Су-24

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сухий Су-24
Літак Су-24МР Українських ВПС
Су-24
Призначення: Фронтовий бомбардувальник 
Перший політ: 17 січня 1970 
Прийнятий на озброєння: 4 лютого 1975 
Період використання: 1975 - донині 
На озброєнні у: Україна, Росія та ін. 
Історія виробництва
Виробник: ОКБ Сухого 
Всього збудовано: 1200 
Модифікації: Су-24, Су-24М, Су-24МП, Су-24МР, Су-24МК, Су-24М2 
Конструктор: Є. С. Фельснер, Л. О. Логвинов 
Характеристики
Екіпаж: 2 чол.
Максимальна швидкість (МШ): 2500 км/г
МШ біля землі: 1400 км/г
МШ на висоті: 1700 км/г
Бойовий радіус: 600 км
Дальність польоту: 3055 км
Розміри
Довжина: 22,67 м
Висота: 5,92 м
Розмах крил: 17,638 При χ=16°; (10,366 При χ=69°) м
Площа крил: 55,16 При χ=16°; (51,02 При χ=69°) м²
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд: мін. χ=16 °,макс. χ=69 ° °
Шасі: трьох опорне 
Маса
Споряджений: 32300 кг
Силова установка
Двигуни: 2 х ТРДФ АЛ-21-ФЗ 
Тяга (потужність): 2 х 7800 
Тяга форсажна: 2 x 11200 кгс 
Озброєння
Гарматне озброєння: 1 х 23мм, ГШ-6-23М 
Боєзапас: 500 
Кількість точок підвіски:
Маса підвісних елементів: 7000 кг
Підвісне озброєння Вільнопадаючі та кориговані бомби калібром від 100 до 1500 кг, разові бомбові касети або контейнери малогабаритних вантажів КМГУ-2.

Блоки НАР калібром від 57 до 370 мм.

УР класу «повітря-повітря» Р-60 і Р-60М

УР Х-23, Х-25 і Х-29 різних модифікацій, протирадіолокаційні УР Х-28 і Х-58.

до трьох рухомих установок СППУ-6 з ГШ-6-23М. 

Су-24 (Кодова назва НАТО — Fencer «Фехтувальник») — радянський надзвуковий фронтовий бомбардувальник з крилом змінної стрілоподібності, призначений для завдання ракетно-бомбових ударів у простих та складних метеоумовах, вдень та вночі, зокрема на малих висотах з прицільним враженням наземних і надводних цілей. Су-24М — основний літак бомбардувальної авіації Повітряних сил України.

Історія створення[ред.ред. код]

У 1961 році, після прийняття на озброєння винищувача-бомбардувальника Су-7Б, ОКБ Сухого було поставлено завдання щодо створення нової модифікації літака, що мав використовуватись за будь-яких погодних умов та знищення малих цілей. Це дало початок розробці літака Су-24. З початком робіт стало зрозумілим, що вирішити завдання у рамках модифікації існуючої моделі Су-7 неможливо (об'єм обладнання, що мав бути розміщений на борту, перевищував такі об'єми Су-7).

Починаючи з 1962 року у ОКБ розгорнута робота з проектування нового літака, що отримав назву Су-6. Машина була створена за нормальною аеродинамічною схемою із тонким трапецієподібним крилом помірної стрілоподібності, двома двигунами та горизонтальним клином гальмування. Екіпаж становили 2 людини — пілот та штурман-оператор, що розташовувались у кабіні один за одним. 1963 року було підготовано ескізний проект та макет літака Су-6. Комісія ВПС ознайомилась з матеріалами, проте через відсутність ПНС (прицільно-навігаційної системи) подальша розробка була призупинена.

З 1964 року роботи із створення нового літака було продовжено під новим шифром — Т-58М, що мало означати модифікований варіант літака Су-15. Було змінено тактико-технічні вимоги до літака, саме тому тепер він розглядався як штурмовик для малої висоти із вкороченим злітним шляхом та посадкою, однією з умов також було забезпечення тривалого надзвукового низьковисотного польоту для виходу із зони ППО противника. Разом із продовженням розробок вдосконалювалась компоновка літака. 1965 року було змінено компоновку кабіни пілота, із схемою посадки «поряд».

Перший серійний Су-24 був випущений в грудні 1971 року.

У 1972 році бомбардувальник був прийнятий на озброєння ВПС СРСР, а в кінці 1974 року перші Су-24 почали поступати в військові частини. У 1983 році був прийнятий на озброєння Су-24М. З 1985 року на озброєння стала надходити модифікація Су-24МК, що має нове бортове електронне устаткування та систему дозаправки в повітрі. В кінці 1980-х років була створена нова модифікація літака у варіанті тактичного розвідника. Літак отримав позначення Су-24МР.

Серійне виробництво всіх модифікацій припинене у 1993 році. Всього було випущено близько 1200 літаків цього типу в різних модифікаціях, з них більше 770 — в модифікації Су-24М та її похідних варіантів. За даними на 2007 рік, у ВПС Росії налічується близько 800 Су-24 різних модифікацій, з них 350 машин — у авіації ВМФ [Джерело?].

Модифікації[ред.ред. код]

Су-24М (Fencer-D) — паралельно із вдосконаленням серійних машин ОКБ провадило розробку нової модифікації бомбардувальника Т-6М. Доробки були пов'язані із встановленням вдосконаленої прицільно-навігаційної системи. Це підвищило бойові якості літака, забезпечило можливість застосування нової зброї — керованих ракет із лазерними та ТБ головками самонаведення. Перший політ модернізованого бомбардувальника відбувся 24 липня 1977 року. Ще до завершення випробувань було прийнято рішення про серійне виробництво нової машини під назвою Су-24М.

Су-24МР (Fencer-Е) — розвідувальний варіант для фронтової розвідки та потреб сухопутних військ. Розробка почалась у 1978 році на базі Су-24М. Літак забезпечує комплексну повітряну розвідку вдень та вночі за різних метеоумов на глибину до 400 км від лінії фронту за умов протидії засобів ППО противника. Обладнаний бортовим комплексом розвідки БКР-1, що забезпечує високу ймовірність виявлення та розпізнавання військових об'єктів засобами радіолокаційної, інфрачервоної, телевізійної, лазерної, радіаційної розвідки.

Су-24МП (Fencer-F) — спеціальна модифікація літака для встановлення шумових перешкод (для пригнічення електронних систем противника). Створення апарату на базі Су-24М розпочате у 1976 році. Літак не призначений для роботи по наземних цілях, озброєння складається із вбудованої гармати та 2-4 самонавідних ракет поівтряного бою типу Р-60 або Р-60М. Виробництво розпочате 1979 року, кількість одиниць моделі обмежена, за різними оцінками налічує до 20 екземплярів.

Су-24МК — комерційна модифікація Су-24М. Призначена для експорту у дружні до СРСР східні країни. Від прототипу Су-24М відрізняється переробленими обладнанням навігації та зв'язку під стандарт, що було оговорено у контракті. Експортувався до Сирії, Іраку, Лівії.

Моделі, що наразі перебувають на озброєнні, зазнають нових модифікацій та переробок застарілого обладнання. Після модернізації маркування моделі змінюється, наприклад, літаку Су-24М присвоюється маркування Су-24М2.

Оператори[ред.ред. код]

Держави, у яких Су-24 стоїть на озброєнні. Синім позначені сучасні користувачі, червоним - колишні
Су-24 ВВС Білорусі на авіашоу в Радомі

Колишні[ред.ред. код]

Сучасні[ред.ред. код]

Су-24 у Повітряних Силах України[ред.ред. код]

Літак Су-24 є основним озброєнням бомбардувальної авіації ВПС України. Призначений для нанесення ракетно-бомбових ударів у простих та складних метеоумовах, вдень та вночі, в тому числі на малих висотах з прицільним ураженням наземних та надводних цілей. Перебуває на озброєнні:

Тактико-технічні характеристики літака[ред.ред. код]

SUKHOI Su-24 FENCER.png

Технічні характеристики[ред.ред. код]

  • Екіпаж: 2 людини (пілот та штурман-оператор)
  • Довжина: 22,67 м
  • Розмах крила:
      • при куті стрілоподібності χ=16°: 17,638 м
      • при куті стрілоподібності χ=69°: 10,366 м
  • Висота: 6,193 м
  • Площа крила:
      • при куті стрілоподібності χ=16°: 55,16 м²
      • при куті стрілоподібності χ=69°: 51 м²
  • Коефіцієнт видовження крила:
      • при куті стрілоподібності χ=16°: 5,64
      • при куті стрілоподібності χ=69°: 2,107
  • Кут стрілоподібності по передній межі: 16°/ 35°/ 45°/ 69°
  • Поперечне V крила: −4,5°
  • База шасі: 8,51 м
  • Колія шасі: 3,31 м
  • Маса порожнього: 22 300 кг
  • Маса спорядженого: 23 700 кг
  • Нормальна злітна маса: 33 500 кг
  • Максимальна злітна маса: 39 700 кг
  • Нормальна посадкова маса: 24 500 кг
  • Максимальна посадкова маса: 28 000 кг
  • Маса палива у внутрішніх баках: 9 800 кг
  • Об'єм паливних баків: 11 860 л
  • Силова установка: 2 × ТРДФ АЛ-21Ф-З
      • Безфорсажна тяга: 2 × 7 800 кгс (76,5 кН)
      • Форсажна тяга: 2 × 11 200 кгс (110 кН)

Льотні характеристики[ред.ред. код]

  • Максимальна швидкість:
      • на великій висоті: 1 700 км/год (1,6М)
      • на малій висоті 200 м: 1 400 км/год (без підвіски)
  • Швидкість відриву: 300–310 км/ч
  • Посадкова швидкість: 280–290 км/ч
  • Бойовий радіус: 560 км (на висоті 200 м з ПТБ та нормальним бойовим завантаженням)
  • Перегінний радіус: 2 850 км (з ПТБ)
  • Практичний максимум висоти: 11 000 м
  • Навантаження на крило: 607 кг/м² (за норм. злітної маси при χ=16°)
  • Підйомність: 0,67 / 0,56 (за норм./макс. злітної маси на форсаже)
  • Довжина розбігу: 1 150 — 1 250 м (за норм. злітної маси)
  • Довжина пробігу: 950 — 1 000 м (при норм. злітної маси та з тормозним парашутом)
  • Максимальне експлуатаційне перевантаження: + 6,5g

Озброєння[ред.ред. код]

  • Стрілецько-гарматне: 1 х шестиствольна 23 мм гармата ГШ-6-23 з 500 сн.
  • Точки підвісу: 8
  • Бойове навантаження: 8 000 кг (максимальна)
  • Керовані ракети:
      • ракети «повітря-повітря»: 2 × Р-60 (АА-8)
      • ракети «повітря-земля»:

+ 4 × Х-25МЛ/МР или Х-23 + 3 × Х-29Л/Т или Х-59 + 6 × С-25Л + 2 × Х-58

  • Некеровані ракети:
      • 192 (6 × 32) × 57 мм С-5 у блоках УБ-32 або
      • 120 (6 × 20) × 80 мм С-8 у блоках Б-8М або
      • 30 (6 × 5) × 122 мм С-13 у блоках Б-13Л або
      • 4 × 240 мм С-24 або
      • 6 × 266 мм С-25
  • Бомби: вільнопадаючі та кориговані різного призначення, бомбові касети
      • 3 × 1 500 кг (ФАБ-1500, КАБ-1500Л/ТК и т. д.) або
      • 7 × 500 кг (КАБ-500Л/КР, ЗБ-500) або
      • 10 × 500 кг (ФАБ-500, РБК-500) або
      • 30 или 16 × 250 кг (ФАБ-250, РБК-250) або
      • 38 × 100 кг (ОФАБ-100) або
      • 7 × контейнерів КМГУ-2
  • Гарматні контейнери: 3 × СППУ-6 с 23 мм гарматою ГШ-6-23 з 400 сн.
  • Підвісний контейнер «Фантасмагорія»

Галерея[ред.ред. код]

Su-24 MAKS-2009 (1).jpg
Su-24 MAKS-2009 (2).jpg
Su-24 MAKS-2009 (3).jpg



Джерела[ред.ред. код]

Сайт МО України

Історія створення бомбардувальника на сайті ОКБ Сухого

Характеристика Су-24 на сайті airwar.ru

Модифікації Су-24 на arms.ru

Су-24 Кульбакіно на Litnik.in.ua

Див. також[ред.ред. код]