Суфанувонг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Суфанувонг
Суфанувонг
Принц Суфанувонг на поштовій марці

Emblem of Laos.svg 1-й Президент Лаоської Народно-Демократичної Республіки Flag of Laos.svg
Час на посаді:
2 грудня 1975 — 15 серпня 1991
Попередник посаду запроваджено
Наступник Кейсон Фомвіхан

Командувач Лаоської армії звільнення та оборони Flag of Laos (1952-1975).svg
Час на посаді:
30 жовтня 1945 — 21 березня 1946

Головнокомандувач збройними силами уряду "Вільний Лаос" Flag of Laos (1952-1975).svg
Час на посаді:
1946 — 16 травня 1949

Народився 13 липня 1909(1909-07-13)
Луангпрабанг, Французький Індокитай
Помер 19 січня 1995(1995-01-19) (85 років)
В'єнтьян, Лаос
Політична партія Народно-революційна партія Лаосу
Батько принц Бунхонг
Мати Мом Кхам Уане
Дружина Ле Тхі Кунам
Діти 11 дітей


Принц Суфанувонг (лаос. ເຈົ້າສຸພານນະວົງ, 13 липня 1909, Луангпрабанг, Французький Індокитай, тепер Лаос - 9 січня 1995 року, В'єнтьян, Лаос). - політичний і державний діяч Луанг-Прабангу (з 1945 року - Лаосу). Племінник короля Лаосу Сісаванга Вонга і зведений брат принца Суванни Фуми, прем'єр-міністра королівського уряду. Перший президент Лаоської Народно-Демократичної Республіки.

Біографія[ред.ред. код]

Походження[ред.ред. код]

Принц Суфанувонг народився 13 липня 1909 року в місті Луангпхабанг, столиці Королівства Луангпхабанг, що входило до складу французького протекторату Лаос, нещодавно включеного до Індокитайського союзу, і був молодшим з 22 синів принца Бунхонга, останнього короля Луангпхабангу.[1] Його єдинокровні брати - Суванна Фума та Петсарат були народжені жінками королівського роду. Його мати, Мом Кхам Уане, була незнатного походження.

Освіта та робота в інженерній галузі[ред.ред. код]

У 1930 роках Суфанувонг, як член королівської родини, став одним з небагатьох лаосців, що отримали європейську освіту. Спочатку він вчився в коледжі Альбера Сарро у Ханої (В'єтнам)[2], а потім поїхав до Франції, де до 1937 року пропрацював у доках портів Гавр та Бордо. Там, за словами Суфанувонга, що уникав називати себе комуністом, він вперше познайомився з марксистським вченням[3]. Після цього Суфанувонг вчився і закінчив Паризьке Вище технічне інженерне училище.[4] Тоді ж він брав участь у акціях французького Народного фронту.

1939 року Суфанувонг повернувся у Французький Індокитай, отримав призначення до департаменту громадських робіт в прибережному місті Нячанг (Центральний В'єтнам) та одружився на дочці в'єтнамського чиновника, що надав йому протекцію. Працював інженером у технічних службах В'єтнаму та Лаосу на будівництві шляхів і мостів. Під час японської окупації Лаосу 1941-1945 зблизився з національно-патріотичними силами, що створили рух "Лао Іссара" ("Визволення Лаосу").[5] Роки, проведені у Нячанзі значною мірою визначили позиції Суфанувонга, який сприйняв ідею того, що Лаос, який не має виходу до моря, може стати незалежним тільки в союзі з В'єтнамом.[6] У Вєтнамі він в решіт решт став послідовником Хо Ши Міна та приєднався до комуністичного руху Індокитаю, брав участь у Серпневій революції, особисто зустрічався з Хо Ши Міном.[7]

Боротьба проти Франції (1945-1946)[ред.ред. код]

На початку жовтня 1945 року Суфанувонг з групою прибічників повернувся до Лаосу та розмістився у місті Такек. Звідти його група встановила зв'язок з комітетом "Лао Іссара" ("Вільний Лаос") у місті Саваннакхеті. 8 жовтня 1945 року, після переговорів, Суфанувонг очолив розширений рух "Лао Іссара", почесним головою якого було обрано його єдинокровного брата, антифранцузьки налаштованого прем'єр-міністра Лаосу принца Петсарата.[8]

12 жовтня 1945 року було проголошено незалежну Лаоську державу "Патет Лао" ("Країна Лао"). 20 жовтня 1945 року Суфанувонг увійшов до уряду Патет Лао принца Кхаммао, сформованого у Вєтняні всупереч волі короля після вимушеної відставки принца Петсарата. Суфанувонг очолив міністерства закордонних справ та оборони Патет Лао і став головнокомандувачем Збройних Сил новопроголошеної держави - Лаоської армію визволення та оборони.[9] Під його керівництвом на півдні Лаосу було створено національні комітети, які приєдналися до руху "Лао Іссара" та визнали державу Патет Лао.

Суфанувонг командував Лаоською армією визволення та оборони у вирішальній битві з французьким експедиційним корпусом біля міста Такек 21 березня 1946 року. Використовуючи авіацію та артилерію, французька армія нанесла поразку погано навченим та майже беззбройним лаосцям. Принца Суфанувонга було важко поранено та переправлено через річку Меконг до Тайланду.[10]

В еміграції у Тайланді (1946-1950)[ред.ред. код]

У Тайланді Суфанувонг входив до складу уряду руху "Лао Іссара" ("Визволення Лаосу") в екзилі в якості міністра закордонних справ, оборони та головнокомандувавча збройними силами[11], керував створення центрів підготовки партизанських загонів для збройної боротьби у Лаосі. Він витспав за рішуче продовження збройної боротьби з колонізаторами у союзі з Демократичною Республікою В'єтнам.

Коли у 1948-1949 роках почали лунати пропозиції замирення з французькою владою та королем Лаосу, Суфанувонг відмовився йти на компроміс з маріонетковим королівським урядом і створив Прогресивну народну організацію, об'єднавши у ній учасників збройної боротьби. 16 травня 1949 року принц Кхаммао та Катай Сасорит виключили Суфанувонга з уряду руху "Лао Іссара", а в жовтні тайландська влада закрила лаоські центри партизанської підготовки.[12] 24 грудня 1949 року частина керівництва руху "Лао Іссара" заявила про саморозпуск руху та початок співпраці з королівським урядом, підконтрольним Франції.[13] Суфанувонг та його прибічники, що залишилися у непримиренній опозиції, не маючи змоги діяти з території Тайланду, вимушені були до початку 1950 року перебазуватися у ті райони Лаосу, де вже йшла партизанська війна.

Перемога і Президентство[ред.ред. код]

Вхід до печери, де Суфанувонг жив 10 років під час другого індокитайського конфлікту

Суфанувонг вів переговори з урядом про мирне урегулювання та 19 листопада 1957 року погодився увійти в коаліційний уряд як міністр планування і гірничого будівництва. Через два роки був заарештований, втік, і 1962 року вдруге увійшов до уряду як міністр економіки і планування. В квітні цього ж року змушений залишити столицю і продовжувати боротьбу на чолі Народно-Визвольної Армії Лаосу.

В наслідок чергового мирного урегулювання увійшов до Тимчасового уряду національної єдності та Національної політичної коаліційної ради, яку очолив. 2 грудня 1975 року монархію мирно скасовано та 3 грудня Суфанувонга обрано першим президентом Лаоської Народно-Демократичної Респубілки. Залишався президентом до 15 серпня 1991 року. Помер 9 січня 1995 року, внаслідок чого у Лаосі оголошено п'ятиденний траур.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Michael Leifer. Prince Souphanouvong. // Independent’s obituary. Tuesday, 17 January 1995
  2. Принц Суфанувонг// Новое Время — 1959 — № 35 — С.31.
  3. New York Times' Souphanouvong Is Dead at 82; Laos Prince Helped Fight U.S. Published: January 11, 1995
  4. В. Головченко. Суфанувонг. // Політична енциклопедія. — Київ, 2012. — С.702. - ISBN 978-966-611-818-2.
  5. В. Головченко. Суфанувонг. // Політична енциклопедія. — Київ, 2012. — С.702. - ISBN 978-966-611-818-2.
  6. Michael Leifer. Prince Souphanouvong. // Independent’s obituary. Tuesday, 17 January 1995
  7. Кожевников В. А. Очерки новейшей истории Лаоса. - М, 1979 — С. 60.
  8. Кожевников В. А. Очерки новейшей истории Лаоса. - М, 1979 — С. 60.
  9. В. Головченко. Суфанувонг. // Політична енциклопедія. — Київ, 2012. — С.702. - ISBN 978-966-611-818-2.
  10. Кожевников В. А. Очерки новейшей истории Лаоса. - М, 1979 — С. 63.
  11. В. Головченко. Суфанувонг. // Політична енциклопедія. — Київ, 2012. — С.702. - ISBN 978-966-611-818-2.
  12. Кожевников В. А. Очерки новейшей истории Лаоса / М. 1979 — С. 70.
  13. В. Головченко. Суфанувонг. // Політична енциклопедія. — Київ, 2012. — С.702. - ISBN 978-966-611-818-2.