Су-9
| Су-9 | |
|---|---|
 |
|
| Су-9 | |
| Призначення: | винищувач-перехоплювач |
| Перший політ: | 10 жовтня, 1957 |
| Прийнятий на озброєння: | 1960 |
| Знятий з озброєння: | На даний час |
| Період використання: | 1959 — 1981 |
| На озброєнні у: | Колишній СРСР |
| Історія виробництва | |
| Виробник: | ДКБ Сухого |
| Всього збудовано: | 1100 |
| Модифікації: | Спарка |
| Характеристики | |
| Екіпаж: | 1 чол. |
| Максимальна швидкість (МШ): | 2 230 км/г |
| Дальність польоту: | 2000(приблизно) км |
| Тривалість польоту: | 45—60хв год |
| Бойова стеля: | 20 000м(приблизно) м |
| Швидкопідйомність: | 200 м/с |
| Розміри | |
| Довжина: | 18,055 м |
| Висота: | 4,82 м |
| Розмах крил: | 8,536 м |
| Площа крил: | 34,0 м² |
| Шасі: | трьох опорне |
| Маса | |
| Пустий: | 7 675 кг |
| Споряджений: | 8 342 кг |
| Силова установка | |
| Тяга (потужність): | 1 × 6 800 кгс (66,7 кН) |
| Тяга форсажна: | 1 × 9 600 кгс (94 кН) |
| Озброєння | |
| Гарматне озброєння: | Ракета «повітря — повітря»: 2-4 × РС-2УС, 2 × К-55. |
| Кількість точок підвіски: | 6 |
| Маса підвісних елементів: | 2 000 кг |
| Підвісне озброєння | 4 ракети і 2 бомби |
Су-9 (по кодифікації НАТО: Fishpot) — радянський одномоторний всепогодний винищувач-перехоплювач. Один з перших вітчизняних літаків з трикутним крилом та перший у світі винищувач-перехоплювач, створений як складова частина єдиного комплексу перехоплення.
Зміст |
Розробка і виробництво [ред.]
Су-9 з'явився в результаті досліджень, проведених ЦАГІ під час війни в Кореї. Ці дослідження визначили кілька оптимальних аеродинамічних схем для реактивних винищувачів. Прототип, що позначався 'Т-3', здійснив свій перший політ в 1956 році. Су-9 розроблявся одночасно з Су-7, і обидва літаки вперше показали на повітряному параді в Тушино 24 червня 1956 року. Су-9 був прийнятий на озброєння в 1960 рік.
До кінця 1959 року більше 150 машин було передано в стройові полки, зокрема, розташовані в Красноводську (Туркменістан), Озерному та Стрию (Україна), Барановичах (Білорусь), Кілп-Явр (Мурманськ), Карші (Узбекистан). Літаки переганялися до місць базування своїм ходом.
До середини 1960-х літаками Су-9 були озброєні близько 30 авіаполків. Зокрема, в московському окрузі ПВО: 28-й ІАП (Кричев), 415-й ІАП (Туношна), ІАП під Ржев; в українській 8-ї армії ППО: 90-й ІАП (Арциз), 179-й ІАП (Стрий), 894-й ІАП (Озерне), ІАП (Кіровське); в білоруській 2-ї армії ППО: 61 — ї ІАП (Барановичі), 201-й ІАП (Мачулищи). 849-й ІАП (купина).
У середині 1960-х на аеродромі Крайній ланка винищувачів-перехоплювачів Су-9 несло бойове чергування для забезпечення протиповітряної оборони космодрому Байконур.
Всього було вироблено близько 1100 літаків цього типу. Ці літаки не поставлялися за кордон.
До кінця 1960-х, коли на озброєння стали надходити МіГ-25, Су-9 залишався самим швидкісним і висотним бойовим літаком в СРСР. Решту Су-9 і більш пізні Су-11 були зняті з озброєння в 70-ті роки, деякі з них були перероблені в дистанційно-керовані літаки. Вони були замінені більш досконалими літаками Су-15 та МіГ-23.
Бойове застосування [ред.]
У 1960 р. літак Су-9 був задіяний у боротьбі з висотними розвідувальними літаками Локхід U-2, що здійснювали польоти над територією СРСР. 1 травня 1960 на висоті 20 000 м льотчик І. Ментюков на винищувачі Су-9 намагався таранити літак U-2, пілотований Пауерсом і збитий пізніше з допомогою ЗРК С-75. Су-9 переганяли з заводу і з цієї причини він не мав на борту озброєння і льотчик був без гермокостюма. Однак через помилки оператора наведення і відмови бортовий РЛС таран не відбувся. Була тільки одна спроба унаслідок браку палива, так як на таку висоту можна піднятися тільки на повному форсажі.
В кінці 60-х рр.. з аеродрому Кюрдамір (Бакинський округ ПВО) підняли пару літаків на перехоплення двох іранських винищувачів, які порушили повітряний простір СРСР. Ведучий після наведення із землі зробив пуск РС-2УС, однак бортова РЛС сприйняла дві близькі летівші цілі як одну, і ракета пройшла між літаками, не вразивши жоден з них.
Можливо, Су-9 брали участі в інших епізодах перехоплення (або навіть збивали) літаки-розвідники, однак точних даних на цей рахунок немає. Літаки цього типу активно використовувалися для перехоплення автоматичних дрейфуючих аеростатів.
Рекорди [ред.]
- У 1959 р. В. С. Ільюшиним на модифікованому Су-9 (Т-431) встановлено світовий рекорд висоти — 28857 м;
- В 1962 р. — абсолютний світовий рекорд висоти усталеного горизонтального польоту — 21 270 м;
- В 1960 р. Б. М. Адріановим на Т-405 (Су-9) — абсолютний світовий рекорд швидкості на 100-км замкнутому маршруті — 2092 км/год;
- В 1962 р. А. А. Кознова — світовий рекорд швидкості на 500-км замкнутому маршруті — 2337 км/г.
Конструкція [ред.]
Фюзеляж і хвостове оперення Су-9 схожі по конструкції з використаними на Су-7, але, на відміну від нього, Су-9 мав замість стріловидної, трикутне крило з кутом 53 °. На ньому, як і на Су-7, були присутні повітряні гальма, розташовані в задній частині фюзеляжу, двигун АЛ-7Ф, і носовий повітрозабірник.
Су-9 побудований на основі більш ранньої розробки — досвідченого винищувача перехоплювача з трикутним крилом Т-3, з яким він практично ідентичний. Перший політ Т-3 відбувся 26 травня 1956 року, пілот ОКБ В. М. Михалин[1]. В ОКБ Сухого Су-9 мав позначення Т-43.
Трикутне крило було застосовано на Су-9 по причині його низької лобового опору на надзвукових швидкостях. Більший обсяг крила також дозволив істотно збільшити топлівовместімость в порівнянні з Су-7. Су-9 розганявся до швидкості М = 2,1 на висоті, однак запас палива був невеликий і сильно обмежував радіус дії. На відміну від Су-7, який мав великі зусилля на ручці, управління Су-9 було легким і чуйним, проте помилок пілотам він не прощав.
У носовому радіопрозорому регульованому конусі повітрозабірника була встановлена РЛС ЦД-30. На двох фюзеляжних пілонах розташовувалися підвісні паливні баки. Літак входив до складу комплексу засобів перехоплення Т3-51, що включає також систему управління зброєю, УР і наземну систему цілевказівки і наведення «Повітря» з радіокомандной лінією автоматизованого наведення «Лазур» . Су-9 оснащувався крісла катапульти КС-2 (КС-2А).
Озброєння [ред.]
Озброєння складалося з чотирьох УР класу «повітря-повітря» РС-2УС класу «повітря-повітря», що наводяться по радиолучу, або з двох РС-2УС і Р-55 з тепловою головкою самонаведення (варіант РС-2УС). Як і всі наводяться по променю ракети, РС-2УС була практично марна в повітряному бою.
На відміну від Су-7 і Су-15, Су-9 не ніс гарматного озброєння. Тим не менш, в кінці 60-х-початку 70-х рр.. на Су-9 випробували гарматні контейнери УПК-23-250. Контейнер підвішувався натомість одного ПТБ, при цьому другий бак теж знімався. Програма випробувань, проведена в ГК НДІ ВПС, в якій брали участь льотчики С. А. Лаврентьєв, В. В. Мигунов, В. К. Рябий, включала стрільби по парашутних мішенях, Ла-17 та наземним цілям. І хоча таке озброєння виявилося для літака аж ніяк не зайвим, але так як без ПТБ зменшувалася дальність дії, застосування гарматних контейнерів на Су-9 не отримало розповсюдження.
У 1966–1967 рр.. на двох серійних літаках пройшли заводські і державні випробування бомбардувального озброєння для Су-9. Для експлуатації в строю був рекомендований змішаний варіант: 2х ФАБ-250 + 2х РС-2УС.
Варіанти [ред.]
- Т-3
- 1956 р., перший дослідний варіант, повітрозабірник без центрального тіла і з округленими кромками обичайки, двигун АЛ-7Ф.
- Т-43
- 1956-57 рр., Повітрозабірник з центральним тілом і гострими кромками обичайки, двигун АЛ-7Ф-1. Побудовано 6 літаків.
- Т-47
- 1957 р., варіант з РЛС Алмаз в рухомому конусі великого діаметру.
- Су-9
- Основна серійна модифікація, побудовано близько 1100 штук.
- У-43
- Дослідний зразок навчально-бойовий спарки. Фюзеляж подовжений на 600 мм, льотчики розташовуються тандемом.
- Су-9У
- Двомісний навчальний варіант, позначений Су-9У ( 'Maiden' по класифікацією НАТО), побудовано 50 літаків. Мав повний комплект озброєння та РЛС з дисплеями в обох кабінах, що дозволяло курсантам практикуватися у всіх аспектах управління літаком, проте друга кабіна змусила ще більш урізати і без того невеликий запас палива, що зробило літак практично незастосовним в бою.
- Т-431
- Версія Су-9, призначена для встановлення світового рекорду висоти. Побудований в 1962 році.
- Су-11
- Модернізація Су-9.
Тактико-технічні характеристики [ред.]
Наведені нижче характеристики відповідають модифікації Су-9:
Джерело даних: «Сухий Перехоплювачі»[2]
Технічні характеристики [ред.]
- Екіпаж: 1 пілот
- Довжина: 18,055 м
- Розмах крила: 8,536 м
- Висота: 4,82 м
- Площа крила: 34,0 м ²
- Кут стріловидности по передній крайці: 60 °
- Маса порожнього: 7675 кг
- Маса спорядженого: 8342 кг
- Нормальна злітна маса: 11 442 кг
- Максимальна злітна маса: 12 512 кг (з ППБ)
- Маса палива у внутрішніх баках: 3100 кг
- Обсяг паливних баків: 3780 л
- Силова установка: 1 × ТРДФ АЛ-7Ф-1
Льотні характеристики [ред.]
- Максимальна швидкість: 2230 км / год на 12 000 м
- Практична дальність:
- без ПТБ: 1 350 км
- з ПТБ: 1 800 км
- Практична стеля: 20 000 м
- Швидкопідйомність: 200 м/с
- Навантаження на крило: 336,5 кг/м ²
- Тягооснащеність: 0,60/0,84
- Довжина розбігу: 1 200 м
- Довжина пробігу: 1 250 - 1 250 м (без гальмівного парашута)
Озброєння [ред.]
- Точки підвіски: 6
- Керовані ракети: ракети «повітря-повітря»:
Див. також [ред.]
Схожі літаки [ред.]
Посилання [ред.]
- Су-9 на globalaircraft.org
- Су-9 на fas.org
- Су-9(історія розробки, випуску та випробувань)
- Су-9 Винищувач-перехоплювач ОКБ П. О. Сухого
Примітки [ред.]
- ↑ Ілюстрований довідник-календар по авіації, повітроплавання, ракетній техніці і космонавтиці. Видавничий дім «Авіасвіт», 2008, с. «26 травня»
- ↑ Yefim Gordon Sukhoi Interceptors. — MIDLAND, 2004. — P. 91-97. — 127 p. — ISBN 1-85780-180-6
|
||||||||||||||||||||||||||
