Сфалерит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сфалерит
Sphalerite4.jpg
крупнозернистий агрегат сфалериту
Загальні відомості
Клас мінералу сульфіди
Генезис гідротермальний
Хімічна формула ZnS
Ідентифікація
Колір світло-жовтий, коричневий, чорний
Форма кристалів тетраедри, ромбододекаедри
Спайність досконала по [110]
Злам нерівний
Твердість за шкалою Мооса 3,5-4
Блиск алмазний
Прозорість прозорий, просвічує
Колір риски білий до світло-жовтого
Оптичні властивості кристалів
Кут/Дисперсія оптичних осей 0,156
Інші властивості
Особливі характеристики люмінесцентний і тріболюмінесцентний
Структура кристалічної ґратки цинкової обманки

Сфалерит (грец. ςφαλερος (англ. - sphalerite) - оманливий, віроломний, син. цинкова обманка) — мінерал, природний сульфід цинку. Сфалерит янтарно-жовтого кольору називають медовою обманкою, оранжево-червоного кольору - рубіновою обманкою. Головний рудний мінерал цинку.

Загальний опис[ред.ред. код]

Сфалерит має формулу ZnS або (Zn,Fe)S. ; склад (%): Zn — 67,1; S — 32,9. Домішки: Fe (до 26%), Мn (до 8,4%), Cd (до 9,2%), In (до 2,5%), Sn (до 2%), Hg (до 35%), Tl (до 1%), Cu (до 15%), Co, Ga, Ag. Різновиди з великим вмістом Fe під мікроскопом виявляють включення піротину, як продукту розпаду твердого розчину, інколи халькопіриту.

Розрізняють такі відміни сфалериту: клейофан – яснозабарвлена або безбарвна, майже без домішок; марматит – чорна, залізиста; пшибраміт – багата кадмієм; брункіт – біла, землиста, прихованокристалічна.

Кристалографія[ред.ред. код]

Кристалізується в кубічній сингонії; вид симетрії гекстетраедричний, структура схожа на структуру алмазу. Структурна комірка містить Zn4S4; алмазоподібна, в основі її тришарові пакети ZnS4-тетраедрів, мають спільні вершини (тобто кубіч. надщільну упаковку з атомів S, де половина тетраедрічних пустот зайнята атомами Zn).

Агрегати і габітус[ред.ред. код]

Кристали сфалериту переважно тетраедричні або кубооктаедричні, рідше ромбододекаедрічного або додекаедрічного габітусу з головними формами {111}, {110} та {100}; часто зі штрихуванням, сходами та спіралями зростання на гранях. Характерні двійники зростання по октаедру {111}, в т.ч. полісинтетичні двійники, які особливо добре проявляються при травленні під мікроскопом. Сфалерит утворює зернисті скупчення, інколи ооліти та концентрично зональні агрегати. Найбільш розповсюджені крупно- або дрібнозернисті агрегати зерен, рідше коломорфні шкаралупуваті агрегати, які за малюнком нагадують малахіт.

Сфалерит - Дальньогорськ, Приморський край, Далекий Схід Росії (6.5x4cm)

Г. Кальб серед кристалів цинкової обманки встановлює два мінерагенетичні типи: 1}кубооктаедричний, або тетраедричний, і 2)додекаедричний. Першому типу властивий розвиток таких важливих форм, як {111}, {110} та {100}; у другому домінуючою формою є {110}, а {111} та {100} мають другорядне значення.


Фізичні властивості[ред.ред. код]

Колір чистих кристалів сфалериту найчастіше яснокоричневий до чорного. Також білий, але домішки заліза, яке майже завжди присутнє в сфалериті, зафарбовує його в жовті, сіро-коричневі, червоно-коричневі, або чорні кольори. Червоний сфалерит рудокопи назвали рубіновою обманкою, блідо-жовтий різновид дістав назву клейофан, а чорний (залізистий) — марматит. Відомі зовсім безбарвні відміни. Незалежно від кольору мінералу його риса біла або світло-жовта. Блиск темних різновидів напівметалічний, або металічний, коричневі, жовті і червоні різновиди на гранях мають алмазний блиск, на зламі — смоляний. Темний сфалерит непрозорий, світлий – просвічує в тонких пластинках. Твердість 3,5-4. Питома вага 3,5-4,2. Крихкий.

Утворення і родовища[ред.ред. код]

Сфалерит утворюється в гідротермальних жилах разом з галенітом, над яким завжди кількісно переважає. Інколи зустрічається в скарнових родовищах. Деякі родовища виникли у зв’язку з осадовими процесами.

Зустрічається в гідротермальних свинцево-цинкових родовищах у параґенезисі з ґаленітом, піритом, марказитом, халькопіритом, піротином, смітсонітом, бляклими рудами, борнітом та ін. Дуже поширений у кол¬чеданних родовищах разом з халькопіритом. Відомий також серед осадових утворень. С. – гол. джерело отримання Cd, In, Ga.

Майже 50% усього видобутку цинку дають свинцево-цинкові родовища, які залягають у карбонатних товщах (вапняках і доломітах), де сфалерит зустрічається разом з галенітом і піритом. До них належать родовища хребта Каратау в Середній Азії, родовища Польщі (Олькуш, Ожел Бяли), штату Міссурі в США та ін.

Знахідки: Кьоленґрунд, Розтоки (Чехія), Урал (РФ), Казахстан, Кавказ. В Україні зустрічається у Причорномор’ї, на Поділлі, Подніпров’ї (Чернігів-Полтава), на Донбасі, у Кривбасі.

Різновиди[ред.ред. код]

Різновиди сфалериту:

  • світлий, бідний залізом сфалерит – клейофан;
  • високозалізистий чорний сфалерит – марматит;
  • збагачений Cd червоний сфалерит – пршибраміт;
  • порошкуватий сфалерит, що містить до 2% Cd – брункіт.

Крім того, розрізняють:

  • сфалерит залізистий (різновид сфалериту чорного кольору, що містить до 10% Fe),
  • сфалерит шкаралупистий (концентричношаруватий різновид сфалериту).

А також:

  • цинкову обманку жовту (сфалерит),
  • цинкову обманку печінкову (вольтцит – Zn5S4O),
  • цинкову обманку променисту (загальна назва сфалериту та вюртциту),
  • цинкову обманку темну (сфалерит),
  • цинкову обманку шкаралупчасту (вюртцит).

Переробка і практичне значення[ред.ред. код]

Осн. метод збагачення С. – флотація. Зі сфалериту виплавляють металевий цинк Zn. Попутно рідкісні метали: Cd, In, Ga. Сфалерит використовують в лакофарбовому виробництві для виготовлення цинкових білил. Велике значення має отримання з природного сфалериту хімічно чистого ZnS, застосовуваного як люмінофор.

Звичайно розробляються багаті руди з вмістом цинку 8-10%, але для дуже великих родовищ цей вміст може бути знижений.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Лазаренко Є. К. Курс мінералогії. Ч. 2. Львів, Вид. Львів. ун-ту. - 1959. - 654 с.]
  • Хёрлбат Н., К. Клейн. Минералогия по системе Дэна. Пер. с англ. - М. Недра, 1982. - 728 с.

Гірничий енциклопедичний словник: в 3 т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2001—2004. ISBN 966-7804-19-4

Посилання[ред.ред. код]


Геологія Це незавершена стаття з геології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.