Сучасне українське козацтво
Суча́сне украї́нське коза́цтво — сучасні громадські організації в Україні та поза її межами, метою яких є відродження традиційних козацьких цінностей, плекання історичної пам'яті про феномен українського козацтва. Всеукраїнська та міжнародна громадська оборонно-спортивна організація "Українське козацтво".
Історія виникнення та загальна характеристика[ред. | ред. код]
Серед перших таких організацій були: Донецьке козацьке земляцтво (1984), Кальміуська паланка (1990), Запорізьке козацьке товариство «Запорозька Січ» (1990). У різних регіонах України у 1990-х роках виникають «Карпатська Січ» (Львів), «Прикарпатська Січ» (Івано-Франківськ), «Буковинська Січ» (Чернівці), «Волинська Січ» (Луцьк), «Поліська Січ» (Житомир), Київське козацьке товариство (Київ), «Закарпатська Січ» (Ужгород), Адамівський Осередок Козацтва і Задністрова Січ (Буджак) та ін.
У 1990 р. відбулася Велика рада козацьких товариств, на якій було утворено Українське Козацьке Товариство (УКТ), ухвалено Статут УКТ, обрано Наказного Отамана УКТ, яким став Олекса Починок, перший керівник Сучасного українського козацтва.
У 1991 р. на Великій Раді відбулося об'єднання всіх цих організацій у загальноукраїнську самодіяльну організацію, УКТ було перейменовано на Українське козацтво, ухвалено новий Статут. Першим гетьманом став В'ячеслав Чорновіл. Він погодився на цю посаду з політичних мотивів заради об'єднання національно-демократичних сил напередодні президентських виборів 1 грудня 1991 року навколо своєї кандидатури. Організація зареєстрована Міністерством юстиції України 17.03.1992. З цього часу процес створення місцевих козацьких організацій активізувався — вони створювалися в районних центрах, містах і містечках України.
З 1992 по 1998 роки гетьманом новітнього Українського козацтва був начальник соціально-психологічної служби Міністерства оборони генерал-майор Збройних сил України Володимир Мулява, згодом народний депутат. У 1998—2004 рр. Гетьманом був генерал і народний депутат Іван Білас. З 2005 р. — Віктор Ющенко.
З 7 серпня 1996 р. згідно зі змінами до Статуту сучасне Українське козацтво стає «міжнародною, добровільною, незалежною, добродійною всеукраїнською оборонно-спортивною, національно-патріотичною організацією».
З 1998 р. працює Науково-дослідний інститут козацтва.
Координацію з владними структурами на найвищому рівні здійснює Українське козацтво при Президентові України.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Українське козацтво. Мала енциклопедія. Київ-Запоріжжя. 2002. 568 с.
- Ми йдемо! — Донецьк, 1998; [1] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Українське Козацьке Відродження та Народний Рух України (кінець 80-х — початок 90-х рр. ХХ ст.) [Архівовано 20 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Лицарі України. Енциклопедія сучасного козацького руху (15 тт). 2005-2018. (Національна біліотека України ім. Я.Мудрого).
Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]
- http://www.hetman.tv/nomera/2006/2006-5-10/chuhlib-5.html
- Козацька гвардія України
- Сучасне Українське козацтво та його проблеми [Архівовано 27 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Сучасне козацтво: Свято книги: «Історія українського козацтва» [Архівовано 6 квітня 2017 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Стаття "Аналіз та пропозиції щодо розвитку Української Держави та Нації шляхом втілення Козацької Ідеї" з наукового журналу "Зовнішні Справи"
- Запорозькі козаки розірвали угоду про співпрацю з «Військом донським» [Архівовано 10 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- Ушанова С. Сучасне козацтво Задністров'я. Довідник. [2] [Архівовано 10 липня 2019 у Wayback Machine.]