Су-2

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Су-2 (ББ-1)
Poklonnaya Gora-2007-7.JPG
Макет Су-2 в парку Перемоги
Призначення: ближній розвідник і легкий бомбардувальник 
Перший політ: 25 серпня, 1937 
Прийнятий на озброєння: 1941[1] 
Знятий з озброєння: На даний час 
Період використання: Січень 1941 — початок 1944 
На озброєнні у: Колишній СРСР 
Історія виробництва
Виробник: ДКБ Сухого
заводи № 31 (Таганрог), № 135 (Харків) та № 207 (Долгопрудний). 
Всього збудовано: 108 
Характеристики
Екіпаж: 2 чол.
Максимальна швидкість (МШ): 486 км/г
МШ біля землі: 430 км/г
МШ на висоті: 486 км/г
Дальність польоту: 910 км
Практична стеля: 8400 м
Розміри
Довжина: 10,46 м
Висота: 3,94 м
Розмах крил: 14,3 м
Площа крил: 29 м²
Маса
Споряджений: 4700 кг
Силова установка
Двигуни: М-82 
Озброєння
Гарматне озброєння: 4 × ШКАС нерухомих і 2 × ШКАС рухомих 
Боєзапас: 3400 на нерухомі кулемети і 1500 на рухомі 
Підвісне озброєння 8 НУРС РС-82 або РС-132 

Су-2 (ББ-1) — радянський бомбардувальник часів німецько-радянської війни конструкції П. О. Сухого. Від інших радянських літаків даного класу відрізнявся передовою технологією виготовлення та гарним оглядом з кабіни. Остання риса дозволила успішно використовувати машину в якості арткоррегувальника у другій половині війни.

Розробка[ред.ред. код]

У 1936 в СРСР був оголошений конкурс на розробку багатоцільового літака «Іванов»[2] (з наголосом на «а»). Ініціатором його проведення був І. В. Сталін. Девіз, присвоєний цій машині, відповідав телеграфному адресу генсека; інші вважали, що назва свідчила про масовість майбутніх літаків — «їх треба побудувати стільки, скільки людей у нас в країні носить прізвище Іванов».

25 серпня 1937 Михайло Громов вперше підняв у повітря бомбардувальник ближньої дії конструкції П.Сухого. У 1939-му на ньому встановили мотор М-88Б потужністю в 1000 к.с. та 10 реактивних снарядів РС-82. Цей літак, названий Су-2 (або ББ-1 — ближній бомбардувальник), з 1940 випускався серійно. У листопаді 1941 Су-2 став випускатися з мотором М-82 (АШ-82) потужністю в 1400 к.с. З ним швидкість літака сягала 486 км/г. Виробництво Су-2 було припинено на початку 1942.

Конструкція[ред.ред. код]

Су-2 М-88Б — вільнонесучий одномоторний однокільовий низькоплан змішаної конструкції[3].

  • Фюзеляж типу монокок з несучою обшивкою, суцільнодерев'яний, складався з 20 шпангоутів, пов'язаних між собою чотирма лонжеронами і декількома стрингерами, зашитими фанерною обшивкою — шкаралупою. Перші 19 шпангоутів — суцільнодерев'яні, 20-й складався з верхньої фанерною та нижньої дюралевої частин. Обшивка фюзеляжу виконувалася з березового шпону товщиною 0,5 мм, яку виклеювали на спеціальній болванці, що мала форму фюзеляжу. Виклейка шпона проводилася під кутом 45° до осі літака. Стик центроплану крила і фюзеляжу закривався залізом.
  • Кабіна льотчика закривалася опуклим обтічним козирком із оргскла та високим зсувним ліхтарем, що забезпечує прекрасний огляд на всі боки. За косим заднім зрізом ліхтаря кабіни льотчика закріплювався обтічник турелі штурмана, який складався з нерухомо закріпленої і відкидний частини. Обидві кабіни опалювалися.
  • Каркас центроплана крила складався з двох лонжеронів, шести нервюр і двох поздовжніх стінок. Каркас кожній консолі включав два лонжерони, 17 нервюр, задню стінку, стрингери та додаткову балку в кулеметному відсіку. Обшивка і практично всі силові елементи крила дюралеві. Для спрощення монтажу паливних баків на нижній поверхні кожної консолі робився великий люк, що закривався кришкою у вигляді панелі.
  • Механізація крила включала посадочні щитки та елерони. Щитки розташовувалися як на консолях, так і на центроплані частини крила (в щитках під фюзеляжем малися вікна для огляду вниз з кабіни штурмана). Обшивка дюралева. Елерони мали дюралевий каркас і полотняну обшивку, забезпечувалися ваговими компенсаторами. На лівому елерони кріпився керований триммер.
  • Кіль складався з дюралевого Каракаса і фанерної обшивки. Кермо напряму забезпечений керованим тріммером.
  • Стабілізатор цельнодюралевий. Стики між оперенням і фюзеляжем прикриті Залізо. Кермо висоти набирався з металевих силових елементів, в носовій частині обшивався дюраль і повністю обтягувався полотном. Мав вагову компенсацію і по Триммер на кожній половині.
  • Керування літаком подвійне змішане.
  • Шасі з хвостовим колесом, забиралося за допомогою електрогідравлічного приводу: головні опори — назустріч один одному в фюзеляж, хвостова — назад в хвостовій кок.
  • Силова установка — дворядний зіркоподібний 14-циліндровий мотор М-88 (М-88Б) повітряного охолодження номінальною потужністю у землі 950 л. с. Гвинт — трилопатеві, змінюваного в польоті кроку, ВІШ-23 діаметром 3,25 м. Капот двигуна мав зовнішню, внутрішню частини і спідницю. Зовнішня складалася з трьох знімних кришок. Спідниця ділилася на 2 бічних і нижній сектори. У правому секторі мався виріз під вихлопною патрубок. Зверху за капотами між лонжеронами закріплювалася знімна панель для підходу до фюзеляжному паливному баку.
  • Стрілецьке озброєння — 3 кулемета ШКАС калібру 7,62 мм. Два нерухомо закріплювалися в консолях поза зоною ометанія гвинта. Третім була укомплектована МВ-5 — екранована турель штурмана.
  • Бомбове озброєння розміщувалося в бомбоотсеке <! — (Калібр 8-100 кг, сумарно не більше 400 кг) і на зовнішніх бомботримачів (бомби по 100 і 250 кг). Нормальна навантаження 400 кг, максимальна — 600 кг.
  • В якості засобу зв'язку використовувалася радіо станція РСБ «Двіна», розміщена в кабіні штурмана.

Бойове застосування[ред.ред. код]

Зробивши в 1941 приблизно 5000 вильотів на Су-2, радянські ВПС втратили в бою і зниклими безвісти всього 222 цих літака[4]Су-2 М-82 № 15116 серійний квітня 1942</ref>, тобто одна втрата припадала на 22,5 вильоту. При цьому середні бойові безповоротні втрати радянських бомбардувальників в 1941 склали 1 літак на 14 вильотів, тобто були в 1,61 разів більше.

У частинах, що мали на озброєнні одночасно Пе-2 і Су-2, також відзначалися значно менші втрати останніх, незважаючи на формально кращі ТТХ машин Петлякова: в підсумковій зведенні 66-й авіадивізії за 1941 рік бойові втрати Пе-2 визначаються в 1 втрату на 32 вильоту, а у Су-2 на 1 втрату припадав 71 виліт[4].

Модифікації[ред.ред. код]

Технічні характеристики[ред.ред. код]

по Су-2 М-82 № 15116 серійний, квітень 1942[5]

  • Екіпаж: 2 чол.
  • Максимальна швидкість у землі: 430 км/год
  • Максимальна швидкість на висоті 5850 м: 486 км/год
  • Дальність польоту: 910 км
  • Практична стеля: 8400 м
  • Час набору висоти 5000 м: 9,8 хв
  • Довжина: 10,46 м
  • Висота: 3,94 м
  • Розмах крила: 14,3 м
  • Площа крила: 29 м ²
  • Маса порожнього: 3220 кг
  • Маса спорядженого: 4700 кг
  • Довжина розбігу: 380 м
  • Довжина пробігу: 290 м
  • Двигуни: М-82
  • Номінальна потужність: 1330 л. С.
  • Стрілецьке озброєння: 4 × ШКАС нерухомих і 2×ШКАС рухомих
  • Боєзапас: 3400 на нерухомі кулемети і 1500 на рухомі
  • Бомбове навантаження: 400 кг
  • Підвісні озброєння: 8 НУРС РС-82 або РС-132

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • До 22 червня 1941 в ВПС РСЧА повністю був оснащений цими літаками тільки один 135-й бап і ще сім авіаполків отримали по кілька Су-2 .
  • Саме Су-2 (зі складу 211 БАП) виявився першим літаком на рахунку майбутнього радянського аса і маршала авіації О. І. Покришкіна — він збив його (помилково) в перший день війни, 22 червня 1941[6][7]. Збитий спостерігач летів в тій же групі Су-2 І. І. Пстиго (також майбутній маршал авіації, а після війни — однокурсник Покришкіна на навчанні в Вищих офіцерських курсах ВВС в Липецьку)[7].
  • На Су-2 був здійснений єдиний відомий випадок повітряного тарану, вчиненого жінкою, — 12 вересня 1941 а льотчиця К.Зеленко на своєму Су-2 збила тараном один німецький винищувач Me-109 (другий Me-109 підбив її літак, який вона намагалася після тарану приземлити, льотчиця при цьому загинула).
  • Павло Сухий особисто розпорядився про спорудження повнорозмірного металевого макету Су-2 за оригінальними кресленнями для установки в музейній експозиції «Оборона Сталінграда» у місті Волгограді. У 2010 році цей макет був відреставрований фахівцями компанії «Сухой».[8]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Дмитро Хазанов, Микола Гордюков. Су-2 на фронтах Великої Вітчизняної
  2. Конкурс «Іванов»
  3. Дмитро Хазанов, Микола Гордюков. Близький бомбардувальник Су-2. Стор. 78-80
  4. а б Су-2 М-82 № 15116 серійний квітня 1942
  5. Су-2 М-82 № 15116 серійний квітня 1942
  6. Покришкін Пізнати себе в бою.
  7. а б Дмитро Хазанов, Микола Гордюков. Су-2 на фронтах Великої Вітчизняної. Куточок неба.
  8. відреставрований «Сухий»


Авіація Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.