Тонометр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тонометр (також сфігмоманометр, тонометр для визначення рівня артеріального тиску, тонометр медичний, монітор артеріального тиску) — медичний прилад для здійснення вимірювань артеріального тиску — тиску крові, що подається серцем в артерії.

Ртутний сфігмоманометр

Історія[ред.ред. код]

Медичний вимірювальний пристрій для вимірювання артеріального тиску винайшов італійський лікар Сципіона Ріва-Роччі в 1896 році.

У 1905 році Микола Коротков є першим, хто додає використання стетоскопа на плечовій артерії, що дозволяє чути набагато більш точний шум.

Типи тонометрів[ред.ред. код]

Тонометри бувають ртутні, механічні, електронні, гібридні. В кожному випадку тиск вимірюється в міліметрах ртутного стовбця або умовних міліметрах ртутного стовбця.

Механічні тонометри[ред.ред. код]

Механічні тонометри складаються з манометра (ртутного або пружинного), з'єднаного з манжетою і гумовим нагнітачем повітря (грушею), на якому розташований клапан.

Ртутний тонометр (тонометр з ртутним манометром)[ред.ред. код]

Ртуть не змінює своїх властивостей з часом і завжди підкоряються тільки законам фізики. Швидше за все, цей тонометр залишиться "золотим стандартом". Всі ртутні тонометри, якщо вони належним чином проградуйовані і відкалібровані — вважаються точними. Усі анероїдні або електронні пристрої підлягають звірці точності роботи і точності механіки чи точності електроніки, у відповідності до класичного ртутного тонометра. Тому виробництво тонометрів ставить високі вимоги до розвитку технологій і потребує багаторічного досвіду виробника.

Механічний тонометр анероїдного типу[ред.ред. код]

Сфігмоманометр з анероїдним манометром

Механічний тонометр складається з надувної манжети, однієї трубки, за допомогою якої резервуар манжети з'єднюється з грушею, і другої трубки, яка з'днує її з манометром, оснащеним шкалою з поділками.

Пристрої дуже чутливі до ударів і вібрації, які можуть призвести до пошкодження механізму перемикання передач. Вимагають обережного поводження і частого контролю.

Вимірювання артеріального тиску з допомогою стетоскопу[ред.ред. код]

Механічний тонометр анероїдного типу (сфігмоманометр з анероїдним манометром) і стетоскоп
Вимірювання артеріального тиску. На фото можна побачити розміщення діафрагми стетоскопа, яка розміщена над артерією, трубок манжети, циферблат анемометра.

Вимірювання проводяться:

- в положенні сидячи: плече, на котре накладається манжета, розташоване під кутом 45 градусів по відношенню до передпліччя, яке лежить на горизонтальній опорі.
- в положенні лежачи: плече, на котре накладується манжета, розташоване на одному рівні з передпліччям, рука знаходиться на горизонтальній опорі.

Вимірювання можна проводити і на ногах в положенні пацієнта лежачи або стоячи, при цьому манжета накладається на стегно.[1]

Перед вимірюванням, якщо стан пацієнта дозволяє, руку кладуть на стіл в розгорнутому вигляді долонею вверх з підкладеною під лікоть кистю вільної руки стиснутої в кулак.[2] Рука повинна бути розслаблена.

На оголене плече накладують манжету тонометра нижній край якої на 2-3см вище ліктьового суглобу. Одяг не повинен стискувати плече вище манжети. Манжета повинна щільно облягати руку, не бути тісною. Закріплюють манжету так, щоб під нею проходив лише палець. Центр манжети має бути над плечевою артерією. В ліктевій ямці знаходять місце пульсації плечової артерії і прикладують до нього мембрану стетоскопа так, щоб вона щільно прилягала до шкіри, з легким надавлюванням. Іншою рукою закривають вентель на груші, повернувши його вправо і швидко нагнітають в манжету повітря до зникнення тонів (до зникнення пульсації) — орієновно на 30 мм рт.ст. більше від очікуваних показників артеріального тиску. В результаті відбувається повне перетиснення плечової артерії, тік крові по ній припиняється. З манжети повітря випускають із швидкістю 2-3 мм рт.ст в секунду, повернувши вентиль вліво. Тиск повітря в манжеті починає знижуватись. Одночасно фонендоскопом прослуховують тони на плечовій артерії і слідкують за показами шкали манометра. Кров, яку ганяє по судинах скорочення серця, під тиском починає прориватися крізь створену манжетою перешкоду. Коли тиск в судинах стане вищим, ніж тиск створюваний в манжетці повітрям, кров почне поштовхами (в момент скорочення серця, коли тиск в судинах максимальний) пробиватися по плечевій артерії, переборюючи тиск в манжеті. При цьому кров з силою вдаряється в стінки звуженої, здавленої манжетою судини, а досліджуючий чує через фонендоскоп ці пульсуючі удари. З появою перших звуків в фонендоскопі, їх відмічають на шкалі манометра по найближчому діленні шкали, і запам'ятовують. Таким чином дізнаються показник систолічного тиску — під час скорочення (систоли) серця. Продовжуючи випускати повітря з манжетки далі — чекають на відмітку величини діастолічного тиску, яка проявиться слабкішанням або зникненням тонів. Поки прохідність судини не відновиться повністю і току крові вже нічого не перешкоджає, вона проходить свобідно, не вдаряючись в стінки судини і тони зникають. В цей момент реєструють діастолічний тиск — найбільш низький тиск крові, коли сердечний м'яз знаходиться в розслабленому стані (діастола) між двома скороченнями, яке відображає більшою мірою тонус судин. Процедуру повторюють через 2-3 хвилини.

При визначенні артеріального тиску враховують добові коливання — найбільш низький артеріальний тиск буває під час сну, до ранку він підвищується, досягаючи максимуму в години денної активності.

В деяких людей тиск на правій і лівій руці різний, тому варто вимірювати його на обох руках. Причини такої асиметрії можуть бути різні: вроджена аномалія судин або різниця анатомічного розташування на правій і лівій руці.[3] Якщо на обох руках суттєвої різниці не виявлено, надалі можна проводити виміри лише на робочій руці (на правій у правшів, на лівій у лівшів).[1] На правій руці артеріальний тиск часто вище, ніж на лівій. Різниця тиску на обох руках, яка не перевищує 15 мм рт.ст. розглядається як нормальна.[3] Виміри проводять на руці з більшим артеріальним тиском.[1]

Електронні тонометри[ред.ред. код]

Електронні тонометри бувають автоматичного і напівавтоматичного типу. Це класифікація за способом нагнітання і аипускання повітря з манжети.

Автоматичні тонометри складаються з манжети, цифрового дисплея і компресора, який знаходиться всередині корпусу. У напівавтоматичних тонометрів компресор відсутній, тому нагнітання повітря виконується грушею і вручну. Для вимірювань артеріального тиску стетоскоп непотрібний. В основі електронних тонометрів лежить принцип реєстрації коливальних рухів (осциляцій) артерії при випуску повітря з манжети — аналізується амплітуда мікропульсацій в манжеті, які виникають при декомпресії артерії. Нижній (діастолічний) тиск вираховується на основі автоматичного аналізу амплітуди і форми пульсацій повітря в манжеті за алгоритмами, які є ноу-хау кожної фірми.

Правила для вимірювання артеріального тиску за допомогою електронного тонометра ті ж, лише при:

- використанні напівавтоматичного тонометра немає необхідності слідкувати за пульсом — всі показники висвічуються на електронному дисплеї;
- використанні автоматичного тонометра немає необхідності накачувати повітря в манжету і слідкувати за пульсом — всі показники висвічуються на електронному табло.

У людей з аритмією значно легше вимірювати артеріальний тиск з допомогою сучасних цифрових приборів, котрі обладнані спеціальними алгоритмами (про які докладно описують в інструкції). Автоматичні тонометри не рекомендується використовувати при миготливій аритмії.[4]

Тонометри оснащуються спеціальними програмами і технологіями, котрі підвищують точність і комфорт вимірювань. Таким чином в електронних тонометрах часто впроваджуються такі функції:

  • вимірювання серцебиття (сердечний ритм) (у всіх електронних тонометрах);
  • запам'ятовування отриманих показників від 10 до 100 та більше з реєстрацією дати і часу.
  • електронні тонометри можуть мати функцію автоматичного налаштування під індивідуальний пульс і підбирати спеціальну, адаптовану формулу розрахунку тиску (функція Fuzzy Logic). В технології Fuzzy Logic (в перекладі "нечітка логіка") використовується теорія нечітких множин, яка дозволяє вирішувати задачі управління різними процесами з першого разу без фази накопичення досвіду. В багатьох тонометрах впроваджено функцію Intellisense — програма розрахунків показників артеріального тиску, яка включає в себе функцію Fuzzy Logic.
  • технологія Microlife Average Mode (МАМ) відповідає за вичислення середнього значення артеріального тиску для підвищення точності вимірів. Автоматичний аналіз трьох послідовних вимірів, не знімаючи манжету, протягом двох хвилин.
  • технологія Pulse Arrhythmia Detection (PAD) дозволяє реєструвати аритмічне серцебиття і підвищувати точність вимірювання при неритмічному серцебитті. При виявленні аритмії на дисплей виводиться відповідний символ.
  • датчик Arm Position System (APS), який контролює положення руки відносно серця у тонометрах зап'ястного типу. При невірному положенні руки датчик подає звуковий сигнал. Датчик можна вимикати. Тонометри продаються з увімкнутим датчиком.
  • для людей зі слабким зором існують тонометри з мовним блоком, які озвучують результати вимірювань.
  • систему економії батарей;
  • можливість підключення принтеру.

Таких технологій в електронних пристроях існує деяка різноманітність.

Тонометр напівавтоматичного типу[ред.ред. код]

В напівавтоматичних тонометрах повітря в манжету нагнітається не компресором, а механічним шляхом — грушею. Звільнення повітря з манжети відбувається автоматично за допомогою клапана управління швидкістю випускання повітря з манжети.

Тонометр автоматичного типу[ред.ред. код]

Автоматичний сфігмоманометр на плече
Автоматичний сфігмоманометр на зап'ястя

В автоматичних тонометрах повітря в манжету нагнітається і звільняється вбудованим компресором.

За місцем накладання манжети автоматичні тонометри класифікують на плечові, зап'ястеві і пальцеві.

Для цього приладу існує важливе правило, щоб манжета перебувала на рівні серця так, як це можливо.

Щоб почати вимірювання артеріального тиску потрібно лише натиснути кнопку «Старт».

Зап'ястні тонометри[ред.ред. код]

Якісні зап'ястні тонометри призначені виключно для молодих людей, не старших 45 років.[5] Інструменти вимірювання артеріального тиску на внутрішній стороні зап'ястя є простими у використанні. Після запуску вимірювання, манжета надувається за допомогою електричного насоса доти, поки кров більше не зможе текти через артерії. За допомогою електрично керованого клапану, тиск в манжеті поступово знижується. Датчики виявляють фактичний тиск, мінливий шум кровотоку, за допомогою розпізнавання образів пристрій реєструє точку систолічного і діастолічного артеріального тиску. Крім того, пристрій визначає серцевий ритм, порушення ритму серця, і визначає загальний стан огляду.

Точність приборів[ред.ред. код]

При покупці звертають увагу на те, чи пройшов прибор клінічну апробацію і його точність відповідає еталонному ртутному тонометру по протоколам ААМІ (Асоціація щодо поліпшення медичного приладобудування) і BHS. Абревіатури цих організацій означають класи точності:[6]

— ААМІ (у відповідності до протоколу) — означає, що середня різниця показів приладу і ртутного еталона повинна складати 5 мм ртутного стовпчика.
— у відповідності до протоколу BHS (Великобританська спілка гіпертонії англ. British Hypertension Society) клас А передбачає найближчу відповідність ртутному еталону, клас D — найменшу.

Для покупки слід обирати прилад не нижче класу точності В по протоколу BHS і відповідати стандарту ААМІ при вимірюванні як систолічного, так і діастолічного артеріального тиску.[6]

Тестування і калібрування наявних тонометрів[ред.ред. код]

Рекомендовано перевіряти точність напівавтоматичного приладу кожні 2 роки або після механічного впливу (наприклад, падіння). Для проведення тесту звертаються до сервісного центру.

Тестування приладів в домашніх умовах[ред.ред. код]

В домашніх умовах протестувати апарат для вимірювання артеріального тиску можна при наявності ртутного тонометра. Для цього декілька разів, з різницею 30 хвилин, вимірюють артеріальний тиск еталонним ртутним тонометром (краще - в декількох людей по одному разу), а після цього тестованим, і порівняти результати. Цей спосіб підходить для всіх типів тонометрів.

Для тестування анероїдного тонометра існує ще один спосіб: накачують лежачу на столі ма манжету еталонного ртутного тонометра до 120 мм рт.ст., після цього перетискають трубку, котра з'єднує манжету з грушею і виймають грушу. Під'єднують до трубки тестований тонометр і розтискають перетиснену трубку. Після цього порівнюють результати еталонного і тестованого тонометрів. Вони повинні бути однаковими. При виявленні різниці результатів, анероїдні манометри регулюють калібрувальним кільцем, яке стандартно використовується на цих приборах. Кільце повертають так, щоб покази обох тонометрів співпали. У випадку відсутності доступу до еталонного ртутного тонометра, по можливості використовують прилад, якість якого не викликає сумнівів.

Ці способи не гарантія точності, але від помилок можуть вберегти.

Інші важливі характеристики[ред.ред. код]

При покупці звертають увагу на зручність у використанні — при відсутності проблем з координацією рухів, зі слухом, зором і самостійне вимірювання тиску не викликає проблем — віддають перевагу механічному тонометру анероїдного типу. Якщо вищеперелічені проблеми існують, обирають тонометр напівавтоматичного типу. Якщо накачування грушею викликає проблеми, обирають тонометр автоматичного типу. Також при покупці звертають увагу на наявність в продажу запчастин, які найчастіше виходять з ладу — груша і манжета.

В більшості випадків до продажу пропонується манжета для дорослих людей з окружністю плеча від 25 до 32 см. Якщо окружність плеча більша або менша, то потрібно користуватися манжетою, яка відповідає розміру плеча. Якщо розмір манжети буде перевищувати допустимі параметри об'єму вашого плеча, то значення виміру артеріального тиску будуть занижені, якщо розмір буде меншим — показники тонометра будуть завищені. Виробники пропонують манжети 3 розмірів: S, M i L. При покупці вибирають манжету, розмір якоі відповідає обхвату вашого плеча (виміряному при щільному приляганні посередині плеча). Розмір М є відповідним розміром для більшості людей. Розмір манжети S — для обхвату плеча 17-22 см (6,75-8,75 дюймів), М — 22-32 см (8,74-12,5 дюймів), L — 32-42 см (12,5-16,5 дюймів). Для новонароджених ширина і довжина плечовоі манжети повинна бути 2,5-4 і 5-10 см, для грудних 6-8 і 12-13, для дошкільнят — 9-10 і 17-22 см.[1] Для дітей шкільного віку може використовуватись стандартна манжета шириною 12-13 см і довжиною 22-23 см.[1]

Для вимірювання артеріального тиску на ногах використовують стандартну набедрену манжету для дітей і дорослих.

При покупці тонометра оформлюють гарантійний талон (з вписаними адресами сервісних центрів і телефонними номерами гарячих ліній). Звертають увагу на термін служби тонометра. Наприклад, термін служби тонометра може складати 20 років.

Прилад супроводжують: паспорт виробника на зрозумілій мові, сертифікат якості і відповідності, акт метрологічної еспертизи і методичні рекомендації по вимірюванню артеріального тиску.

Купувати прибори варто лише в аптеках або спеціалізованих магазинах.

Помилки при вимірюванні артеріального тиску[ред.ред. код]

— використання зіпсованих або невідкаліброваних приборів;
— вимірювання артеріального тиску відразу після фізичного навантаження, психоемоційного стресу, куріння, прийому збуджуючих напоїв (кава, енергетичні напої), алкоголю.[6] Тому перед дослідженням (за 1-2 години) неможна курити, пити каву, чай, алкоголь. Також в день діагностики варто не приймати адреностимулюючих препаратів. Вимірювання потрібно проводити після п'ятихвилинного відпочинку в спокої, в комфортній обстановці. Якщо мало місце психоемоційне чи фізичне навантаження, то період відпочинку збільшують до 30 хвилин.
— вимірювання на паралізованій руці.[6]
— вимірювання не проводяться на обох руках пацієнта.

Людина, яка проводить дослідження повинна володіти номальною гостротою слуху.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Василий Потапенко. Низкое давление. Эффективные методы лечения — М.: СПб.: АСТ, Сова. — 2010. ISBN 978-5-17-067628-6
  2. Акушерство: руководство к практическим занятиям: учебное пособие для медицинских училищ и колледжей / М.В. Дзигуа, А.А. Скребушевская. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2012. — 304 с. ISBN 978-5-9704-2106-2
  3. а б Гипертония. Ананьева О. — Изд-во: Счастье, 2008. — с.265. ISBN 5-9684-0179-6, 978-5-9684-0179-3
  4. Гипотония / А.Г. Красичкова. — М.: РИПОЛ классик, 2014. — 256 с. ISBN 978-5386-07309-1 (с.:48)
  5. Евдокименко П. Быть здоровым в нашей стране. - Изд-во: АСТ, 2014. ISBN 978-5-17-086801-6
  6. а б в г Гипертония. Болезнь повышенного артериального давления / П. А. Фадеев. — Москва: Эксмо, 2014. — 432 с. (Вречебный гид для пациента) ISBN 978-5-699-72491-8