Су-47

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Су-47
Су-47
Тип палубний винищувач
Розробник Росія ОКБ Сухого
Головний конструктор Коротков Сергій Сергійович Біографія Короткова С.С.
Перший політ 24 вересня 1997 року
Основні експлуатанти Росія ОКБ Сухого

Су-47 «Беркут» (C-37) (за кодифікації НАТО: Firkin[1]) — проект російського перспективного палубного винищувача, розроблений в ОКБ ім. Сухого. Винищувач має крило зворотної стрілоподібності, в конструкції планера широко використовуються композиційні матеріали. Головний конструктор — Михайло Аслановіч Погосян.

Історія створення[ред.ред. код]

Проект розвивався спочатку як перспективна модель винищувача з КЗС для ВПС СРСР (модернізація Су-27, тема З-37) в рамках галузевої дослідної програми з 1983 року, однак ця тема була закрита в 1988 році. Після цього замовником проекту виступав ВМФ СРСР, що і зумовило подальший розвиток проекту як перспективного літака для авіанесучих крейсерів. Проект перейменували і назвали Су-27км (корабельний модифікований)[2][3]. Далі, після розпаду СРСР і кризи в країні в 1990-х, д-фінансування з проекту було знято і він тривав лише завдяки власному фінансуванню ОКБ «Сухой». У підсумку, після всіх перипетій, літак був представлений публіці під ім'ям Су-47 «Беркут»

Матеріали[ред.ред. код]

Планер літака виготовлений з широким використанням композиційних матеріалів (КМ). Застосування перспективних композитів забезпечує підвищення ваговій віддачі на 20-25%, ресурсу — в 1,5-3,0 рази, коефіцієнта використання матеріалів до 0,85, зниження трудовитрат на виготовлення деталей на 40-60%, а також отримання необхідних теплофізичних і радіотехнічних характеристик. У той же час досліди, проведені в США в рамках програми F-22A, свідчать про меншу бойову живучість конструкції з вуглепластика в порівнянні з конструкціями, виконаними з алюмінієвих і титанових сплавів, які витримують навантаження при звалюванні і високому тиску.

Конструкція[ред.ред. код]

Sukhoi Su-47 outline.svg

«Беркут» виконаний за аеродинамічною схемою «поздовжній інтегральний триплан» з крилом зворотної стрілоподібності (КЗС). Крило плавно сполучається з фюзеляжем, утворюючи єдину несучу систему. До особливостей компоновки відносяться розвинені крилові напливи, під якими поміщені нерегульовані повітрозабірники двигунів, що мають у перетині форму, близьку до сектора кола.

Крило винищувача має розвинену кореневу частину (близько 75 °) і кут змінної стрілоподібності (близько 10 °) по передній кромці і плавно сполучається з нею консольну частину зі зворотним стрілоподібністю (по передній крайці — близько 20 °). Крило оснащене флаперонами, які займають більше половини розмаху, а також елеронами. Суцільноповоротним переднє горизонтальне оперення (ПГО) розмахом близько 3,5 м має трапецієподібну форму. Кут його стрілоподібності по передній кромці — близько 50 °. Заднє горизонтальне оперення відносно невеликої площі також виконано суцільноповоротним, з кутом стрілоподібності по передній кромці близько 75 °. Його розмах — близько 7,90 м. Також конструкція літака має два передніх (маленьких) крила — переднє горизонтальне оперення (ПГО), які вільно переміщаються: за рахунок чого підвищується маневреність літака в повітрі.

Авіоніка[ред.ред. код]

У проекті передбачалося, що на машині буде застосовано найсучасніше бортове обладнання — цифрова багатоканальна ЕДСУ (на першому літаку — аналогова), автоматизована інтегральна система управління, навігаційний комплекс, до складу якого входить ІНС на лазерних гіроскопах в поєднанні з супутниковою навігацією і «цифровою картою», вже знайшли застосування на таких машинах, як Су-30МКІ, Су-34 і Су-35. Планувалося оснащення інтегрованої системою життєзабезпечення і катапультування екіпажу нового покоління.

Для керування літаком, як і на Су-37, ймовірно, застосована бічна малоходова ручка управління і тензометричні РУД (на першому літаку центральна РУ).

Розміщення та розміри антен бортового радіоелектронного обладнання свідчать про прагнення конструкторів забезпечити круговий огляд. Крім основної БРЛС, розміщеної в носі під оребрені обтічником, винищувач має дві антени заднього огляду, встановлені між крилом і соплами двигунів. Шкарпетки вертикального оперення, крильових напливів і ПГО також, ймовірно, зайняті антенами різного призначення (про це говорить їх біле забарвлення, характерна для російських радіопрозорих обтічників).

Тактико-технічні характеристики[ред.ред. код]

Джерело [4]

Технічні характеристики[ред.ред. код]

  • Екіпаж: 1 людина
  • Довжина: 22,6 м
  • Розмах крила: 16,7 м
  • Висота: 6,4 м
  • Площа крила: 56 м ²
  • Площа ПГО:: 5,7 м ²
  • Маса порожнього: 19500 кг
  • Нормальна злітна маса: 26500 кг
  • Максимальна злітна маса: 38500 кг
  • Маса палива::12000 кг

Двигун[ред.ред. код]

Льотні характеристики[ред.ред. код]

  • Гранична швидкість на висоті:
    • На висоті: 2500 км/год (обмежена 900 км/год у зв'язку з руйнівними навантаженнями на крило і центроплан)
    • У землі: 1400 км/год
  • Гранична безфорсажна швидкість: більше 1200 км/год (1 М)
  • Дальність польоту:
    • Перегінна (з 2 ПТБ): 5500 км
    • На дозвуковій швидкості: 4000 км
    • На надзвуковій швидкості: 1600 км
  • Бойовий радіус:
    • Дозвуковій: 2000 км
    • Надзвуковий: 800 км
  • Тривалість політа: 6,5 год
  • Практична стеля: 20000 м
  • Довжина розбігу/пробігу: 90 м (можливість зльоту з балістичної траєкторії [5])
  • Навантаження на крило:
    • При максимальній злітній масі: 624 кг/м ²
    • При нормальній злітній масі: 429 кг/м ²
  • тягооснащеність:
    • При максимальній злітній масі: 0,91 кгс/кг
    • При нормальній злітній масі: 1,32 кгс/кг

Озброєння[ред.ред. код]

  • Гарматне: 30 мм вбудована гармата ГШ-301 (не підтверджено)
  • Бойове навантаження:
    • Нормальна: 1000 кг (4 × Р-77 + 4 × 9М100 (планувалося))
    • Максимальна: 8000 кг

Озброєння[ред.ред. код]

Єдиний літаючий зразок Су-47 є експериментальним. Він створювався для відпрацювання схеми планера, компонувальних рішень і матеріалів, тому озброєння не могло бути розміщено без додаткової модернізації літака. У ході розробки Перспективного авіаційного комплексу фронтової авіації, планер Су-47 був модернізований і отримав один бомбовідсік, досвід створення якого згодом був застосований на ПАК ФА.[6]

У ході розробки планувалося, що «головним калібром» винищувача, очевидно, стануть керовані ракети середньої дальності типу РВВ-АЕ, що мають активну радіолокаційну систему кінцевого самонаведення й оптимізовані для розміщення у вантажних відсіках літаків (вони мають крило малого подовження і складні гратчасті керма). НВО «Вимпел» оголосило про проведення успішних льотних випробувань на Су-27 удосконаленого варіанту цієї ракети, оснащеної маршовим прямоточним повітряно-реактивним двигуном. Нова модифікація має збільшеною дальністю і швидкістю.

Важливе значення в озброєнні літаків повинні мати і ракети класу «повітря-повітря» малої дальності. На виставці МАКС-97 демонструвалася нова ракета цього класу, К-74, створена на базі УР Р-73 і відрізняється від останньої удосконаленою системою теплового самонаведення, яка має кут захоплення цілі, збільшений з 80-90 ° до 120 °. Застосування нової теплової головки самонаведення (ТГС) дозволило також збільшити максимальну дальність ураження цілі на 30% (до 40 км).

Ймовірно, у складі бортового озброєння перспективних винищувачів буде збережена і 30-міліметрова гармата ГШ-301.

Планувалося, що як і інші вітчизняні багатофункціональні літаки — Су-30МКІ, Су-35 і Су-37, нові машини будуть нести і ударне озброєння — високоточні УР і КАБ класу «повітря-поверхня» для ураження наземних і надводних цілей, а також РЛС супротивника.

Перспективи проекту[ред.ред. код]

У реальності був побудований єдиний льотний екземпляр з позаштатними двигунами і не має основної частини БРЕО, який демонструвався на авіасалонах, а в наш час[Коли?] використовується в якості літаючої лабораторії [7]. Другий примірник зі штатним оснащенням не добудований (на 2010 рік).

Су-47 часто називають якщо не самим літаком 5-го покоління, то його прототипом. На сьогодні в Росії існує тільки один проект такого літака — ПАК ФА того ж ОКЛ. Частина технологій, що використовуються на ПАК ФА, наприклад внутрішні відсіки для озброєнь, відпрацьовується на Су-47.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]