Сфера Дайсона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сфера Дайсона з радіусом в 1 астрономічну одиницю

Сфера Дайсона — гіпотетичний астроінженерний проект, запропонований Фріменом Дайсоном у 1960 році в статті «Пошуки штучних зоряних джерел інфра-червоного випромінювання»[1] в науковому журналі Science. Ідея Дайсона полягала в тому, що розвинута цивілізація прагнутиме максимально використати енергію випромінювання своєї зірки і оточить її суцільною сферою, яка не пропускатиме промені зірки назовні. Однак, така сфера, маючи власну температуру, випромінюватиме в інфра-червоному діапазоні як будь-яке нагріте тіло. Тому для виявлення позаземної цивілізації потрібно шукати в космосі зірки із нестандартним спектром випромінювання.

На думку Дайсона сфера була б відносно тонкою сферичною оболонкою великого радіуса (порядка радіуса планетних орбіт) з зіркою в центрі. Розвинута цивілізація могла б використовувати подібну споруду для повної утилізації енергії центральної зірки і/або для вирішення проблеми життєвого простору.

За розрахунками, для побудови Сфери Дайсона необхідна речовина у кількості, яка дорівнює масі Юпітера.

Пошук Сфер Дайсона — перспективний напрямок програми SETI. Споруда подібних масштабів може бути виявлена за ІЧ-випромінюванням з нетиповим спектральним розподілом. Для пошуку сфер Дайсона планується використати телескоп SIRTF.

Критика[ред.ред. код]

Для стабільності існування Сферу Дайсона необхідно обертати навколо центральної осі - у цьому випадку відцентрова сила урівноважить силу притягання центральної зірки. Але відцентрова сила досягає максимуму на екваторі, і дорівнює 0 на полюсах тіла, яке обертається. Отже, на полюсах сфери Дайсона ніщо не урівноважує силу притягання центрального світила. В результаті сфера буде зруйнована.

Сфера Дайсона — варіант з еквіпотенціальними поверхнями

Для забезпечення стійкості сфери Дайсона ця ідея розвинута у таких варіантах:

  • Жорстке кільце невеликої ширини - див. Кільце Нівена.
  • Жорстке екваторіальне кільце, з майже замкнутими поверхнями від екватора до полюсів, але вигнутими по еквіпотенціальним поверхням гравітаційного поля зірки.

Ці варіанти не є "сферами", але назва зберігається історично.

Див. також[ред.ред. код]

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]

Посилання в тексті[ред.ред. код]

  1. Freemann J. Dyson (1960). «Search for Artificial Stellar Sources of Infra-Red Radiation». Science 131. с. 1667–1668. doi:10.1126/science.131.3414.1667. PMID 17780673.