Суходільськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Суходільськ
Suhodol gerb.gif
Герб Суходільська
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Луганська область
Район/міськрада Краснодонська міськрада
Код КОАТУУ 4411470700
Засноване 1914 як Верхнє-Дуванне
Статус міста з 1972 року
Населення 21061 (01.01.2013)[1]
Площа 10 км²
Густота населення 2132 осіб/км²
Поштові індекси 94420
Телефонний код +380-06435
Координати 48°21′13″ пн. ш. 39°43′18″ сх. д. / 48.35361° пн. ш. 39.72167° сх. д. / 48.35361; 39.72167Координати: 48°21′13″ пн. ш. 39°43′18″ сх. д. / 48.35361° пн. ш. 39.72167° сх. д. / 48.35361; 39.72167
Водойма ріка Велика Кам'янка
Відстань
Найближча залізнична станція Краснодон
До обл./респ. центру
 - залізницею 65 км
 - автошляхами 50 км
Міська влада
Адреса 94420, Луганська обл., м. Суходільськ, вул. Постишева, 25а
Міський голова Хохлова Тетяна Володимирівна

Суході́льськ (колишня назва — Верхнє-Дуванне) — місто в Луганській області, місто-супутник Краснодона.

Населення — 21061 осіб.(2013)

Географія[ред.ред. код]

Географічні координати Суходільська: 48°21' пн. ш., 39°43' сх. д.

Часовий пояс — UTC+2, з переходом на літній час UTC+3.

Загальна площа міста — 10 км².

Довжина міста Суходільська з півночі на південь — 3 км, зі сходу на захід — 4,3 км.

Місто розташоване в східній частині Донбасу, на відстані 3 км від Краснодона.

Географічно належить до степової зони.

Через місто протікає річка Велика Кам'янка.

Легенда про походження назви міста[ред.ред. код]

Місто Суходільськ колись називалося селищем Дуванне, а мешканці селища досі називають його Дуванкою.

Була станція Верхнєдуванна (зараз станція Краснодон), хутір Верхнєдуванний, Нижнєдуванний, Дуванська ЦЗФ й шахта «Дуванна» № 2.

Звідки пішла назва «Дуванний», можуть пояснити розповіді старожилів. Приблизно в тому місці, де зараз шахта «Суходільська», був шлях, який йшов від Ростова. Ширина його була приблизно 60 м, називали його Ростовським. Тим шляхом йшли отари худоби до Ростова з Луганського, Старобільського, Слав'яносербського й інших повітів. Ростовський шлях існував до 1920-х років.

В той час ще були групи людей, які тікали з глибин Росії на Дон від переслідувань царського самодержавства і скупчувались біля Ростовського шляху й грабували купців і прикажчиків, що поверталися після продажу худоби та продуктів сільського господарства на ростовських ярмарках і базарах. Вони повертались не по одному, а групами, були озброєні, і все ж грабіжникам вдавалося відбити в них крам і гроші. Для цього злодії виставляли вартових на курганах, які були повсюди обабіч шляху. При появі вдалечі обозів вартові умовними сигналами (розмахували прапорцями) передавали звістку про наближення обозів іншим вартовим. Отримавши сигнал про появу обозу, отаман розбійників вивчав з засідки кількість возів, людей, склад охорони та приймав рішення.

Розподіл награбованного майна відбувався у балці, розташованій між теперішніми Суходільською ЦЗФ та шахтою «Суходільською», яка бере початок від хутора Верхньодуванного. Процес розподілу награбованого в тодішніх злодіїв називався «дуванити». Від цього слова й балка була названа «Дуванною».

Історія виникнення міста[ред.ред. код]

До революції на місці сучасного Суходільська був дикий степ донських козаків. Від балки Горілої по лощині, до самого Сіверського Дінця проходила межа між Округом Війська Донського і Малоросією, як тоді називали Україну.

В 1916 році між Харковом і станціями була прокладена залізниця біля якої і виросло село Верхньодуванне. Почалося воно з будівлі станції і декількох бараків, у яких жили залізничники.

Селище Водяне почало заселятися в 1927 році гірниками-пенсіонерами.

У часи масової колективізації 1927–1930 на землях хутора було утворено радгосп «Труд горняка» Сорокінської МТС, до складу якої входило кілька старих куренів. Незабаром у селищі з'явилася механічна майстерня, клуб, їдальня. На початку 1950-х років почалось будівництво ЦЗФ «Верхньодуванської», відкриття шахт, підприємств.

В господарстві було добре розвинуте свинарство. Було дві великі свиноферми.

Також особливу увагу надавалося овочівництву. Площі під картоплю відводилися до 500 гектар. Із зернових культур висівалося жито, озима пшениця, ячмінь, овес.

В господарстві було три трактори «Фордзон» (старі). Основним тяглом були вали і коні. Для молотьби зернових було дві молотарки з локомобілями (паровими).

Надалі у міру розвитку господарства почали закупляти трактори СХТЗ колісні. У довоєнні роки вже були гусеничні трактори і дизельний трактор С-65. Одночасно надходив і тракторний інвентар.

Основною робочою силою по догляду і збиранню врожаю були робочі шахт і міські домохазяйки. Штатні робочі трактористи, доярки і свинарки були, але в дуже недостатній кількості.

Під час війни господарство пережило дві евакуації. Після звільнення району в господарстві не залишилося ні інвентаря, ні с/г машин, ні живого тягла. Навіть в 1945 р. доводилося запрягати в плуги і борони корів, що належать робітникам. Оскільки господарство мало до 5 тисяч орних земель, то для обробки цих площ восени і весною приганяли трактори з інших господарств. Врожайність була дуже низькою. Тільки в 1948 р., коли господарство отримало статус радгоспу, справи пішли добре. У той час радгосп великі площі відводив під баштанні культури. Одержували добрі урожаї кавунів, відправляли по залізниці до Москви, Тули. Мали від цього великий дохід. До ста гектарів висівалося овочів, але картопля залишалася основною культурою. Був повний комплекс інвентаря, від посадочних машин до прибирання і сортування.

Були і роки великої засухи. Доводилося заготовлювати солому для тварин в Краснодарському краї і насилу доставляти в радгосп.

В 1954 сіно заготовляли в Сибіру, обійшлося воно радгоспу понад 1000 рублів за тонну.

1972 року селище Верхньодуванне перейменували на місто Суходільськ.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису 2001 року населення смт становило 23 739 осіб, з них 7,32% зазначили рідною мову українську, 92,38% — російську, а 0,3% — іншу[2].

Економіка[ред.ред. код]

Видобуток кам'яного вугілля (ВАТ «Краснодонвугілля»):

  1. Шахта «Суходільська № 1» (ліквідована)
  2. Шахта «Дуванна»
  3. Шахта імені М. П. Баракова
  4. Шахта «Суходільська-Східна»

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Загальноосвітні навчальні заклади:[3]

  • Суходільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 (вул. Станіславського, 21)
  • Суходільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 14 (вул. Гастелло, 14)
  • Суходільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 17 (вул. Станіславського, 61)

Позашкільні навчальні заклади:[3]

  • Суходільський центр дитячої творчості № 3 (вул. Виставкіна, 31)

Дошкільні навчальні заклади:[3]

  • Дошкільний навчальний заклад № 7 «Колобок» (вул. Гастелло, 4)
  • Дошкільний навчальний заклад № 8 «Сонечко» (вул. Леніна, 25а)
  • Дошкільний навчальний заклад № 36 «Дзвіночок» (кв. Комарова, 36)

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.