на три періоди: ранній (100 до н. е. — 200), середній (300400) і пізній (5001203). Вони охоплюють час існування буддизму в Індії до його нищення. Найстаріший з цих зводів є звід «Сутр мудрості». У ньому записані чотири основіні проповіді Готами, а також інформація про шіснадцять буддистських соборів. Сам звід складається з багатьох окремих сутр, провідною ідеєю яких є досягнення праджня-парміти — «досконалої мудрості Будди». Ця мудрість — стан просвітлення особи, розуміння того, що усі явища є пустими, мінивими і взаємопов'язаними.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Японською: дзьодо (成道)
  2. Японською: нюнехан, нюмецу (入涅槃, 入滅)
  3. Японською його шанобливо називають Шакья-муні-сесон (釈迦牟尼世尊, «Шановний пан святий з роду Шакья»)
  4. Окрім будди Готами в буддизмі шанували багато інших будд та святих.
  5. Цей метод називається у буддизмі «надавання ліків відповідно до хвороби». Японською: обьо-йояку (応病与薬).

Джерела[ред.ред. код]

Переклади[ред.ред. код]

Англійською

Російською

Література[ред.ред. код]

Англійською

Китайською

  • 林光明編著,《心經集成》,2000,嘉豐出版社,ISBN 957-98985-4-5
  • 釋東初著,《東初老人全集之四、般若心經思想史》,1985,東初出版社
  • 談錫永編著,《心經內義與究竟義》,2005,台北,全佛文化,ISBN 957-2031-72-4

Німецькою

  • Taisen Deshimaru Roshi: Hannya-shingyô. Das Sutra der Höchsten Weisheit. Kristkeitz, Heidelberg-Leimen 2002, ISBN 3-932337-20-4
  • Thich Nhat Hanh: Mit dem Herzen verstehen. 7. Aufl. Theseus, Berlin 2000, ISBN 3-89620-139-5
  • Dalai Lama: Der buddhistische Weg zum Glück. Das Herz-Sutra. Barth, Frankfurt a.M. 2004, ISBN 3-502-61138-6
  • Agetsu Wydler Haduch: Das Herz-Sutra = Maka hannya haramita shingyo. 4. Aufl. Zentrum für Zen-Buddhismus, Zürich 2001, ISBN 3-9521915-6-6
  • Geshe Rabten: Essenz der Weisheit. Ein Kommentar zum Herzsutra. Dharma edition, Hamburg 1990, ISBN 3-927862-06-1
  • Kelsang Gyatso: Herz der Weisheit. Die essentiellen Weisheitslehren Buddhas. Tharpa, Zürich 1997, ISBN 3-908543-13-4

Японською

  • 涌井和 『般若心経を梵語原典で読んでみる -サンスクリット入門-』 明日香出版社、2002年、ISBN 4-7569-0618-4
  • 山中元 『サンスクリット文法入門 -般若心経、観音経、真言を梵字で読む-』 国際語学社、2004年、ISBN 4-87731-217-X
  • 福井文雅 『般若心経の歴史的研究』 春秋社、1987年。ISBN 4-393-11128-1
  • 福井文雅 『般若心経の総合的研究:歴史・社会・資料』 春秋社、2000年。ISBN 4-393-11204-0
  • ジャン・ナティエ著、工藤順之・吹田隆道訳 「般若心経は中国偽経か?」『財団法人三康文化研究所年報』第37号、2006年。

Посилання[ред.ред. код]