Схема Блітта-Сернандера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Схема (послідовність, класифікація, шкала) Блітта-Сернандера — послідовність кліматичних періодів Північної Європи пізнього плейстоцену і голоцену, заснована на дослідженнях торфовищ Данії, які провели норвежець Аксель Блітт (1876) і швед Рутгер Сернандер (1908). Їх класифікація була включена в послідовність пилкових зон , яку пізніше розробив Леннарт ван Пост, один із засновників палінологіі.

Опис[ред.ред. код]

На послідовність шарів різного кольору у торфі вперше звернув увагу Генріх Дау в 1829 р..[1] Данська королівська академія наук запропонувала премію тому, хто зміг би пояснити ці явища. Блітт припустив, що темні шари були відкладені в посушливі епохи, а світлі - у вологі. Для опису своєї гіпотези він використовував терміни «атлантичний» (жаркий і вологий) і «бореальний» (холодний і сухий).

У 1926 р. К. А. Вебер[2] звернув увагу на чіткі межі-горизонти в торфі, виявленому в Німеччині, які відповідали класифікації Блітта. Сернандер визначив суббореальний і атлантичний періоди, а також пізні льодовикові періоди. Інші вчені розширили їх класифікацію.

Класифікація була запропонована до появи сучасних, точніших методів датування, таких, як радіовуглецевий аналіз або цикл кисневих ізотопів. Наразі геологи з різних регіонів вивчають рівні моря, торфовища і льодовикову кору різними методами, що дозволяють уточнити класифікацію Блітта-Сернандера. Встановлено відповідність між найбільшими кліматичними подіями Євразії і Північної Америки.

Наразі флуктуації кліматичних змін вважаються складнішими, ніж їх представляє схема Блітта-Сернандера. Наприклад, в недавно досліджених зразках торфу з фьорда Роскілле і озера Корнеруп в Данії виявлено від 40 до 62 різних верств пилку . Проте, до сьогодення не запропоновано переконливішої альтернативної теорії.

Проблеми[ред.ред. код]

Датування та калібрування[ред.ред. код]

Наразі схема Блітта-Сернандера підтверджена багатьма методами наукової датування, насамперед радіовуглецевим методом датування зразків торфу. При цьому в останні кілька десятиліть радіовуглецеве датування піддалася калібруванню (з опорою на інші методи - такі, як дендрохронологія тощо), так як раніше вважалося, що концентрація ізотопів вуглецю в атмосфері була постійною, тоді як зараз вважається доведеним, що вона змінювалася з часом.

Міждисциплінарна кореляція[ред.ред. код]

Класифікація Блітта-Сернандера використовувалася для встановлення часових меж низки археологічних культур Європи і Америки. Ряд фахівців навіть поспішили ототожнити стадії розвитку технології в північній Європі з низкою кліматичних періодів, проте наукове співтовариство відноситься до такого підходу в цілому критично. Зокрема, відсутні зрозумілі причини того, чому різке припинення використання бронзи і початок використання заліза близько 600 р. до Р. Х.. повинно зв'язуватися із закінченням субатлантичного періоду в цей час. Інший приклад: в теплий атлантичний період територія Данії була зайнята мезолітичними культурами, а не високорозвиненішими неолітичними, хоча клімат сприяв переходу до сільського господарства.

Послідовність[ред.ред. код]

Пізній Плейстоцен складається з наступних фаз (дати приблизні, калібровані):

Голоцен складається з наступних фаз:

Рослини-маркери[ред.ред. код]

Серед рослин, чия пилок або останки використовувалися як маркери для вивчення торфу, були, зокрема:

Для вологих періодів характерно більша кількість сфагнуму, для сухих - більше стовбурів таких дерев, як береза ​​і сосна.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Dau, Allerunterthänigster Bericht an die Königliche Dänische Rentekammer über die Torfmoore Seelands nach einer im Herbste 1828 deshalb unternommenen Reise. (usually simply Über die Torfmoore Seelands) Copenhagen and Leipzig, 1829.
  2. Weber, «Grenzhorizont und Klimaschwankungen» Abhandl. Naturwiss. Vereins, Bremen 26 (1926:98-106).

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]